ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.05.2016Справа №910/4700/16
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс"
доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаЯкимівське орендне підприємство "Виробниче об'єднання житлового - комунального господарства та побутового обслуговування"
прозобов'язання укласти договір
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаБондар С.О. - представник
від відповідачаЄршова С.В. - представник
від третьої особине з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та просить суд зобов'язати відповідача укласти договір постачання природного газу № - БО від 15.12.2015 в редакції позивача щодо поставки газу для його використання позивачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до рішення Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 7 від 30.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг в смт. Якимівка Запорізької області, в тому числі по забезпеченню населення, бюджетних організацій та інших споживачів теплом. 13.10.2015 позивач надав до канцелярії Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропозицію та необхідні документи щодо укладання договору постачання природного газу на котельні підприємства, однак 18.11.2015 позивач отримав від відповідача відповідь, якою відхилено пропозицію про укладення договору. У відповіді зазначено, що на підставі договору оренди від 03.08.2015 № 51/15 ТОВ "Акімжилсервіс" отримало виробничі потужності від Якимівської селищної ради, які раніше використовувало Якимівське орендне підприємство "Виробниче об'єднання житлового - комунального господарства та побутового обслуговування", а оскільки борг третьої особи перед відповідачем за спожитий природний газ склав 6727549,97 грн., то відповідно до ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" для укладання договорів постачання природного газу, позивач повинен вирішити питання щодо погашення боргу Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлового - комунального господарства та побутового обслуговування" перед відповідачем. 16.12.2016 позивач повторно оформив, підготував та направив на адресу відповідача документи для укладення договору, що передбачені Законом України "Про ринок природного газу" і Правилами постачання природного газу, однак 05.01.2016 на адресу позивача надійшов лист відповідача, яким останній повернув без розгляду договори на постачання природного газу на січень-березень 2016 року до вирішення питання переведення боргу з Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлового - комунального господарства та побутового обслуговування" на позивача. 05.02.2016 позивачем було в черговий раз направлено на адресу відповідача проект договору № - БО від 15.12.2015.
Позивач вважає вимоги відповідача про переведення боргу з Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлового - комунального господарства та побутового обслуговування" на позивача необґрунтованими та просить суд зобов'язати відповідача укласти договір постачання природного газу №__БО від 15.12.2015 в редакції позивача з посиланням на норми Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, Постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", Постанови Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу".
Також позивач зазначив про те, що посилання відповідача у своїх запереченнях на норми ст.22 Закону України "Про теплопостачання" не відносяться до предмету спору у справі № 910/4700/16, оскільки Законом, який регулює відносини постачання природного газу, на думку позивача, є Закон України "Про ринок природного газу". Крім цього, позивач стверджує про те, що відповідно до п.10 ст. 1 цього Закону він є захищеним споживачем, тобто підприємством, що здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/4700/16 та розгляд справи призначено на 14.04.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2016, за клопотанням позивача судом залучено до участі у справі Якимівське орендне підприємство "Виробниче об'єднання житлового - комунального господарства та побутового обслуговування" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 11.05.2016.
Представник позивача в судове засідання 11.05.2016 з'явився, позов підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 11.05.2016 з'явився. У відзиві на позов відповідач проти заявлених позовних заперечив, посилаючись на те, що цілісні майнові комплекси з вироблення теплової енергії для смт. Якимівка до 03.08.2015 перебували у користуванні третьої особи, а 03.08.2015 були передані у користування (оренду) позивачу, у зв'язку з чим в силу вимог ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" та ч. 3 п. 13 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 позивач є правонаступником третьої особи за борговими зобов'язаннями останньої перед відповідачем. Тому для укладення договору постачання природного газу позивач має вирішити питання щодо погашення боргу перед відповідачем згідно вимог ч.4 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання". Оскільки позивач не здійснив жодних заходів для врегулювання питання заборгованості третьої особи перед відповідачем за поставлений останнім природний газ, не запропонував відповідачу порядок погашення такої заборгованості, як це передбачено Законом України "Про теплопостачання" та Порядком забезпечення споживачів природним газом, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729, то у відповідача відсутні достатні підстави для укладання спірного договору, у зв'язку з чим відповідач листами від 12.11.15 за вих.№26-7723/1.2-15, від 28.12.15 за вих.№26-9913/1.2-15, від 11.03.16 №26-1326/1.2-16 відхилив пропозицію позивача та повернув позивачу проекти спірного договору без підписання.
Відповідач також вважає, що застосування позивачем до спірних правовідносин норм ст. 12, ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" є безпідставними, оскільки положення цих статей передбачають, що постачання природного газу здійснюється на договірних засадах, проте вимог щодо обов'язку відповідача укласти спірний договір з позивачем Закон України "Про ринок природного газу" не містить.
Представник третьої особи у судове засідання 11.05.2016 не з'явився, однак 11.05.2016 надав через канцелярію суду пояснення по суті спору, в яких повідомив суд про те, що постановою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2015 у справі № 23/5009/326/11 Якимівське орендне підприємство "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рабушко В.С., у зв'язку з чим згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в межах справи про банкрутство відповідачем заявлені відповідні грошові вимоги до третьої особи, які були визнані господарським судом та включені до реєстру вимог кредиторів боржника.
Третя особа зазначила про те, що ч. 4 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування за попередній період, а ліквідаційна процедура згідно норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якій перебуває третя особа, не передбачає реорганізації підприємства та правонаступництва.
В судовому засіданні 11.05.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судового процесу, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 7 від 30.07.2015 були достроково розірвані договори з Якимівським орендним підприємством "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", зокрема договір про передачу житлового фонду смт.Якимівка на житлово-комунальне обслуговування від 06.11.2013, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг в смт. Якимівка Запорізької області з 03.08.2015, в т.ч по забезпеченню населення, бюджетних організацій та інших споживачів теплом.
03.08.2015 між Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс", як орендарем було укладено договір №51/15 оренди комунального майна територіальної громади Якимівської селищної ради, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: центральна котельня і теплові мережі, вул. Меліораторів, 5-А, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька обл. (цілісний майновий комплекс з наданою земельною ділянкою в розмірі необхідному для досягнення мети найму), котельня №1 і теплові мережі, вул. Леніна, 42, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька обл. (цілісний майновий комплекс з наданою земельною ділянкою в розмірі необхідному для досягнення мети найму), котельня №3 (середня школа) і теплові мережі, вул. Леніна, 73, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька обл. (цілісний майновий комплекс з наданою земельною ділянкою в розмірі необхідному для досягнення мети найму).
28.08.2015 Запорізькою обласною державною адміністрацією було видано позивачу ліцензію №292470 на постачання теплової енергії, 28.09.2015 ліцензію №292475 на виробництво теплової енергії, а 28.09.2015 ліцензію №292474 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.
Листом за вих.№51 від 06.10.2015 позивач звернувся до відповідача з проханням про укладення договору на постачання природного газу на 2015 рік.
12.10.2015 Якимівська районна рада Запорізької області звернулася до відповідача з листом за вих.№02-13/403 з проханням про укладення договору на постачання природного газу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс", яке є монополістом та єдиною організацією на ринку житлово-комунальних послуг в смт.Якимівка.
У відповіді за вих. № 26-7723/1.2-15 від 12.11.2015 на лист Якимівської районної ради Запорізької області за вих.№02-13/403 від 12.10.2015 відповідач вказав, що для укладання договорів постачання природного газу ТОВ "Акімжилсервіс", як правонаступник за борговими зобов'язаннями Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", повинен вирішити питання щодо погашення боргу перед відповідачем.
17.12.2015 позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№ 160 від 16.12.2015, в якому просив підписати договори на період січень - березень 2016 року.
05.01.2016 на адресу позивача надійшов лист відповідача за вих. № 26-9913/1.2-15 від 28.12.2015, яким останній повернув без розгляду договори на постачання природного газу на січень-березень 2016 року до вирішення питання переведення боргу з Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлового - комунального господарства та побутового обслуговування" на позивача.
05.02.2016 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. №62 з проектами договорів, в якому позивач просив відповідача підписати договори, оскільки позивач є єдиною організацією в смт. Якимівка Запорізької області по забезпеченню населення, бюджетних організацій та інших споживачів теплом.
Згідно відповіді за вих. № 26-1326/1.2-16 від 11.03.2016 відповідач вкотре вказав на те, що для укладання договорів постачання природного газу з відповідачем ТОВ "Акімжилсервіс" повинен оформити договори переведення боргу з Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" на ТОВ "Акімжилсервіс" відповідно до вимог чинного законодавства України.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що вимоги відповідача щодо переведення боргу з Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлового - комунального господарства та побутового обслуговування" на позивача є необґрунтованими та просить суд зобов'язати відповідача укласти договір постачання природного газу №__БО від 15.12.2015 в редакції позивача з посиланням на норми ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про ринок природного газу", Правила постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, Постанову Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", Постанову Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу".
Також, позивач вказує на те, що норми ст.22 Закону України "Про теплопостачання" не відносяться до предмету спору у справі № 910/4700/16, оскільки Законом, який регулює відносини постачання природного газу, на думку позивача, є Закон України "Про ринок природного газу", відповідно до п.10 ст. 1 якого, позивач є захищеним споживачем, тобто підприємством, що здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України), та є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст.640 Цивільного кодексу України). Стаття 641 Цивільного кодексу України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 179 Господарського кодексу України зокрема визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше (ст.180 Господарського кодексу України).
Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частиною 3 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно з ч. 4 -7 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-ти денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ст. 184 Господарського кодексу України).
Ст. 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Підпунктом 10 п.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи;
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Згідно ч.2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" в обов'язки споживача входить, зокрема, і укладення договору про постачання природного газу.
Згідно до п. 3 Правил постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил. Договір постачання природного газу між іншими споживачами та їх постачальниками укладається відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" покладено обов'язок на НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.
Відповідно до п.17 вищезазначеного Положення, постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації.
Постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 25.07.2012 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Відповідно до п.5 розділу 1 Правил постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 постачальник із спеціальними обов'язками - суб'єкт господарювання, на якого відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінетом Міністрів України покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу певній категорії споживачів та який не має права відмовити таким споживачам в укладенні договору постачання природного газу.
Пунктом 8 розділу 2 8. Правил постачання природного газу, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 визначено, що постачальники із спеціальними обов'язками, на яких в установленому порядку покладений обов'язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, об'єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих Правил та чинного законодавства України.
Судом встановлено, що згідно рішення Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області № 7 від 30.07.2015 були достроково розірвані договори з Якимівським орендним підприємством "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", зокрема договір про передачу житлового фонду смт.Якимівка на житлово-комунальне обслуговування від 06.11.2013, а позивач був визначений виконавцем житлово-комунальних послуг в смт. Якимівка Запорізької області з 03.08.2015, в т.ч і по забезпеченню населення, бюджетних організацій та інших споживачів теплом, у зв'язку з чим 03.08.2015 між Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс", як орендарем було укладено договір №51/15 оренди комунального майна територіальної громади Якимівської селищної ради, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: центральна котельня і теплові мережі, котельня №1 і теплові мережі, котельня №3 (середня школа) і теплові мережі.
Факт наявності заборгованості третьої особи перед відповідачем за поставлений останнім природний газ підтверджується судовими рішеннями у справах № 908/1232/13 (договір від 31.10.12 № 14/6699/12,) №908/1927/15-г (договір від 28.01.14 №2455/14-КП-13), № 908/63/15-г (договір від 22.11.13 №453/14-ТЕ-13). № 908/139/15-г (договір від 28.12.12 №13/2633- БО-13), № 908/82/15-г (договір від 28.08.12 №12/425-ТЕ-13), № 908/133/15-г (договір від 28.08.12 №12/426-Бо-13), № 908/1928/15-г (договір від 22.11.13 №454/14-БО-13). № 908/4835/15 (договір від 28.12.12 №13/2632-ТЕ-13).
Частинами 3, 4 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним. Договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період.
За змістом п.13-1 Порядку забезпечення споживачів природним газом, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 у разі коли суб'єкту господарювання надано в оренду цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, він визнається правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував (володів або користувався) зазначене майно. Договори про постачання та транспортування природного газу укладаються з правонаступниками реорганізованого суб'єкта господарювання з вироблення теплової енергії виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування за попередній період.
Отже, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах саме позивач, як особа, що ініціює питання про укладення договору на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, має виступати правонаступником щодо боргових зобов'язань, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії (в даному випадку - Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування") за поставлений природний газ в силу ч.3 ст.22 Закону України "Про теплопостачання". Норми Закону України "Про теплопостачання" розповсюджуються на правовідносини сторін з огляду на те, що предметом діяльності позивача є, зокрема, надання послуг з теплопостачання, у позивача наявні ліцензії на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії, а спір між сторонами виник з підстав необхідності укладення договору на постачання газу для виробництва теплової енергії котельням, які передані в оренду позивачу за договором оренди цілісних майнових комплексів із земельними ділянками, по яким у третьої особи, яка раніше використовувала цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, існують непогашені боргові зобов'язання.
Оскільки згоди щодо умов та порядку погашення існуючої заборгованості з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування за попередній період сторонами не досягнуто, а наявність відповідного погодження є обов'язковою передумовою укладення договору постачання природного газу, правові підстави для зобов'язання відповідача укласти з позивачем договір постачання природного газу №__БО від 15.12.2015 в редакції позивача відсутні.
Посилання позивача на те, що він не є правонаступником третьої особи в розумінні ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, відповідно до норм якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" було утворено за рішенням засновників товариства 10.11.2010, а установчі документи позивача не містять відомості про перехід прав і обов'язків від Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" суд відхиляє, оскільки в даному випадку йде мова про правонаступництво за борговими зобов'язаннями в силу вимог спеціального законодавства - Закону України "Про теплопостачання", а норми ст.104 Цивільного кодексу України містять загальні положення.
Також суд відхиляє посилання позивача на положення ст. 12, ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", оскільки положення цих статей передбачають, що постачання природного газу здійснюється на договірних засадах, проте вимог щодо обов'язку відповідача укласти спірний договір з позивачем Закон України "Про ринок природного газу" не містить.
На підставі викладеного, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Акімжилсервіс" визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у зв'язку із відмовою в позові, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.05.2016
Суддя Ю.М. Смирнова