ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.05.2016Справа № 910/3251/16
Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - Компанія) до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 836" (далі - Товариство) про зобов'язання вчинити дії та стягнення у розмірі 1 782,62 грн.,
за участі представників:
позивача: Майданіка В.Ю., за довіреністю від 18 грудня 2015 року,
відповідача: Гордійчука О.А., за довіреністю від 9 березня 2016 року № 09/03-2016; Якуша І.А. - директора,
У лютому 2016 року Компанія звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що Товариство є орендарем підвального приміщення першого поверху, площею 92,40 м2, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 37. Позивач зазначає, що ним надавалися Товариству послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідач фактично споживав послуги, проте не здійснював оплату за надані послуги, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед позивачем з квітня 2015 року по грудень 2015 року в розмірі 1 663,48 грн. Оскільки діяльність Компанії, як балансоутримувача, з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визнана законодавством обов'язковою, а вказані послуги мають надаватись Товариству на підставі договору, від укладання якого останній ухиляється, позивач у межах даного позову просив визнати відносини по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносно підвального приміщення такими, що відбулись з 01 квітня 2015 року і є триваючими. Також позивач просив зобов'язати Товариство підписати договір з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також стягнути з відповідача вартість фактично наданих послуг у розмірі 1 663,48 грн. та пеню за несвоєчасне внесення оплати за спожиті послуги в розмірі 119,14 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 лютого 2016 року порушено провадження у справі № 910/3251/16 та призначено її до розгляду на 10 березня 2016 року.
У судових засіданнях 10 березня 2016 року, 31 березня 2016 року та 14 квітня 2016 року оголошувалися перерви до 31 березня 2016 року, 14 квітня 2016 року та 22 квітня 2016 року відповідно.
Ухвалою суду від 22 квітня 2016 року судом продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача. У судовому засіданні оголошено перерву до 10 травня 2016 року.
Під час судового засідання 10 травня 2016 року представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві з врахуванням поданої до суду розшифровки тарифів вартості послуг.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві, в основу якого покладено той факт, що спірні послуги з утримання будинку та прибудинкової території Компанією фактично не надаються. У зв'язку із замовленням відповідачем та споживанням спірних послуг, наданих іншими особами, Товариство вважає безпідставним укладення спірного договору з позивачем.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" створено комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" та віднесено його до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" було зобов'язане передати новоствореному комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" житловий фонд, який переданий до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та знаходився у нього на балансі станом на 01.08.2014 року.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 61 від 13 лютого 2015 року закріплено з 16 лютого 2015 року на праві господарського відання за Компанією об'єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, та елементи зовнішнього благоустрою.
Судом встановлено, що Товариство є орендарем підвального приміщення першого поверху, площею 92,40 м2, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 37, на підставі договору оренди нерухомого майна від 1 лютого 2010 року № 1411.
Позивач зазначає, що у період з квітня 2015 року по грудень 2015 року ним надавалися відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до статей 12, 13 вказаного Закону житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням і порядком затвердження цін/тарифів.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.
Посилаючись на вищевикладені норми законодавства, Компанія, як балансоутримувач спірних приміщень, просила суд визнати відносини між сторонами по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 37, відносно нежилого приміщення першого поверху, площею 92,4 м2, такими, що відбулись з 1 квітня 2015 року і тривають на час розгляду справи та зобов'язати Товариство укласти (підписати) з позивачем договір з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Нормами статті 13 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Норми статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, якими є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Між тим нормами чинного законодавства не встановлено такого способу захисту права, як визнання відносин між сторонами триваючими. Вимога про встановлення цивільного факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення цивільного факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Свобода договору закріплена у статтях 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, і не є безмежною.
У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (частина 3 статті 6 ЦК України). Так, статті 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій".
З аналізу частини 3 статті 6, частини 1 статті 630 ЦК України, статей 19 - 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" вбачається, що умови типового договору, які набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини 3 статті 6, статтям 627, 630 ЦК України та статтям 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У разі такої відмови, виходячи з положень статей 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, шляхом звернення до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110ус12 та згідно норм статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.
Оскільки позивач обрав спосіб захисту не передбачений статтею 16 ЦК України (про зобов'язання укласти договір, визнання відносин такими, що відбулись), позовні вимоги про визнання відносин по наданню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між позивачем і відповідачем за адресою: місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 37, відносно нежилого приміщення першого поверху, площею 92,4 м2, такими, що відбулись з 1 квітня 2015 року і тривають на час розгляду справи та про зобов'язання відповідача укласти (підписати) з позивачем договір з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задоволенню не підлягають.
Одночасно суд зазначає, що відсутність письмового договору між сторонами не є підставою звільнення відповідача від обов'язку оплатити вартість фактично спожитих послуг.
Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Незважаючи на факт відсутності між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, суд зазначає, що, враховуючи норми статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25 листопада 2014 року № 3-184гс14.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з квітня 2015 року по грудень 2015 року позивачем надавалися Товариству послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Оскільки позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам та орендарям приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.
Твердження відповідача про те, що прибирання прибудинкової території, дератизація, дезінсекція, вивезення твердих побутових відходів, а також інші заходи, пов'язані з експлуатацією спірного приміщення здійснюються власними силами Товариства та шляхом залучення сторонніх організацій, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за надані послуги не беруться судом до уваги враховуючи наступне.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету міністрів України від 11.12.2013 року № 970 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі" при відсутності надання послуги або ненадання її взагалі, перерві в її наданні, відповідач має викликати представника позивача для складення та підписання акта-претензії, в якому зазначаються строки, види, показники порушень. У разі неприбуття представника позивача в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважався би дійсним, якщо його підписали не менш, як два споживача з боку відповідача. Складений акт-претензія відповідача мав бути поданий позивачу, який протягом трьох робочих днів повинен вирішити питання про перерахунок платежів або видати відповідачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вчинялися вищезазначені дії. У той же час в матеріалах справи наявні докази надання відповідачу таких послуг позивачем.
Оскільки відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надавалися позивачем, то він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг.
Таким чином відповідач, у порушення вищезазначених норм законодавства, не здійснив оплату наданих комунальних послуг у повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1 663,48 грн. основного боргу підлягають задоволенню.
Одночасно суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Компанії про стягнення з Товариства 119,14 грн. пені, оскільки вказана штрафна санкція розрахована позивачем на підставі договору, який між сторонами не укладався.
Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З системного аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення вартості фактично наданих та спожитих послуг у розмірі 1 663,48 грн. У той же час у задоволенні решти вимог позивача слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 836" (02154, місто Київ, вулиця Ентузіастів, будинок 37, ідентифікаційний код 19026060) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г, ідентифікаційний код 39606435) 1 663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн. 48 коп. основного боргу, 1 285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) грн. 90 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16 травня 2016 року
Суддя Є.В. Павленко