ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2016Справа №910/5136/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БІГ ХАУС"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК"
про повернення коштів з рахунку неналежного отримувача
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
від третьої особи-1Люта В.В. (дов. № 1032 від 06.11.2015 року)
від третьої особи-2Долгопола І.С. (дов. № 93 від 25.01.2016 року)
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19 травня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БІГ ХАУС" (надалі по тексту - відповідач) про повернення коштів з рахунку неналежного отримувача.
Позов мотивовано тим, що 26.02.2016 року та 29.02.2016 року невідомими особами був здійснений кібернетичний злам системи віддаленого доступу до управління грошовими коштами на розрахунковому рахунку №2600601051317 в ПАТ "ВТБ Банк", результатом якого стало перерахування грошових коштів на підставі платіжних доручень №№108-119 від 26.02.2016 року, №№ 121-159 від 29.02.2016 року на рахунок № 26006572253300 в АТ «Укрсиббанк», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БІГ ХАУС", у загальному розмірі 460 000,00 грн.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог.
Розглянувши заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ" заяву щодо заходів забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.
Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").
Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що у позивача є підстави вважати, що відповідач намагатиметься зняти кошти з свого розрахункового рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду.
При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/5136/16, залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" та призначено справу до розгляду на 21.04.2016 року.
Представник відповідача в судове засідання 21.04.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.03.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 21.04.2016 року представник позивача та третьої особи-2 надали документи на виконання вимог ухвали суду.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.04.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.05.2016 року.
26.04.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.
11.05.2016 року представник третьої особи-1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.
18.05.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 19.05.2016 року представники третіх осіб надали усні пояснення по суті спору.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 19.05.2016 року не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суду невідомо.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 54, кімната 26 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.
У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
03.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ" (Клієнт) та Публічним акціонерним товариством "ВТБ БАНК" (Банк) було укладено Договір банківського рахунку №Y1115/4818R/KI15, відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити Клієнту поточний рахунок в національній та іноземній валютах згідно з заявою Клієнта та зобов'язався здійснювати його розрахунково - касове обслуговування відповідно до умов чинного законодавства України і надавати послуги з купівлі, продажу або обміну іноземної валюти або банківських металів, а Клієнт зобов'язався сплачувати Банку плату за надані послуги відповідно до діючих тарифів Банку.
Відповідно до пункту 1.1. Додаткового договору № 1 до Договору банківського рахунку №Y1115/4818R/KI15 від 03.07.2015 року Банк надає Клієнту послуги з обслуговування рахунку №2600601051317 за Договором банківського рахунку №Y1115/4818R/KI15 від 03.07.2015 року відповідно до Тарифного пакету на розрахунково-касове обслуговування «Старт». Плата за надання послуг за обраним Тарифним пакетом сплачується у порядку, визначеному Договром банківського рахунку та обраним Тарифним пакетом.
Як вбачається з виписки по рахунку №2600601051317 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ" на підставі платіжних доручень №№108-119 від 26.02.2016 року, №№ 121-159 від 29.02.2016 року на рахунок № 26006572253300 в АТ «Укрсиббанк», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БІГ ХАУС", були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 460 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: "оплата за ремонті послуги зг.договору".
Листами від 29.02.2016 року позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" та Державної служби фінансового моніторингу України з вимогою заблокувати розрахункові рахунки відповідача.
01.03.2016 року позивач звернувся до Дарницького управління поліції ГУ Національної поліції в м. Києві з заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої внесено відомості про кримінальне правопорушення за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 26.02.2016 року та 29.02.2016 року невідомими особами був здійснений кібернетичний злам системи віддаленого доступу до управління грошовими коштами на розрахунковому рахунку №2600601051317 в ПАТ "ВТБ Банк", результатом якого стало перерахування грошових коштів на підставі платіжних доручень №№108-119 від 26.02.2016 року, №№ 121-159 від 29.02.2016 року на рахунок № 26006572253300 в АТ «Укрсиббанк», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БІГ ХАУС", у загальному розмірі 460 000,00 грн.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БІГ ХАУС" як неналежного отримувача грошові кошти у розмірі 460 000,00 грн.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 3 статті 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Пунктом 3.2. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою НБУ № 492 від 12 листопада 2003 року, (далі - Інструкція) банк відкриває поточний рахунок юридичній особі, яка не має рахунку в цьому банку, за наявності в тому числі і картки із зразками підписів і відбитка печатки.
Згідно зі статтею 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, безпідставного списання банком з рахунка клієнта грошових коштів або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
В силу вимог статті 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.
Приписами статті 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
Згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними. (пункти 1.2, 1.3 Інструкції).
Згідно пункту 1.4. Інструкції власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому; неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.
Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" (пункт 2.31 Інструкції)
Згідно з пунктом 2.32 Інструкції якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.
Відповідно до пункту 2.35 вказаної Інструкції кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в банку, що обслуговує отримувача, або в установі - члені платіжної системи.
У відповідності до пункту 3.3 вказаної Інструкції Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування. Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.
Крім цього, відповідно до пункту 3.4 згаданої Інструкції Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього самого операційного дня перераховує кошти з відповідного рахунку на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів платником.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2016 року та 29.02.2016 року на підставі платіжних доручень №№108-119 від 26.02.2016 року, №№ 121-159 від 29.02.2016 року на рахунок № 26006572253300 в АТ «Укрсиббанк», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БІГ ХАУС", були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 460 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: "оплата за ремонті послуги зг.договору", що підтверджується випискою по рахунку №2600601051317 Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ".
Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов"язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.
Пунктом 2.35 Інструкції встановлено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 року № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати в п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.
Як встановлено судом, спірні грошові кошти було зараховано 26.02.2016 року та 29.02.2016 року на рахунок, який належить відповідачу, у зв'язку з чим вони мали бути повернуті в п'ятиденний строк позивачу.
Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ" в розмірі 460 000,00 грн.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив повернення грошових коштів з рахунку неналежного отримувача в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 460 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ" задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "БІГ ХАУС" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 54, кімната 26, ідентифікаційний код 39287590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНЛАЙН РОЗРОБКИ" (02094, м. Київ, вулиця Червоногвардійська, будинок 12, офіс 177, ідентифікаційний код 39855402) 460 000 (чотириста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. та 6 900 (шість тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.05.2016
Суддя С.В. Стасюк