номер провадження справи 10/140/14
19.05.2016 Справа № 908/5643/14
Колегія суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Алейникова Т.Г., судді Гончаренко С.А., Гандюкова Л.П., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТІС - ГРУП" на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві
за позовом: Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТІС - ГРУП", м. Донецьк (поштова адреса, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 12 кв. 69)
про стягнення 9 485 011, 56 грн.
за участю: Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві
Представники сторін:
Від позивача - Черниш В.М., на підставі довіреності № 18-09/300-Д від 18.04.2016 р.;
Від відповідача - Воронін С.В., на підставі довіреності № 1 від 05.05.2016 р.;
Від ВДВС - не з'явився.
До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СОТІС - ГРУП" зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 908/5643/14.
Відповідно до положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 21.04.2015 р., розгляд скарги по справі № 908/5643/14 передано на розгляд колегії судді у складі: головуючого судді Алейникової Т.Г. та суддів Гончаренко С.А., Серкіз В.Г.
У зв'язку із перебуванням суді Серкіз В.Г. у відпустці, розпорядженнм керівника апарату господарського суду Запорізької області та протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.04.2016 р. призначено колегію у складі - головуючий суддя Алейникова Т.Г., судді Гончаренко С.А., Гандюкова Л.П.
В зв'язку з викладеним вище, колегія суддів вважає за необхідне прийняти справу № 908/5643/14 до свого провадження та призначити судове засідання на 19.05.2016 р. на 11 год. 30 хв.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.05.2016 р. підтримав свою скаргу та надав до суду додаткові пояснення до скарги та уточнення. Представник позивача проти скарги заперечив, письмових пояснень до суду не надав. Представник ВДВС до суду не з'явився, ніяких заяв та клопотань до суду не направив.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними та представник ВДВС їм процесуальними правами, виявляти взаємну до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Розглянувши скаргу, суд встановив:
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу", частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження". Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Подання скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 ГПК України має на меті відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження. У відповідності до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, як передбачено ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В п. 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» закріплено, що за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.
Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв'язку з цим відповідна скарга не підлягає оплаті судовим збором (п.9.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»). Скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності -зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3-5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" (п. 9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).
Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені права та обов'язки державного виконавця. Аналіз зазначеної норми свідчить, що виконання державним виконавцем обов'язків, які визначені законом, будуть вважитися належними у разі вжиття останнім всіх необхідних заходів для повного виконання виконавчого документа (наказу господарського суду) в установлені законом строки. Законодавець покладає на державного виконавця коло обов'язків та надає йому права, які мають бути застосовані державним виконавцем для повного виконання, в даному випадку, рішення господарського суду, тобто державний виконавець повинен вжити всі можливі та необхідні заходи, які встановлені Законом України "Про виконавче провадження" для примусового виконання виконавчого документу. Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця вчиняти дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника, тобто, виконавче провадження має послідовні стадії виконання виконавчого документу і порушувати цей порядок незаконно.
Відкриття виконавчого провадження - це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.
Питання про відкриття виконавчого провадження вирішує державний виконавець у триденний строк із моменту звернення із заявою про виконання або надходження виконавчого документу від суду. У такому разі державний виконавець відкриває провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа і в той самий день проводить виконавчі дії. При винесені постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання боржником рішення суду; попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій; за заявою стягувача державний виконавець має право накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження, одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника.
Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.
Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.
Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом. Підстави закінчення виконавчого провадження визначено у ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Законодавець покладає на державного виконавця коло обов'язків та надає йому права, які мають бути застосовані державним виконавцем для повного виконання, в даному випадку, рішення господарського суду, тобто державний виконавець повинен вжити всі можливі та необхідні заходи, які встановлені Законом України "Про виконавче провадження", для примусового виконання виконавчого документу.
Тобто, Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця вчиняти виконавчі дії у певній послідовності для задоволення вимог стягувача та дотримання прав боржника.
Згідно з п.п. 1. п. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Частиною 1 ст. 25 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначає, що на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.04.2015 року у справі №908/5643/14 господарським судом Запорізької області було видано наказ від 09 грудня 2015 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОТІС-ГРУП» на користь Державного підприємства «Вугілля України» заборгованості та штрафних санкцій за Договором поставки № 02-КС від 31.03.2014 року (надалі - Договір) у сумі 9 485 01,56грн., у тому числі борг -8 512 813,03грн., пеня -463 964,25грн., інфляційні - 451 179,09грн., 3% річних - 57 055,19грн. та судовий сбір - 73 080 грн.
05 квітня 2016 року державним виконавцем Пишним А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50698392 про примусове виконання зазначеного наказу господарського суду Запорізької області від 09 грудня 2015 року №904/5643/13.
Дана Постанова про відкриття виконавчого провадження (надалі Постанова ВП № 50698392) була вручена ТОВ «СОТІС-ГРУП» листоношою в другій половині дня 08.04.2016 року.
У зв'язку з тим, що 9 та 10 квітня 2016 року були вихідними днями, а строк на добровільне виконання спливав 12.04.2016 року, ТОВ «СОТІС-ГРУП».,11.04.2016 року було нарочно надано до Відділу примусового виконання заяву про відкладення провадження виконавчих дій на десять робочих днів № 25 від 11.04.2016 року.
13 квітня 2016 року державним виконавцем відділу примусового Пишним А.В. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено три постанови в ході виконавчого провадження ВП № 50698392:
- Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.;
- Постанову про арешт коштів боржника.;
- Постанову про стягнення виконавчого збору.
ТОВ «СОТІС-ГРУП» вважає дії державного виконавця, щодо винесення зазначених постанов, незаконними та такими що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як вже зазначалось скаржником вище, постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.04.2016 року отримана ТОВ «СОТІС-ГРУП» у другій половині дня 08.04.2016 року (останній день строку визначеного для самостійного виконання ухвали суду спливав 12.04.2016 року), тобто на добровільне виконання державний виконавець надав лише один день 11.04.2016 року, оскільки 9 та 10 квітня були вихідними днями).
Скаржник зазначає, що фактично був позбавлений можливості скористатись гарантованим законом правом на самостійне виконання ухвали суду у встановлений для цього строк.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Виходячи з приписів ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», однією з підстав для відкладення виконавчих дій визначено - несвоєчасне одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом.
Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З огляду на відсутність реального строку для самостійного виконання ухвали суду, 11.04.2016 року ТОВ «СОТІС-ГРУП» скористалося правом, наданим йому ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» та направило на адресу виконавчої служби заяву про відкладення провадження виконавчих дій, яка була отримана виконавчою службою 11.04.2016 року.
Про відмову у задоволенні цієї заяви ТОВ «СОТІС-ГРУП» дізналося лише після отримання інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про винесення 13.04.2016 року постанов про арешт та стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Тобто, виконавчий збір є своєрідною санкцією за невиконання боржником вимог державного виконавця в межах наданого строку. Можливість стягнення виконавчого збору залежить від законності дій самого державного виконавця, а також від поважності причин, з яких боржник був позбавлений об'єктивної можливості виконати його вимогу у встановлений термін.
На думку скаржника, у державного виконавця були відсутні підстави для здійснення виконавчих дій (зокрема, накладення арешту на майно та грошові кошти, стягнення виконавчого збору) у випадку вчасного надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, як того вимагає ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», та за наявною мотивованою заявою боржника, в порядку приписів ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», відкладення провадження виконавчих дій, задля надання можливості скористатись ТОВ «СОТІС-ГРУП» гарантованим законом правом на самостійне виконання ухвали суду у встановлений для цього строк.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «"Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Таким чином, стягнення звертається на належне боржнику інше майно у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.
Отже, скаржник вважає. що дії державного виконавця щодо винесення постанови арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.04.2016 року, які здійснені за наявності коштів на рахунках боржника, вважаються такими, що вчиненні з порушенням ч.5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем. боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 18, 26, 31 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 121І Господарського процесуального кодексу України, скаржник просить суд:
- Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо відмови у відкладенні провадження виконавчих дій на 10 робочих днів, викладених у заяві № 25 від 11.04.2016 року.;
- Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, щодо винесення постанови 13.04.2016 року про стягнення з ТОВ «СОТІС - ГРУП» виконавчого збору у розмірі 952 809, 15 грн. в межах виконавчого провадження № 450698392.;
- Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.04.2016 рок про стягнення з ТОВ «СОТІС-ГРУП» виконавчого збору у розмірі 952 809, 15 грн.;
- Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, щодо винесення постанови 13.04.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
- Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.04.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.;
- Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови 13.04.2016 року про арешт коштів боржника.;
- Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.04.2016 року про арешт коштів боржника.
Скаржник в судовому засіданні на підставі додаткових письмових пояснень надав письмові уточнення вимог щодо п. п. 6, 7 скарги та просить суд:
- Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови 13.04.2016 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти заробітної плати та нарахувань на неї;
- Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.04.2016 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти призначені для оплати праці працівників та нарахувань до бюджету на рахунку в ПАТ «Промінвестбанк» № 26002601002984.
Суд прийняв та частково задовольнив уточнення вимог скаржника щодо п. п. 6, 7 скарги виходячи з наступного:
Згідно з ст. 43 Конституція України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01,07.1949 р. № 95; ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна тата. Заробітна тата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ніш роботу.
Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється « першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці
Відповідно до ч, 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом перлинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч. 6 ст., 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги витати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості
Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги витати заробітної тати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється є першочерговому
Вищевказані висновки суду повністю відповідають правовій позиції викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2014 у справі № 915/321/13-г, про яку також зазначено у Інформаційному листі ВГСУМ 01-06/131/16 від 28.01.2016р.»
Відповідно до листа ПАТ «Промінвестбанк» від 06.05,2016 року № 20-2/6-706 ТОВ «СОТ1С-ГРУП» має відкритий рахунок На 26002601002984 у гривні, з якого, в тому числі здійснювалися видаткові операції з виплати заробітної плати та сплати обов'язкових податків до бюджету.
ПАТ «Промінвестбанк» листом від 05.05.2016 року № 20-2/6-700 було відмовлено у виконанні платіжних доручень на виплату заробітної плати та платежів до бюджету у зв'язку з тим, що до арешту (накопичення) на рахунках ТОВ «СОТІС-ГРУП» необхідної суми коштів, зазначеної в Постанові ВП № 50698392, або до моменту зняття арешту з коштів на рахунках ТОВ «СОТІС-ГРУП», ПАТ «Промінвестбанк» не вправі здійснювати будь-які видаткові операції по рахунках ТОВ «СОТІС-ГРУП», в тому числі на виплату заробітної плати та сплати платежів до бюджету.
Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, державний виконавець, застосувавши арешт на заробітну плату працівників ТОВ «СОТІС-ГРУП», порушив їх законні права та інтереси.
Суд враховуючи додаткові пояснення скаржника задовольняє скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТІС - ГРУП" на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 908/5643/14 частково, а саме:
- Скасовує постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.04.2016 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти призначені для оплати праці працівників та нарахувань до бюджету на рахунку в ПАТ «Промінвестбанк» № 26002601002984.
В іншій частині скарги суд відмовляє, так як державний виконавець керуючись Законом України "Про виконавче провадження" та нормативно-правовим актам Кабінету Міністрів України і Міністерства юстиції України» правомірно відмовив у відкладенні провадження виконавчих дій на 10 робочих днів, виніс постанову 13.04.2016 року про стягнення з ТОВ «СОТІС - ГРУП» виконавчого збору у розмірі 952 809, 15 грн. в межах виконавчого провадження № 450698392.; виніс постанову 13.04.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.; виніс постанову 13.04.2016 року про арешт коштів боржника.
Доводи заявника про те, що він не мав часу для добровільного виконання рішення є безпідставними, так як для виконання рішення у боржника було достатньо часу для погашення заборгованості.
На підставі викладеного, Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОТІС - ГРУП" на дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 908/5643/14 задовольнити частково.
- Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.04.2016 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти призначені для оплати праці працівників та нарахувань до бюджету на рахунку в ПАТ «Промінвестбанк» № 26002601002984.
В іншій частині скарги відмовити.
Копію ухали направити сторонам у справі та управлінню державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень.
Головуючий суддя Т.Г. Алейникова
Суддя С.А. Гончаренко
Суддя Л.П. Гандюкова