61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
24.03.2016 Справа № 908/228/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Мальцева М.Ю., при секретарі судового засідання Гусакові О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна”, м. Київ
до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Солід”, м. Краматорськ
до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації “Солід”, м.Краматорськ
про стягнення заборгованості за договором оперативного лізингу №00005468 від 18.07.2012 р. та витребування об'єкту лізингу.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'вився.
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ Порше Лізинг Україна ”, м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до відповідача 1: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Солід”, м. Краматорськ та солідарно до відповідача 2: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації “Солід”, м.Краматорськ про стягнення заборгованості за договором оперативного лізингу №00005468 від 18.07.2012 р. та витребування об'єкту лізингу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.01.2016 на підставі статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано справу №908/228/16 до господарського суду Донецької області за територіальною підсудністю.
03.02.2016 р. справа №908/228/16 увалою господарського суду Донецької області прийнята до свого провадження.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на копію договору оперативного лізингу (найму) №00005468 від 18.07.2012 р., додаткову угоду №47 від 15.01.2013 р; копії рахунків фактур №00033630 від 04.09.2014 р.; №00034809 від 01.10.2014 р.; №00036585 від 03.11.2014 р.; №00037115 від 03.12.2014 р.; №00038316 від 12.01.2015 р.; №00039467 від 02.02.2014 р.; №00040635 від 06.03.2015 р.; №00041795 від 06.04.2015 р.; №00043140 від 06.05.2015 р.; №00233024 від 03.10.2014 р.; №00234420 від 16.10.2014 р.; №00235998 від 04.11.2014 р.; №00241015 від 17.11.2014 р.; №00242666 від 03.12.2014 р.; №00247305 від 19.12.2014 р.; №00248565 від 08.01.2015 р.; №00253481 від 19.01.2015 р.; №00255563 від 04.02.2015 р.; №00259883 від 17.02.2015 р.; №00261150від 04.03.2015 р.; №00265406 від 18.03.2015 р.; №00267148 від 03.04.2015 р.; №00271368 від 20.04.2015 р.; №00272893 від 05.05.2015 р.; №00277083 від 19.05.2015 р.; копія вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту оперативного лізингу та повідомлення про відмову від договору №00005468 від 19.05.2015 р. невиконання відповідачем умов договору.
25.02.2016 р. позивачем через канцелярію суду було надане клопотання про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди №206 від 10.08.2015 р. до Договору про надання юридичних послуг №17/2010 від 09.06.2010 р. та платіжного доручення № 500025006 від 02.10.2015р.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце слухання справи в засідання суду не з'явився, витребуваних документів не надіслав, тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними документами.
Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи відкладався.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
18 липня 2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна”, (Наймодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Солід”, м. Краматорськ (Наймач) укладено договір оперативного лізингу №00005468 (далі - Договір).
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації “Солід”, м.Краматорськ (відповідач 2) виступило поручителем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Солід”, м. Краматорськ (відповідач 1) згідно із умовами поруки зазначеними у Договорі оперативного лізингу №00005468 від 18.07.2012 р., відповідач 2, як поручитель несе солідарну відповідальність за виконання забов'язань Наймача на підставі або у зв'язку з цим Договором, Загальними комерційними умовами оперативного лізингу (найму) та рахунками Наймодавця.
Відповідно до умов п.3.2. договору, наймодавець передає автомобіль у користування наймачеві, а наймач зобов'язується прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати наймодавцю встановлені контрактом орендні платежі та повернути автомобіль наймодавцю відповідно до умов контракту.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. загальних умов предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті. Об'єкт лізингу був обраний у відповідності до специфікації Лізингоодержувачем. Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу та передає Лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах оперативного лізингу згідно з положеннями заснованого українського законодавства та цього контракту. Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах оперативного лізингу згідно з положеннями чинного законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкту лізингу у відповідності до цього контракту.
Об'єктом договору про фінансовий лізинг є транспортний засіб VW Саddy GP Maxi Kaster 1,6 I TDI 2012 року виробництва, вартістю 24 489,99 дол. США, перший період найму складає 24 489,99 дол. США, кількість лізингових платежів складає 60, строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж - 496,40 дол. США.
За п.6.1. загальних умов за користування автомобілем наймач зобов'язується щомісяця виплачувати наймодавцю орендні платежі, розмір яких визначено у Контракті. Наймач також сплатить наймодавцю адміністративний платіж, та всі інші платежі, як це передбачено контрактом, не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту відправлення наймодавцем відповідного рахунку, якщо інше не зазначено а Контракті.
Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях іпідлягають розрахунку: за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США відповідно до п.6.3 Загальних комерційних умов оперативного лізингу (найму), які є невідємною частиною Договору.
Пунктом 6.5 Умов лізингу встановлено, що наймач зобов'язаний щомісячно сплачувати орендні платежі на рахунок, зазначений наймачем у контракті, не пізніше 15-го календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунку до 15-го числа поточного місяця, за який повинен бути сплачений орендний платіж наймач зобов'язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому у Контракті, до 15-го числа цього місяця (якщо інший строк, що підлягає застосуванню не встановлений у Договорі), а після отримання рахунку - доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою визначеною у рахунку
До укладеного договору між сторонами були складені та підписані Загальні комерційні умови внутрішнього оперативного лізингу та Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів, які є невід'ємними частинами договору та являють собою угоду між сторонами щодо придбавання ТОВ “Порше Лізинг України”, а також передачу об'єкту лізингу Лізингоодержувачу.
Відповідно до п. 6.12 умов лізингу орендні платежі за договором не підлягають зменшенню або відстроченню по відношенню до будь-якого строку, протягом якого автомобіль обслуговується, ремонтується, модифікується або є недопустимим для відповідача внаслідок аварії, механічного пошкодження, викрадення, конфіскації або будь-якої іншої причини.
Пунктом 6.15. загальних умов встановлено, що зобов'язання по сплаті всіх та будь-яких платежів за контрактом покладаються на наймача, якщо інше прямо не передбачено контрактом. Наймач зобов'язався сплатити всі та будь-які платежі протягом п'яти робочих днів з моменту відправлення наймодавцем відповідної вимоги та/або рахунку, якщо інший термін не обумовлений в контракті або погоджено сторонами додатково. Якщо наймач не сплатить платежі у вказаний строк наймодавець має право застосувати санкції за прострочення відповідно до 8 Контракту.
Наймач зобов'язаний негайно повідомляти наймодавця про будь-яку передбачувану затримку сплати орендних платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для продовження строку здійснення платежу. (п.8.1. договору).
Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.
До укладеного договору між сторонами був складений та підписаний Графік покриття витрат та виплат лізингових платежів. Факт передачі об'єкту лізингу від Лізингодавця Лізингоодержувачу підтверджується актом приймання-передачі.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу предмет лізингу належить позивачу.
У період з вересня 2014р. по травень 2015р. позивачем були виставлені до оплати рахунки-фактури, а саме рахунок-фактура №00033630 від 04.09.2014. на суму 6403,61 грн., №00034809 від 01.10.2014 р. на суму 6428,44 грн., №00036585 від 03.11.2014 р. на суму 6428,44 грн; №00037115 від 03.12.2014 р. на суму 7 572,12 грн.; №00038316 від 12.01.2015 р. на суму 9 029,59 грн.; №00039467 від 02.02.2015 р. на суму 10 027,37 грн.; №00040635 від 06.03.2015 р. на суму 12 410,10 грн.; №00041795 від 06.04.2015 р. на суму 11 665,49 грн.; №00043140 від 06.05.2015 р. на суму 10 467,17 грн. Всього на загальну суму 80 432,33 грн.
У зв'язку із несплатою лізингових платежів позивачем на адресу відповідача були надіслані нагадування про несплату.
29 травня 2015 р. позивачем була надіслана вимога про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору та зобов'язання повернути об'єкт лізингу.
За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з вересня 2014р. по травень 2015 р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 80 432,33 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 80432,33 обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оперативного лізингу №00005468 від 18.07.2012 р. щодо сплати лізингових платежів.
Згідно з положеннями статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).
Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, приписи частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Статтею 189 Господарського кодексу України, передбачено, що тариф у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Відповідно до положень частини 2 ст.198 Господарського кодексу України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.
У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах оперативного лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, як це передбачено приписами статею 524 ЦК України.
За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно вимог передбачених частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.
Встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №6 договору про оперативний лізинг №00005468 від 18.07.2012 р.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором про оперативний лізинг №00005468 від 18.07.2012 р. за період з вепесня 2014р. по травень 2015 р. належним чином не виконав, лізингові платежі, сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів відповідачем у спірний період не сплачені, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 80 432,33 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальному розмірі 80 432,33 грн. є доведеними матеріалами справи, такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про повернення об'єкту оперативного лізингу (оренди) суд приходить до наступних висновків.
Згідно із п. 12.4.2 Загальних комерційних умов наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від контракту/розірвати контракт, зокрема, якщо наймач не сплатив 1 (один) наступний орендний платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 10 (десять) робочих днів.
Згідно п.п. 12.5. Загальних комерційних умов день, що вважатиметься датою припинення дії контракту, визначається наймодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. У разі припинення дії контракту/розірвання контракту наймодавець надсилає наймачу письмове повідомлення про припинення дії/розірвання та, за можливості, зв'язується з ним за доступним номером телефону для повідомлення про припинення дії/розірвання, таке повідомлення/вимога надсилається наймодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням наймача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/ місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання наймачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, наймач вважається належним чином повідомленим.
Наймач зобов'язаний у строки, встановлені наймодавцем, повернути автомобіль наймодавцю у всіх випадках закінчення строку найму, розірвання/припинення контракту. Якщо наймач відмовляється від повернення або затримує повернення автомобіля, наймодавець має право вилучити автомобіль без згоди наймача. Вилучення автомобіля здійснюється також в усіх випадках дострокового припинення дії контракту/розірвання контракту. Наймач відшкодовує будь-які витрати, понесені наймодавцем у зв'язку з вилученням/поверненням автомобіля, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані із вилученням автомобіля (п.п. 13.1, 13.2, 13.6 Загальних комерційних умов).
Якщо наймодавець не зможе здійснити свої права на вилучення/повернення, як передбачено у цьому пункті, наймодавець матиме право на вилучення автомобіля у наймача в примусовому порядку відповідно до законодавства України (п. 13.7 Загальних комерційних умов).
Згідно з ч.3 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Таким чином, законодавець визначив правові та фактичні підстави, форму, порядок та наслідки відмови сторони від договору лізингу.
Маючи відповідні юридичні та фактичні підстави для реалізації свого права на відмову від договору, позивач зобов'язаний одночасно дотримуватись і встановленого законом порядку реалізації свого права.
Як вже зазначалось, 27.05.2015р. позивачем на адресу відповідача 1 направлена вимога № 00005328 від 19.05.2015р., якою позивач повідомив відповідача про припинення договору оперативного лізингу (найму) та вимагав повернути об'єкт лізингу впродовж 3 (трьох) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження/проживання відповідача 1
З тексту вимоги № 00005468 від 19.05.2015р. вбачається, що датою припинення дії контракту є 10 (десятий) календарний день з дня відправлення даної вимоги.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що договір оперативного лізингу (найму) № 00005468 від 18.07.2012р. припинився з 08.06.2015 року.
Виходячи зі змісту лізингових правовідносин, визначених положеннями ч. 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”, внаслідок укладання договору фінансового лізингу лізингоодержувач набуває право тимчасового правомірного володіння та користування предметом лізингу. Згідно положень ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України час реалізації лізингоодержувачем здобутого права відносно предмету лізингу визначається строком дії відповідного договору, припинення якого зумовлює припинення існування правової підстави для реалізації лізингоодержувачем права володіння та користування майном, а відтак і виникнення у останнього обов'язку з повернення майна у відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”.
Пунктом 4 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Згідно п. 12.7 Загальних комерційних умов у разі завершення строку оперативного лізингу (найму) або припинення дії контракту/розірвання контракту, наймач зобов'язаний повернути автомобіль за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані (з урахуванням нормального зносу) за місцезнаходженням наймодавця або за адресою вказаною наймодавцем протягом 3 (трьох) робочих днів від дати завершення строку оперативного лізингу (найму) або отримання відповідної вимоги від наймодавця; у разі припинення/розірвання дії контракту за ініціативою наймача протягом 3 (трьох) робочих днів від дати припинення/розірвання контракту.
Як встановлено судом, договір оперативного лізингу (найму) № 00005468 від 18.07.2012р. припинився з 08.06.2015 року. Отже, відповідно до п. 12.7 Загальних комерційних умов відповідач 1 повинен був повернути об'єкт лізингу в строк до 11.06.2015р. включно.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 повернути предмет лізингу - транспортний засіб типу VW Caddy GP Maxi Kaster 1.6 I TDI, шасі №WV1ZZZ2KZCX127424, двигун №САY Р31294, рік виробництва 2012, в кількості 1 од.
Щодо позовних вимо про стягнення пені в сумі 3645,92 грн. за період з 16.09.2014 р. по 03.09.2015 р., на підставі умов п.8.2.1 договору, слід зазначити наступне:
Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем у розмірі 10% річних від вчасно несплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу, що не суперечить свободі укладання договорів, передбаченої вимогами ст. 627 ЦК України, суд дійшов висновку, що наданий розрахунок є арифметично вірним, позовні вимоги обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню за період з 16.09.2014 р. по 03.09.2015 р. у загальному розмірі 3645,92 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних в сумі 1343,20 грн. за період з 16.09.2014 р. по 03.09.2015 р. суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі1343,20грн. за період з 16.09.2014 р. по 03.09.2015 р є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 18678,07 гривень суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 18678,07 гривень за період з 16.09.2014 р. по 03.09.2015 р.
Здійснивши перерахунок стягуваної суми відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 18678,07 гривень за період з жовтня 2014р. по серпень 2015р. (за повні місяці прострочення).
Позовні вимоги про стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 9741,81 гривень задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
За приписами п.8.2.2. договору у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу.
Як вбачається із позовної заяви та наданих доказів позивач просить, застосувати до відповідача штрафні санкції за надіслані на його адресу нагадування щодо несплаченого платежу та рахунків №00233024 від 03.10.2014р., № 00234420 від 16.10.2014р, №00235998 від 04.11.2014р., №00241015 від 17.11.2014 р., №00242666 від 03.12.2014 р., №00247305 від 19.12.2014 р., №00248565 від 08.01.2015 р., №00253481 від 19.01.2015 р. №00255563 від 04.02.2015 р., №00259883 від 17.02.2015 р., №00261150 від 04.03.2015 р., №00265406 від 18.03.2015 р., №00267148 від 03.04.2015 р., №002271368 від 20.04.2015 р№00272893 від 05.05.2015 р., №00277083 від 19.05.2015 р. в сумі 9 741,81 грн.
Заявлені позивачем вимоги щодо застосування до відповідача штрафних санкцій підлягають задоволенню частково, а саме за надіслані на адресу відповідача три вимоги, як зазначено сторонами у договорі (п.8.2.2.), а не за вісім вимог, на яких наполягає позивач. Крім того дослідивши матеріали справи суд встановив, що в матеріалах справи крім першої вимоги - рахунок №00233024 від 03.10.2014р. на суму 206,53 грн., другої вимоги - рахунок № 00234420 від 16.10.2014р. на суму 281,81 грн., третьої вимоги - рахунок №00235998 від 04.11.2014р. на суму 365,89 грн. , також містяться ще 16 вимог, а отже застосування штрафної санкції за першу, другу та третю вимоги є обґрунтованою та доведеними належним чином.
Враховуючи вищевикладене вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу відповідно до умов п. 8.2.2. договору в сумі 9 741,81 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 854,23 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення упущеної вигоди в сумі 31750,40 гривень суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач відмовився від договору і пред'явив вимогу про сплату відповідачем 1 заборгованості, а також про повернення об'єкта лізингу, у зв'язку із систематичним порушенням договору з боку відповідача 1, несплатою лізингових платежів, несплатою відшкодування витрат позивача відповідно до умов договору, який припинив свою дію з 08.06.2015 року.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача 1 стали причиною, яка позбавила його можливості отримати справедливо очікуваний прибуток.
Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.
Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.
Згідно п. 5.3. Загальних комерційних умов в будь-якому випадку орендні платежі, що сплачуються наймачем, повинні покривати весь фактичний термін користування автомобілем, з моменту отримання до повернення відповідно до актів приймання-передачі.
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач просить стягнути упущену вигоду у вигляді неотриманих лізингових платежів за фактичний строк користування об'єктом лізингу після припинення дії договору за період з червня 2015р. по серпень 2015р. у розмірі 31750,40 грн.
На думку суду, зазначена сума не є збитками (упущеною вигодо), у розумінні ст. 22 ЦК України та свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права, адже між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного між ними договору і дії сторін щодо невиконання певних обов'язків можуть призводити до неотримання доходів лише в причинно-наслідковому зв'язку з іншими обставинами, як то неотримання позивачем доходу внаслідок таких дій за іншими договорами, укладеними з іншими суб'єктами господарювання.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення витрат (збитків) на надання юридичних послуг у розмірі 12000,00 грн., про, що суду зазначає наступне.
Пунктом 8.2.3. договору Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до контракту.
Враховуючи протиправну поведінку відповідача та невиконання умов договору, позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором звернувся до спеціалізованих організацій ТОВ “Юридична компанія “Тріпл Сі”, ТОВ “Юридична фірма Вернер” з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження та супроводження повернення об'єкту лізингу підготовки процесуальних документів подання позовної заяви що підтверджується наявними документами у матеріалах справи.
Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. ст., 22, 623 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.
Розмір збитків у сумі 12000,00грн., які позивач поніс, у зав'язку із укладанням договору із ТОВ “Юридична фірма “Вернер” для надання юридичних послуг підлягає задоволенню повністю в сумі 12000,00грн., яка складається із суми за надану послугу у розмірі 10000,00грн. та ПДВ 2000,00 грн., (рахунок-фактура №578 від 08.09.2015 р.).
Таким чином вимоги позивача з стягнення судових витрат у розмірі 12000,00 грн.є задоволеними у повному обсязі.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Відповідно до вимог передбачених ст 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вимог передбачених ст. 192, 202, 509, 524 -526, 530, 533, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 189, 193, 198, 216-218, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 66, 67, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна”, м. Київ солідарно до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Солід”, м. Краматорськ та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації “Солід”, м. Краматорськ про вилучення об'єкту оперативного лізингу - транспортний засіб типу VW Caddy GP Maxi Kaster 1.6 I TDI, шасі №WV1ZZZ2KZCX127424, двигун №САY Р31294, рік виробництва 2012 та стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 80 432,33 грн., збитків в сумі 43 750,40 грн., штрафу в сумі 9 741,81 грн., пені в сумі 3645,92 грн., 3% річних в сумі 1343,20 грн., витрати від інфляції у сумі 18 678,07 грн. у загальному розмірі 157 591,73 грн., задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Солід” (84306, м. Краматорськ, вул. Уборевича,25, код ЄДРПОУ 32794595) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації “Солід” (84306, м. Краматорськ, вул. Уборевича,25, код ЄДРПОУ 36011787) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини , 1В, код ЄДРПОУ 35571472) заборгованість в сумі 80 432,33 грн., штрафу в сумі 854,23 грн., пені в сумі 3 645,92 грн., 3% річних в сумі 1343,20 грн., витрати від інфляції у сумі 18 678,07 грн.
Вилучити об'єкт оперативного лізингу - транспортний засіб типу VW Caddy GP Maxi Kaster 1.6 I TDI, шасі №WV1ZZZ2KZCX127424, двигун №САY Р31294, рік виробництва 2012 із незаконного володіння ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Солід” (84306, м. Краматорськ, вул. Уборевича,25, код ЄДРПОУ 32794595) та передати об'єкт оперативного лізингу - транспортний засіб типу VW Caddy GP Maxi Kaster 1.6 I TDI, шасі №WV1ZZZ2KZCX127424, двигун №САY Р31294, рік виробництва 2012 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини , 1В, код ЄДРПОУ 35571472).
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Солід” (84306, м. Краматорськ, вул. Уборевича,25, код ЄДРПОУ 32794595) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Центр комплектації “Солід” (84306, м. Краматорськ, вул. Уборевича,25, код ЄДРПОУ 36011787) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини , 1В, код ЄДРПОУ 35571472)судові витрати в сумі 5265,19 грн., 12000,00 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 24.03.2016 р.
Повне рішення складено 29.03.2016 р.
Суддя М.Ю. Мальцев