61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
19.05.2016р. Справа № 905/1269/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донэлектрооборудование”, м. Дружківка, Донецька область в особі представника ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Державного підприємства “Красноармійськвугілля”, м. Димитров, Донецька область
про стягнення 214 158 грн. 35 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився.
від відповідача: представник не з'явився.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 19.05.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Донэлектрооборудование”, м. Дружківка, Донецька область в особі представника ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Красноармійськвугілля”, м. Димитров, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором № 211 від 16.04.2014 року в сумі 159 650 грн. 00 коп. та пені у сумі 54 508 грн. 35 коп., а всього 214 158 грн. 35 коп.
Ухвалою суду від 31.03.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 19.04.2016р. Розгляд справи неодноразово відкладався.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 211 від 16.04.2014 року щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 530, 549, 610, 611, 629, 837, 843, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України.
Позивач про судові засідання 19.04.2016р., 12.05.2016р. та 19.05.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відмітками про їх отримання 09.04.2016р. та 04.05.2016р., однак у засідання суду представника не направив. 18.04.2016р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява № 47 від 15.04.2016р. про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач у свою чергу про судові засідання 19.04.2016р., 12.05.2016р. та 19.05.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відмітками про їх отримання 06.04.2016р. та 24.04.2016р., однак у засідання суду представника не направив. 25.04.2016р. через канцелярію господарського Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про стягнення боргу, пені та штрафу за договором у розмірі 214 158 грн. 35 коп. від 15.04.2016р. №4-22, згідно якого відповідач суму боргу фактично визнав, проте не погодився з сумою нарахованої пені та вважає її такою, що не відповідає дійсності. До відзиву відповідач додав клопотання, в якому просив розглядати справу без участі представника Державного підприємства “Красноармійськвугілля”.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Донэлектрооборудование” (далі - підрядник) та Державним підприємством “Красноармійськвугілля” (далі - замовник) був укладений договір № 211 від 16.04.2014 року (далі за текстом Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе обов'язок по виконанню робіт з поточного, середнього та капітального ремонту ( далі по тексту ремонт № КВД 33.12.1) обладнання замовника, обсяг яких визначений в додатках до договору, що є його невід'ємною частиною. Ремонт виконується у заводських умовах підрядника, з матеріалів підрядника.
Відповідно до п.1.3. договору, сума договору складає 71 700 грн. 00 коп. з ПДВ згідно додатку №1.
Відповідно до п.1.4. договору, загальна сума договору не перевищує 10 000 000 грн. 00 коп. з ПДВ.
Як визначено п.5.1. договору, оплата за роботи проводиться замовником на підставі пред'явленого рахунку протягом 30-ти календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника, якщо інше не зазначене в додатках до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 6.1. договору, у випадку порушення замовником строків оплати, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми, але не більш подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно з п. 8.1, договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 211 від 16.04.2014 року на загальну суму 169 650 грн. 00 коп. підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг):
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 74 від 25.11.2014р. на суму 39 050 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 6 08 грн. 33 коп.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 79 від 16.12.2014р. на суму 6 500 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 1 083 грн. 33 коп.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 82 від 25.12.2014р. на суму 51 800 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 8 633 грн. 33 коп.;
- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 83 від 29.12.2014р. на суму 72 300 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 12 050 грн. 00 коп.
Вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.
На виконання умов договору позивачем були пред'явлені відповідачу наступні рахунки на оплату:
- рахунок на оплату № 88 від 25.11.2014р. на суму 39 050 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 6 508 грн. 33 коп.;
- рахунок на оплату № 97 від 16.12.2014р. на суму 6 500 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 1 083 грн. 33 коп.;
- рахунок на оплату № 100 від 25.12.2014р. на суму 51 800 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 8 633 грн. 33 коп.;
- рахунок на оплату № 102 від 29.12.2014р. на суму 72 300 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 12 050 грн. 00 коп.
В свою чергу, відповідачем в якості сплати вартості виконаних робіт на користь підрядника були перераховані грошові кошти у сумі 10 000 грн. 00 коп. в оплату рахунку № 100 від 25.12.2014р. Перерахування проводилось шляхом безготівкового переказу, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 31.03.2015р.
Судом встановлено, що зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт за договором відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 159 650 грн. 00 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.
Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п. 5.1. договору, за актом № 74 від 25.11.2014р. є 25.12.2014р., за актом № 79 від 16.12.2014р. є 15.01.2015р., за актом № 82 від 25.12.2014р. є 24.01.2015р., за актом № 83 від 29.12.2014р. є 28.01.2015р.
Проаналізувавши укладений сторонами договір № 211 від 16.04.2014 року, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п. 5.1. договору, протягом 30-ти календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт.
Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 211 від 16.04.2014 року в сумі 159 650 грн. 00 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.
Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 54 508 грн. 35 коп., в розмірі 0,1% від простроченої суми.
Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.
Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати, замовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що фактично розмір пені становить 29 745 грн. 35 коп., з огляду на вищевикладене позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 24 763 грн. 00 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розрахунок пені було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».
У прохальній частині позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю “Донэлектрооборудование”, м. Дружківка, Донецька область в особі представника ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, просить стягнути з Державного підприємства “Красноармійськвугілля”, м. Димитров, Донецька область, заборгованість за договором № 211 від 16.04.2014 року в сумі 159 650 грн. 00 коп. та пені у сумі 54 508 грн. 35 коп., а всього 214 158 грн. 35 коп. Вказана сума зазначена у позовній заяві, як ціна позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову зазначеній у прохальній частині позовної заяви.
Статтею 4 Закону України “Про судовий збір”, нормами якого визначені правові засади справляння судового збору, передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 378 гривень.
Отже, розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить 3 212 грн. 38 коп.
Дослідивши платіжне доручення № 22 від 03.03.2016р. на суму 3 209 грн. 99 коп. та квитанцію № ПН3104 від 23.03.2016р., додані позивачем до позовної заяви в якості підтвердження сплати судового збору, судом встановлено, що судовий збір сплачений позивачем складає 3 214 грн. 99 коп., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.
Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2 грн. 61 коп.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230, ч.6 ст.232, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Красноармійськвугілля” (код ЄДРПОУ 32087941, місцезнаходження - 85323, Донецька область, місто Димитров, вулиця Ватутіна, будинок 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донэлектрооборудование” (код ЄДРПОУ 25341669, місцезнаходження - 84207, АДРЕСА_1) заборгованість за договором № 211 від 16.04.2014 року в сумі 159 650 грн. 00 коп., пені у сумі 29 745 грн. 35 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 840 грн. 93 коп.
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Донэлектрооборудование” в частині стягнення пені в сумі 24 763 грн. 00 коп. відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 19.05.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2016р.
Суддя Ю.С. Мельниченко