16.05.16р. Справа № 904/2633/16
За позовом концерну "МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м.Запоріжжя
до приватного акціонерного товариства "Нікопольська пересувна механізована колона № 4", с.Борисівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область
про стягнення за договором підряду
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 225/20-19 від 15.10.15р.;
від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 9 від 18.04.16р.
08.04.2016р. концерн "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Нікопольська пересувна механізована колона №4", с.Борисівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 113536,34грн.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви від 31.03.2016р. за вих.№1901/20 ухвалою суду від 11.04.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 10.05.2016р.
10.05.2016р. через канцелярію суду отримано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання рішенням законної сили у справі господарського суду Запорізької області за позовом відповідача до позивача про спонукання виконати дії щодо договору №953 від 14.10.2013р.
10.05.2016р. через канцелярію суду отримано заперечення позивача на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з посиланням на той факт, що обов'язок відповідача повернути грошові кошти є прямим обов'язком відповідача з огляду на положення додаткової угоди №3 від 22.09.2015р.
Суд оголошував перерву з 10.05.2016р. до 16.05.2016р.;
16.05.2016р. через канцелярію суду отримано пояснення відповідача в яких останній просить суд не приймати норми ОСОБА_3 Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №7/15-19498 від 11.12.2013р. як доказ правомірності відмови позивача вчинити дії передбачені договором підряду.
16.05.2016р. через канцелярію суду отримано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою надання можливості підготувати обґрунтований розрахунок збитків, завданих розірванням договору підряду та які мають бути компенсовані при розірвання договору в порядку частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 10.05.2016р.
Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 10.05.2016р.
16.05.2016р. представник відповідача звернувся до суду з доповненням до клопотання про зупинення провадження у справі.
Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.
Господарський суд продовжив розгляд справи по суті.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.
Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд зупинити провадження у справі.
Суд заслухав пояснення представників сторін щодо предмету позову.
В судовому засіданні дослідженні надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази.
В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.
В задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, з огляду на той факт, що відповідач здійснивши розрахунок збитків про які він веде мову у клопотанні має можливість звернутися до суду в загальному порядку. Розгляд даної справи розпочався по суті 10.05.2016р., отже у відповідача відсутня можливість звернутися з позовною заявою про стягнення збитків у даному судовому процесі.
Клопотання відповідача в яких останній просить суд не приймати норми ОСОБА_3 Регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №7/15-19498 від 11.12.2013р. як доказ правомірності відмови позивача вчинити дії передбачені договором підряду господарським судом прийнято до уваги.
Господарський суд наголошує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (частина 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 16.05.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -
14.10.2013р. між концерном "Міські теплові мережі" (далі по тексту - позивач, замовник) та приватним акціонерним товариством "Нікопольська пересувна механізована колона №4" (далі по тексту - відповідач, підрядник) укладено договір підряду №953 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується за плату в межах договірної ціни на свій ризик, власними та залученими силами, із застосуванням матеріалів та устаткування підрядника, якісно та в зазначений термін виконати всі будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єкті: "Технічне переоснащення центральних теплових пунктів Орджонікідзевського району м.Запоріжжя. Центральний тепловий пункт по вул.40 років Радянської України, 90".
Пунктом 2.1 договору визначено, що договірна ціна за цим договором визначається згідно з ДБН Д.1.1-1-2000 (із змінами та доповненнями) на підставі кошторису, що є невід'ємною частиною договору (Додатки 1, 2), є динамічною і на момент укладання цього договору за відрахуванням вартості ресурсів, що повертаються та з урахуванням витрат за підсумком складає 256505,13грн., у т.ч. 20% ПДВ - 42750,86грн.
Пунктом 3.1 договору визначено, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі 188068,43грн., у т.ч. ПДВ - 31344,74грн. на підставі рахунку, виставленого підрядником протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань, в тому числі гарантійних (пункт 10.1 договору).
16.12.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 в якій сторони дійшли згоди викласти зокрема пункт 10.1 договору в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань, в тому числі гарантійних".
16.12.2014р. між сторонами укладено додаткову угоду №2.
22.09.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду №3, якій сторони доповнили пункт 1.1 реченням наступного змісту: "Підрядник зобов'язується передати у власність замовнику, а замовник зобов'язується прийняти товар: лічильник тепла і води СВТУ-11Т(М2) у кількості 1шт. Варіант виконання 5, DN-150 на суму 79038,40грн., в т.ч. ПДВ 20% - 13173,07грн. та сплатити його вартість на підставі виставленого підрядником рахунку, оформленого належним чином, протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання цього лічильника".
Сторони внесли зміни до пункту 2.1 договору, виклавши його в наступній редакції: "Договірна ціна за цим договором складається з вартості поставленого товару та виконаних будівельно-монтажних робіт і за підсумком складає: 192575,14грн., у т.ч. 20% ПДВ - 32095,85грн., в тому числі вартість поставленого товару на суму 79038,40грн.; будівельно-монтажні роботи на суму 113536,74грн. Залишок грошових коштів у сумі 113536,74грн., в тому числі ПДВ - 20% 18922,79грн. підлягає поверненню підрядником, протягом 60 банківських днів з дати підписання даної додаткової угоди".
На виконання пункту 3.1 договору замовником сплачено попередню оплату в сумі 188068,43грн., що підтверджується платіжним дорученням №1424 від 14.10.2013р. та в сумі 4506,31грн., що підтверджується платіжним дорученням №433 від 23.01.2014р. Загальна сума попередньої оплати становить 192574,74грн.
Внаслідок неналежного виконання підрядником договірних зобов'язань щодо повернення залишку грошових коштів за договором, заборгованість підрядника перед позивачем станом на 16.03.2016р. становить 113536,34грн. (192574,74грн. оплачених замовником мінус 79038,40грн. вартості поставленого товару).
Позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№1544/20 від 16.03.2016р. з вимогою погашення заборгованості за договором.
Доказом направлення вказаної претензії на адресу відповідача є лист з описом вкладень та фіскальний чек від 16.03.2016р.
Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.
Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.
Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає з огляду на те, що суду не надано належних доказів наявності в провадженні господарського суду Запорізької області справи за позовом відповідача до позивача про спонукання виконати дії, а саме ухвали про порушення провадження. Крім того, справа за позовом відповідача до позивача про спонукання виконати дії не унеможливлює розгляд даної справи та не впливає на її вирішення.
Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 113536,34грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 192574,74грн. підтверджується платіжним дорученням №1424 від 14.10.2013р. на суму 188068,43грн. та платіжним дорученням №433 від 23.01.2014р. на суму 4506,31грн.
Зобов'язання відповідача, щодо повернення грошових коштів у сумі 113536,74грн. передбачено умовами договору (пункт 2.1 договору (додаткова угода №3) та нормами законодавства.
З огляду на положення пункту 2.1 договору, строк повернення грошових коштів є таким, що настав.
Доказів повернення грошових коштів в розмірі 113536,74грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1703,05грн.
Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 11, 202, 252, 253, 254, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Нікопольська пересувна механізована колона №4" (53263, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с.Борисівка, вул.Леніна, б.114; ідентифікаційний код 00911240) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м.Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд.137; ідентифікаційний код 32121458) 113536,34грн. (сто тринадцять тисяч п'ятсот тридцять шість грн. 34 коп.) основної заборгованості; 1703,05грн. (одна тисяча сімсот три грн. 05 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
23.05.2016 року
Суддя ОСОБА_4