16 травня 2016 р. Справа № 902/212/16
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, - за угодою про надання правової допомоги;
відповідача: Скрипник Ж.О. - директор за наказом;
відповідача: Федик Ю.Ю., - за довіреністю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:
за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 )
до:Дочірнього підприємства "Самтранс" товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло плюс" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса 14-Б)
про стягнення 218413,93 грн. заборгованості
До господарського суду Вінницької області звернулась з позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 до Дочірнього підприємства "Самтранс" товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвітло плюс" про стягнення 218413,93 грн. заборгованості.
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного сторонами Договору поставки № 05/10-12 від 01.10.2012 р. та видаткових накладних Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 267435,98 грн., але відповідач розрахувався частково в сумі 267435,98 грн., на момент звернення до суду з позовною заявою за відповідачем рахується заборгованість на суму 116799,00 грн.
Ухвалою суду від 21.03.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.
Через канцелярію суду 08.04.2016 р. надійшов відзив відповідача, у якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що товар за зазначеними у позовній заяві видатковими накладними не отримували, в бухгалтерському обліку отримання даного товару не відображено, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями відповідача, довіреностей на отримання вказаного товару не видавалось, в податковому обліку отримання товарно-матеріальних цінностей не відображено. ФОП ОСОБА_4 податкові накладні на поставку ТМЦ відповідно до вказаних в позовній заяві накладних не виписував. Станом на 07.04.2016 року за даними бухгалтерського обліку заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, визначених ст. 77 ГПК України.
За період розгляду справи від позивача та відповідача надходили ряд документів у підтвердження викладеної позиції, які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 26.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 15.01.13 р. та на підставі ч. 4 ст. 65 ГПК України зобов'язано Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області надати суду до 11 травня 2016 року копії податкових документів за період з серпня 2012 року по грудень 2013 року за контрагентами ФОП ОСОБА_4 (ідент. номер НОМЕР_1) та ДП "Самтранс" ТОВ "Агросвітло плюс" (код 30453640).
В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на письмові пояснення, заявлений позов підтримав у повному обсязі та зазначив що податкові накладні на вказані видаткові накладні не складались і взагалі зазначив що дане питання ні як не відноситься до предмету спору, та зазначив про розгляд справи за наявними в справі матеріалами.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві та в додаткових поясненнях наявних в матеріалах справи.
Так, суд заслухавши представників сторін повно, всебічно та об'єктивно оцінивши надані в справу докази встановив наступне.
Між Позивачем та відповідачем 01.10.2012 року укладено Договір поставки № 05/10-12 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та сплатити за нього на умовах Договору.
Згідно п. 2.1 Договору предметом поставки є такий товар: автомобільні деталі та приладдя.
Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2 та 2.3 Договору товар поставляється покупцю партіями. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, марками, типами, розмірами та додаткові до комплекту вироби. Якість товару та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати стандарту. Підтвердження якості товару є сертифікати відповідності та накладні на видачу товару.
Згідно з п. 4.2 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 14 днів з моменту заказу товару.
Як зазначено в позовній заяві позивачем на виконання умов укладено між сторонами договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 384234,98 грн. однак останній розрахувався частково на суму 267435,98 грн. В зв'язку з чим на день подання позову у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за видатковими накладними в кількості 55 шт. на загальну суму 116799,00 грн.
З огляду на це позивач просить стягнути з відповідача основну суму боргу в сумі 116799,00 грн. та 7591,74 грн. - 3% річних; 94023,19 грн. - інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що між сторонами укладено договір поставки № 05/10-12 від 01.10.2012 р. на підставі якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 268185,98 грн., а відповідач розрахувався з позивачем на загальну суму 268185,98 грн., що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за 2012 р. 2013 р., 1 квартал 2014 р., 2-4 квартал 2014 р. та 2015 р. Що стосується тверджень позивача про поставку товару по видатковим накладним в кількості 55 шт. (зазначених в позовній заяві та у відзиві) та не оплати за отриманий за вказаними видатковими накладними товар, то відповідач зазначає, що за вказаними накладними відповідач товару не отримував, в бухгалтерському обліку отримання даного товару не відображено, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями відповідача, довіреностей на отримання вказаного товару не видавало, в податковому обліку отримання товарно-матеріальних цінностей не відображено, позивач податкові накладні на поставку ТМЦ відповідно до вказаних в позовній заяві накладних не виписував, що підтверджується розшифровками податкових зобов'язань та визнано самим позивачем в письмових поясненнях поданих до суду. Станом на 07.04.2016 року за даними бухгалтерського обліку заборгованість відповідача перед позивачем відсутня. Крім того, у грудні 2014 року між сторонами підписано акт звірки згідно якого існування боргу за отриманий протягом 2012-2013 р. товар в сумі 116799,00 грн. не відображено.
В судових засіданнях на прохання представників відповідача надати первинні документи, які підтверджують поставку товару та його отримання уповноваженим представником за довіреністю, позивач зазначив, що товар було передано без довіреностей представнику відповідача і тому первинна документація, яка підтверджує поставку товару на склад це видаткові накладні та інші докази наявні у справі які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.
Заслухавши учасників судового процесу, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши усі обставини справи та надавши їм правову оцінку суд прийшов до висновку що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Тобто, з аналізу вказаних норм чинного законодавства, покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого йому товару.
Відповідно до ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
За результатами розгляду справи суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено факту поставки товару відповідачу виходячи з наступного.
1. Позивач вказує, що на підставі Договору від01.10.2012 р. № 05/10-12 ФОП ОСОБА_4 поставив ДП "Самтранс" ТОВ "Агросвітло плюс" товар на загальну суму 384234,98 грн., а відповідач в свою чергу розрахувався лише частково на суму 267435,98 грн. тому по 55 видаткових накладних за відповідачем рахується заборгованість в сумі 116799,00 грн., факт такої поставки підтверджується видатковими накладними в кількості 55 шт. за загальний період з серпня 2012 року по листопад 2013 року включно.
Однак доводи позивача у цій частині спростовуються наступними доказами:
- згідно наявних в справі доказів всі поставки товару які здійснювались на виконання договору, укладеного між сторонами, підтверджуються видатковими накладними з печатками сторін, довіреностями на отримання ТМЦ та податковими накладними.
- видаткові накладні на які посилається позивач скріплені лише печаткою позивача і невідомим підписом в графі отримання товару, інших доказів які б підтверджують отримання товару, за вказаними накладними позивачем до суду не надано.
- відповідачем до справи подано акти звірки за період з 2012 по 2015 роки, в яких не фігурує заявлена позивачем до стягнення сума.
- По вказим видатковим накладним позивачем не подавалась податкова звітність, про що зазначає сам позивач у своїх поясненнях.
Так, з поданих позивачем доказів, первинна документація, яка вказує на здійснення поставки відсутня.
Відповідно до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таке твердження позивача спростовується вищезазначеними нормами законодавства, оскільки з аналізу видаткових накладних поданих позивачем в підтвердження своїх вимог випливає що останні не містять необхідних реквізитів.
Надані позивачем до суду видаткові накладні не приймаються судом як доказ у даній справі, оскільки не відповідають вимогам закону.
Інших доказів, позивачем, в обґрунтування своїх доводів не надано.
Таким чином, позивачем не подано до суду доказів того, що останній поставив товар відповідно до Договору № 05/10-12 від 01.10.12 р..
Докази, які слугували підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу на нарахованих на них відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних збитків спростовуються іншими наявними у справі доказами зазначеними вище.
Таким чином позивач, відповідно до ст. 33 ГПК України, не довів суду обґрунтованість позовної вимоги, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 4-2 - 4-5, 33-34, 43 ,49, 82-85, 115 ГПК України суд,-
В позові відмовити.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23 травня 2016 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи