16 травня 2016 року Справа № 912/178/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Ємельянова А.С.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608"
напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2015
у справігосподарського суду Кіровоградської області №912/178/15-г
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4
простягнення 154 000грн.,
за участі представників сторін:
від позивача - Бобкова А.С.,
від відповідача - ОСОБА_6
19.01.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" звернулися до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 154 000,00грн. збитків, пов'язаних з невиконанням останнім свого обов'язку з доставки вантажу у пункт призначення та його вручення отримувачу.
09.07.2015 рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Універсальна база 1608" 154 000,00грн. та 3 080,00грн. судових витрат. Судове рішення із застосуванням положень ст.ст.307, 308 ГК України, ст.909 ЦК України, мотивовано тим, що товарно-транспортна накладна №ОГ-7188 від 06.12.2014, згідно з якою ФОП ОСОБА_4 прийняв вантаж до перевезення, не містить відмітки про вантажно-розвантажувальні операції, а підприємцем не надано доказів розвантаження вантажу за повідомленою адресою та доказів його отримання вантажоодержувачем.
16.10.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді Орєшкіна Е.В., Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. Мотивуючи свої висновки, апеляційний господарський суд, із застосуванням ст.ст.224, 225 ГК України, ст.ст.22, 614 ЦК України, зазначав, що наявність збитків, які стали предметом позову не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами у відповідності до ст.34 ГПК України.
У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову апеляційного суду від 16.10.2015, а рішення місцевого суду від 09.07.2015 залишити в силі.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Судами обох інстанцій установлено, що на підставі договору поставки №Z340044 від 29.08.2011 ТОВ "Універсальна база 1608" (покупець) придбано у ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (постачальник) цукор білий кристалічний 3 кат. у кількості 22 т загальною вартістю 154 000,00грн. За цей товар позивач здійснив попередню оплату, що підтверджується платіжним дорученням №3678 від 05.12.2014 на суму 154 000,00грн.
05.12.2014 ТОВ "Універсальна база 1608" подали ТОВ "ПК "Зоря Поділля" заявку №0512/03 на відвантаження цього товару, в якій зазначали відомості щодо автомобіля та водія ОСОБА_7
06.12.2014 відбулося завантаження товару ТОВ "ПК "Зоря Поділля" за місцем його знаходження - м. Гайсин, Вінницька обл., вул. Плеханова, 150 в автомобіль ДАФ д.н. НОМЕР_1 з причепом д.н. НОМЕР_2, водій ОСОБА_7, про що складено товарно-транспортну накладну №ОГ-7188 від 06.12.2014.
У поданих суду поясненнях відповідач зазначав, що 07.12.2014 ним було доставлено вантаж за повідомленою в телефонному режимі адресою: с. Мильці, Полтавська обл., де й відбулося його розвантаження.
Як стверджували ТОВ "Універсальна база 1608", вантаж ними не отримувався, його втрата сталася унаслідок дій відповідача, який не доставив вантаж у пункт розвантаження товару, визначений у товарно-транспортній накладній.
Зазначені твердження, з урахуванням положень ст.53 Статуту автомобільного транспорту УРСР, пунктів 11.1 та 8.25 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зі змісту яких убачається, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, в якій проставляються відмітки про час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження, покладено в основу рішення господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2015, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд не погоджуючись із зазначеними висновками виходив із недоведеності позовних вимог, узявши до уваги те, що твердження позивача спростовані доказами, наданими на вимогу суду постачальником вантажу - ТОВ "ПК Зоря Поділля", якими підтверджено одержання цього товару представником позивача Лісковським А.В. за довіреністю №154 від 05.12.2014 згідно видаткової накладної №РНОО-145-03878 від 06.12.2014. При цьому суд апеляційної інстанції взяв до уваги докази постачання 09.12.2014 позивачем партії товару (22 т. цукру білого) ПАТ Запорізький хлібокомбінат-1" за договором поставки №2711/01 від 27.11.2014 згідно видаткової накладної №РН-0000558 від 09.12.2014, тобто після здійснення спірного перевезення. Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ця накладна є первинним документом підтвердження господарської операції з поставки товару, складовими елементами якої були придбання та перевезення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про недоведеність позовних вимог через відсутність належних та допустимих доказів складу цивільного правопорушення (протиправних дій, унаслідок яких спричинено збитків та причинного зв'язку), через намагання позивача надати суду недостовірні докази з метою введення суду в оману.
Крім того, колегія суддів небезпідставно звертає увагу на те, що 09.12.2014 відповідачем було поставлено цю ж саму кількість цукру ПАТ "Запорізький хлібокомбінат" що вірно враховано апеляційною інстанцією.
Відповідно до положень ст.111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Статтею 111-7 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Реалізуючи зазначені положення Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалена судом апеляційної інстанції постанова відповідає вимогам ст.43 ГПК України та грунтується на повному з'ясуванні усіх обставин, на які посилалися особи та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин. Надано правильну кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи. Правильно застосовано положення діючого законодавства при вирішенні спору. Виходячи з чого, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги відповідно до положень ст.33 ГПК України.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б їх спростовували, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2015 у справі господарського суду Кіровоградської області №912/178/15-г - без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяА.С. Ємельянов
Суддя Л.В. Ковтонюк