Справа № 212/9271/2012
Головуючий у 1-й інстанції: Федчишен С.А.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
19 травня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
секретар судового засідання: Стаднік Л.В.,
за участю:
представника Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради: Федчишеної Л.А.,
представника Територіального центру соціального обслуговування м. Вінниці: Корнієнко Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, Територіального центру соціального обслуговування м. Вінниці про порушення прав на приватне життя, на інформацію та на соціальне обслуговування,
В липні 2012 року позивачі звернулись до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, Територіального центру соціального обслуговування м. Вінниці про порушення прав на приватне життя, на інформацію та на соціальне обслуговування.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2015 року клопотання позивачів про забезпечення вторинною безоплатною правовою допомогою було задоволено.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з позовної заяви слідує про наявність трьох позивачів, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Не погоджуючись з рішенням суду від 23 червня 2015 року, ОСОБА_6 04 серпня 2015 року була подана апеляційна скарга.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року вищевказану скаргу ОСОБА_6 було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
01 лютого 2016 року не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 23 червня 2015 року іншими позивачами, а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були подані апеляційні скарги з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянти просили скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду до суду.
Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року було відкрито апеляційне провадження за вищевказаними скаргами та призначено їх до розгляду на 28 квітня 2016 року.
У зв'язку з перебуванням одного з членів постійнодіючої колегії у відпустці розгляд даної справи було перенесено на 19 травня 2016 року з додатковим повідомленням сторін по справі.
28 квітня 2016 року на адресу суду від ОСОБА_5 надійшли заяви про відвід колегії суддів (вх.4582/16), про правову допомогу (вх. 4585/16), заява та клопотання про усунення дискримінації (вх. 4583/16). Зі змісту поданих заяв та клопотань вбачається можливість їх розгляду без участі заявника.
В той же день від ОСОБА_4 надійшли заяви про відвід колегії суддів (вх.4584/16), про правову допомогу (вх. 4586/16), заява та клопотання про усунення дискримінації (вх. 4581/16). Зі змісту поданих заяв та клопотань вбачається можливість їх розгляду без участі заявника.
Ознайомившись з заявленим в апеляційній скарзі клопотанням про необхідність забезпечення фаховою безоплатною правовою допомогою та з заявами апелянтів про правову допомогу, колегія суддів, без виходу до нарадчої кімнати постановила відповідні ухвали, які занесені у журнал судового засідання, вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 оформлені відповідно до вимог процесуального законодавства та містять вичерпний опис усіх обставин справи, також у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 69-70 КАС України, які підтверджують доводи апелянтів, а тому в суду апеляційної інстанції не має необхідності у особистій участі позивачів та їх представників для розгляду скарг.
Враховуючи те, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності позивачів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а ухвалу Вінницького міського суду від 23 червня 2015 року скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачі та їх законний представник неодноразово не з'явилися у судові засідання та не надавали заяв про розгляд справи за їх відсутності.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 4 ч.1 ст.155 передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Отже, обов'язковою умовою для залишення позовної заяви без розгляду з вказаних підстав є повторна неявка саме без поважних причин.
З системного аналізу статей 128, 155 КАС України випливає, що у разі неможливості прибути у судове засідання, сторона повинна повідомити суд про причини не прибуття або надати заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Враховуючи зазначене, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги заяви позивачів в яких зазначено, що вони ніколи не зможуть взяти участь в жодному судовому засіданні у справі № 212/9271/2012, як і в будь-якій іншій справі в будь-якому суді, за визначенням, з причини старості, важкої інвалідності 1А групи, безпомічності та фізичної нездатності ходити (а.с.70, т.3).
Відтак, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги заяви позивачів про неможливість прибуття в судові засідання 10.06.2015 року та 23.06.2015 року з поважних причин, про що своєчасно було повідомлено суд відповідними заявами (клопотаннями) та описом у них причин неявки.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що неприбуття в судові засідання позивачів не можна вважати повторним та без поважних причин, тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про залишення позовної заяви позивача без розгляду та помилково застосував положення п.4 ч.1 статті 155 КАС України.
Відповідно до ст.3 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неодноразово звертались як до суду так і до Вінницького міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для надання їм безоплатної вторинної допомоги.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2015 року клопотання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було задоволено та забезпечено їх право на безоплатну первинну правову допомогу.
04 червня 2016 року листом Вінницького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на адресу Вінницького міського суду Вінницької області було повідомлено про можливість повного надання вищенаведеної правової допомоги лише з 01 липня 2015 року (а.с.65, т.3).
Однак, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення від 23 червня 2015 року безпідставно не було враховано даної обставини, що в свою чергу свідчить про порушення прав, свобод та інтересів позивачів.
Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 56 КАС України, у разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження в справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника.
Оскільки доводи апеляційних скарг позивачів ґрунтуються на вимогах законодавства та спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, а тому вбачаються підстави для його скасування.
Щодо вимог апеляційної скарги про розгляд позову по суті і задоволення позову, та визнання порушення суддею Федчишеним С.А. ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін;
2) змінити ухвалу суду;
3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду;
4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі;
6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Таким чином до повноважень суду апеляційної інстанції не віднесено розгляд позову по суті за результатами апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Також статтею 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не наділений повноваженнями щодо розгляду порушення суддею норм правових норм, зокрема Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки це є компетенцією інших державних органів, а тому в цій частині вимог слід відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 199, пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 204 КАС України, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, Територіального центру соціального обслуговування м. Вінниці про порушення прав на приватне життя, на інформацію та на соціальне обслуговування скасувати.
Справу направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.
В іншій частині вимог апеляційних скарг відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23 травня 2016 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.