17 травня 2016 р.Справа № 818/140/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. по справі № 818/140/16
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила скасувати постанову старшого державного виконавця Кокшера Івана Анатолійовича № 49946774 від 27.01.2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 818/2764/15, виданим Сумським окружним адміністративним судом 30.11.2015 року.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року по справі № 818/140/16 вимоги позивача були задоволені. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.01.2016 року у виконавчому провадженні № 49946774 про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 року по справі № 818/140/16 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності колегія суддів встановила, що згідно з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 року у справі № 818/2764/15 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, та зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 18.04.2015 щодо направлення на її адресу копії відповіді УПФУ в м. Конотопі та Конотопському районі (з долученням розрахунку заборгованості в сумі 105,82 грн.) на запит державного виконавця № 2084/11-В відповідно до законодавства.
30.11.2015 року видано виконавчий лист (а.с.8).
Позивач 19.12.2015 року звернулася до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про звернення постанови до примусового виконання.
27.01.2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. винесено постанову ВП № 49946774, якою відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 818/2764/15, виданого 30.11.2015 року. Сумським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати ОСОБА_1 відповідь на запит від 18.04.2015 року про направлення на її адресу копії відповіді УПФУ м. Конотопі та Конотопському районі (з долученням розрахунку заборгованості в сумі 105,82 грн) на запит державного виконавця № 2084/11-В відповідно до законодавства (а.с.7).
Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.
У відповідності до п. п. 1-6 ч. 1 та ч 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язкові вимоги до виконавчого документа. Пунктом 3 частини 1 статті 18 Закону передбачено, що у виконавчому документі повинні міститися дані, які ідентифікують особу боржника та стягувача, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
При винесенні постанови у справі № 818/2764/15 суду не були відомі дані щодо ідентифікаційного коду боржника, а тому суд, ухвалюючи постанову у справі про визнання бездіяльності Державної виконавчої служби України протиправною та зобов'язання її вчинити дії, не має законодавчо встановленого обов'язку зазначати такий код у постанові.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
За змістом статей 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У виконавчому документі зазначається, зокрема, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника (для юридичних осіб), якщо він відомий суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи, у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 818/2764/15 від 30.11.2015 року було відмовлено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону, а сааме: через невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. Тобто даною статтею встановлено саме право стягувача зазначати ідентифікаційний код боржника, але не обов'язок. Посилання державного виконавця на відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника не може бути правовою підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Таким чином, враховуючи норми ст. 124 Конституції України щодо обов'язковості до виконання всіх судових рішень, вимоги позивача є обґрунтованими.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. по справі № 818/140/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2016 р.