18 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 654/428/16-а
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Ширінська О.Х.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Зуєвої Л.Є.,
суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.
при секретарі Кучмій І.В.
за участю позивача ОСОБА_1;
представника позивача ОСОБА_2;
представника вiдповiдача Тараненка С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 26.02.2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Голопристанської міської ради Херсонської області, 3-тя особа ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень, -
В січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Голопристанської міської ради Херсонської області, 3-тя особа ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Голопристанської міської ради Херсонської області від 25.06.2012 року №497 «Про надання дозволу громадянам на розробку технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розробку технічної документації зі складання державних актів на право власності для ведення садівництва на земельну ділянку НОМЕР_1 орієнтовною площею 600 м2 у садівничому товаристві «Ветеран-2» у м.Голій Пристані;
- визнання незаконним та скасування рішення Голопристанської міської ради Херсонської області від 28.11.2012року №602 «Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок» в частині передачі громадянину ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки НОМЕР_1 площею 600 м2 у садівничому товаристві «Ветеран-2» у м.Голій Пристані.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що Голопристанська міська рада Херсонської області при прийняті оскаржуваних рішень порушила права позивача, оскільки в 2006 році спірна земельна ділянка НОМЕР_1 площею 600 м2 була рішенням Голопристанської міської ради Херсонської області від 30.05.2006 року №57 безоплатно передана у власність позивачки для ведення садівництва.
Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 26.02.2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Голопристанської міської ради Херсонської області від 25.06.2012 року №497 «Про надання дозволу громадянам на розробку технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки» в частині надання дозволу громадянину ОСОБА_4 на розробку технічної документації зі складання державних актів на право власності для ведення садівництва на земельну ділянку НОМЕР_1 орієнтовною площею 600 м2 у садівничому товаристві «Ветеран-2» у м.Голій Пристані.
Визнано незаконним та скасовано рішення Голопристанської міської ради Херсонської області від 28.11.2012року №602 «Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок» в частині передачі громадянину ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки НОМЕР_1 площею 600 м2 у садівничому товаристві «Ветеран-2» у м.Голій Пристані.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду та закриття провадження по справі, оскільки зазначений спір має розглядатись не в порядку адміністративного, а цивільного судочинства.
Судова колегія не приймає доводи апелянта, що зазначений спір не підсудний адміністративному суду та погоджується з доводами суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Статтями 2, 3, 17 КАС України встановлено загальне правило, за яким будь-яке рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (у тому числі органу місцевого самоврядування) у межах повноважень, визначених законом, можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Положення пункту 1 частини першої ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Також, положення пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу, вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Слід зазначити, що пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.
Відтак органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції (нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу).
Відповідний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 1 квітня 2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання, при цьому судова колегія вважає, що вони мають вищу юридичну силу ніж рішення всіх інших судів, незалежно від інстанційності.
Крім того, відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
За правилами частини першої статті 123 ЗК надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 123 ЗК особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).
Отже, при винесені рішень про надання дозволу громадянам на розробку технічної документації зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки та передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок відповідач здійснював владні управлінські функції, а тому доводи апелянта ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 року справа №824/167/15-а.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, судова колегія вважає доводи викладені в апеляційній скарзі, що даний спір виник із земельних відносин, у яких стороною є фізична особа та незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень його вирішення віднесено до цивільного судочинства необгрунтованими, оскільки вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 34 частини першої «Про місцеве самоврядування в Україні» , що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Статтею 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ЗК) визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 116 ЗК набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною першою статті 125 цього Кодексу визначено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до пункту пункту 5.1 частини п'ятої Положення на управління Міськради покладаються функції щодо виконання повноважень із вилучення (викупу) земельних ділянок, надання під забудову та для інших потреб земельних ділянок у користування, передачі земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що право власності на земельну ділянку в особи може виникнути лише після прийняття уповноваженим органом відповідного рішення, якому має передувати розробка та погодження проекту відведення земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голопристанської міської ради Херсонської області від 30.05.2006 р. № 57 «Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок для ведення садівництва в м. Голій Пристані», позивачу була передана безоплатно у власність для ведення садівництва земельна ділянка № 125 у садівничому товаристві «Ветеран-2».
Спірна земельна ділянка починаючи з 2006р. знаходилась у відкритому користуванні позивачки, питання про скасування в судовому порядку цього рішення не приймалося, спірна земельна ділянка не була конфіскована за рішенням суду та не була вилучена для суспільних потреб.
Відтак, рішення Голопристанської міської ради Херсонської області від 25.06.2012 р. № 497 та від 28.11.2012 р. № 602, якими було надано дозвіл на розробку технічної документації та передано безоплатно у власність гр. ОСОБА_4 цю ж саму земельну ділянку, яка була не вільною та раніше була передана безоплатно у власність позивачки, є незаконним та таким, що порушило права та охоронні законом інтереси позивачки ОСОБА_1
Відповідно до ст. 321 ЦК україни право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
При цьому примусове відчуження обґєктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.
Голопристанською міською радою Херсонської області, яка є відповідачем по справі, надано заперечення на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що відповідач погоджуються з постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 26.02.2016 року та вважає, що рішення від 25.06.2012 року №497 та від 28.11.2012року №602 були винесені з порушенням законодавства України, що в свою чергу призвело до незаконного позбавлення ОСОБА_1, права на цю земельну ділянку, яку ще в 2006 році їй було безоплатно передано у власність для ведення садівництва рішенням Голопристанської міської ради Херсонської області від 30.05.2006 року №57.
З огляду на зазначене судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі є необґрунтованими, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм процесуального та матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 26.02.2016 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.05.2016 року
Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва
суддя О.А. Шевчук
суддя А.Г. Федусик