16 травня 2016 рокусправа № 808/9129/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,
при секретарі судового засідання: Федосєєвій Ю.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповдіача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 808/9129/15 за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення № 2301/03-14149 від 02.12.2015 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
На підставі заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на імміграцію в Україну № 47/51 від 21.06.2005 року (а.с. 54) та висновку начальнику ВГІРФО Приазовського РВ УМВС України в Запорізькій області від 07.07.2005 року (а.с. 53), ОСОБА_3 видано дозвіл на імміграцію в Україну № 1332 від 07.07.2005 строком дії до 07.07.2006 року. (а.с. 55).
13.07.2005 року на підставі заяви позивача про оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Шалі Шалінського району Росії, видано посвідку на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства серії НОМЕР_3 (а.с. 57).
25.09.2015 року на адресу відповідача надійшло подання Приазовського районного сектору УДМС України в Запорізькій області № 2336/966 від 25.09.2015 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Росії ОСОБА_3 (а.с. 39). Подання обґрунтоване наступним: в ході розгляду архівної справи № 66041, з метою перевірки законності отримання дозволу на імміграцію в Україну, встановлено, що громадянин Росії ОСОБА_3 прибув на територію України в серпні 2004 року по національному паспорту серії НОМЕР_1, виданому ВВС Шалінського району Чеченської Республіки від 24.04.2004 року, до свого повнорідного брата - ОСОБА_5, документованого паспортом громадянина України серії НОМЕР_6, виданого 30.08.1997 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області. На момент отримання ОСОБА_3 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні по повнорідному брату ОСОБА_5 підстав для відмови не було.
Згідно з висновком по результатам службової перевірки щодо документування паспортом громадянина України ОСОБА_5, встановлено, що паспорт, серії НОМЕР_6, виданий 30.08.1997 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області вказаному громадянину незаконно, всупереч вимогам п. 2 ст. 2 Закону України "Про громадянство", та вважається недійсним.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію", станом на 13.07.2005 року, у громадянина Росії ОСОБА_3 не було близьких родичів - громадян України, крім ОСОБА_5, документованого незаконним паспортом, тому підстави для отримання дозволу на імміграцію в Україну відсутні.
02.12.2015 року заступником начальника відділу у справах іноземців та осіб без громадянства УДМС України в Запорізькій області Войтенко Т.П. складено висновок за результатами розгляду матеріалів справи громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 про надання дозволу на імміграцію в Україну (а.с.43-45), в якому зазначено, що до матеріалів справи № 66041 долучено свідоцтво про народження ОСОБА_3, НОМЕР_4 від 22.11.1968 року, в якому у графі "батько" зазначено "ОСОБА_12", у графі "мати" - "ОСОБА_11", також долучено свідоцтво про народження ОСОБА_5, НОМЕР_5 від 26.04.2005 року, де у графі "батько" зазначено "ОСОБА_12", у графі "мати" - "ОСОБА_11". Таким чином, повнорідність братів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не підтверджується.
Правова норма передбачає, що дозвіл на імміграцію в Україну в межах квоти імміграції надається особам, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України. Також, паспорт серії НОМЕР_6, виданий 30.08.1997 року Гуляйпільським РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 незаконно, всупереч вимогам п. 2 ст. 2 Закону України "Про громадянство", та вважається недійсним. З особистих пояснень ОСОБА_3 встановлено, що інші підстави надання йому дозволу на імміграцію в Україну на час розгляду його заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну відсутні. В особистих поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 20.01.2015 року встановлено факт його проживання на території України з 20.05.1990 року та станом на 24.08.1991 року. Однак, за результатами розгляду матеріалів справи ОСОБА_3 щодо встановлення належності його до громадянства України Департаментом з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ДМС України зазначені матеріали не були погоджені внаслідок того, що з резолютивної частини вказаного рішення суду не вбачається можливим встановити підстави щодо набуття ним громадянства України.
02.12.2015 року начальником УДМС України в Запорізькій області Харіною О.Л. прийнято рішення № 2301/03-14149 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане громадянину Російської Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Шалі Шалінського району ЧИ АССР, НОМЕР_2, виданий відділом УФМС Росії по Чеченській Республіці в Шалінському районі 05.11.2013 року, про те, що йому, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 07.07.2005 (а.с.47).
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001 (далі Закон № 2491-III), відповідно до ст. 3 якого, правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Підстави для скасування дозволу на імміграцію передбачені ст. 12 Закону № 2491-III. Так, відповідно до вказаної статті, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Виходячи з правової норми вищевказаної статті, окрім чітко визначених підстав для скасування дозволу на імміграцію, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», можуть бути й інші випадки для скасування дозволу, однак такі випадки повинні бути визначені виключно Законами України.
Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, положення п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону № 2491-III є відсилочною нормою, а саме при посиланні на нього обов'язково має бути також зазначена норма іншого закону, яка передбачає інші підстави для скасування дозволу на імміграцію, крім тих, що наведені у ст. 12 Закону України «Про імміграцію».
Разом з тим, ані в спірному рішенні, ані в висновку про скасування дозволу на еміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_3 не зазначено, в зв'язку з якими саме випадками та на підставі яких саме Законів України позивачу було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3 був також й висновок по результатам службової перевірки щодо документування паспортом громадянина України ОСОБА_5 від 10.08.2005, в якому зазначено, що всупереч вимогам п. 2 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», а також наказу МВС України №316-94р., колишній начальник паспортного відділення Гуляйпільського РВ УМВС України в Запорізькій області майор міліції Касьяненко К.Д. 30.08.1997 видала паспорт громадянина України НОМЕР_7 ОСОБА_5 При перевірці встановлено, що підстав для видачі паспорта громадянина України ОСОБА_5 не було.
Між тим, доказів притягнення до відповідальності посадових осіб Гуляйпільського РВ УМВС України в Запорізькій області за даним фактом відповідачем суду не надано.
Відповідачем не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження того, що під час перебування позивачем на території України мали місце інші обставини, які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону № 2491-III.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу дозвіл на імміграцію надано на законних підставах, що підтверджує законність постійного проживання на території України та законність перебування іноземця на території України у законодавчо встановленому порядку в означений період часу, підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію були відсутні. Вказане підтверджується висновком про надання дозволу на імміграцію в Україну та оформлення посвідки на постійне проживання.
У відповідності до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з п. 19 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002 (далі - Порядок №1983), рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.
Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов'язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.
Так, з матеріалів справи вбачається, що дозвіл на імміграцію № 1332 від 07.07.2005, виданий громадянину Російської Федерації ОСОБА_3, діяв протягом року від дня його прийняття до 07.07.2006 року, що зазначено в самому дозволі. (а.с. 55). Крім того, ОСОБА_3 було отримано посвідку на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства, серії НОМЕР_3 від 13.07.2005 року, чим фактично виконано умови надання йому дозволу на імміграцію в розумінні п. 19 Порядку № 1983, тому вказаний дозвіл втратив свою чинність ще 13.07.2005 - в момент отримання позивачем зазначеної посвідки.
Таким чином, вказаний дозвіл був реалізований позивачем ще у 2005 році при отриманні посвідки на постійне проживання, а тому на час прийняття оскаржуваного рішення вже не був діючим, у зв'язку з чим не може бути скасований.
З огляду на вказане колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідачем не доведено наявність законодавчо встановлених підстав для такого скасування.
Доводи відповідача щодо наявності порушень при видачі паспорта брату позивача, які мали місце більше 10 років назад, не мають правового значення для вирішення спору, оскільки ці обставини законодавством не визначені як такі, що тягнуть за собою скасування дозволу на імміграцію в Україну.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Повний текст виготовлено 20 травня 2016 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 808/9129/15 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко