17 травня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/253/16-а
13 год. 33 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брезіної Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Якимець Х.В.,
представника позивача не з'явився,
представника відповідача Богдана С.В.,
представника третьої особи не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби у Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_2 (позивач) просила суд винести рішення, яким визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області (відповідач) щодо ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 31.12.2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») - неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 31.12.2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за вислугу років, тощо), а також відпускних та допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неправомірно нараховував та виплачував йому заробітну плату за вказаний період у розмірі, що не відповідає розміру заробітної плати, встановленому Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання Кабінетом Міністрів України та фінансової можливості Державного бюджету України здійснювати перерахунок заробітної плати позивачу та виплачувати її у вищому розмірі. Зазначив, що з 01.01.2015 року, відповідно до абзацу 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" частина 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (чинної редакції відповідно до Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") мала б застосовуватись у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету. З огляду на те, що у період з 01.04.2015 року до 01.09.2015 року Кабінетом Міністрів України не змінювались посадові оклади працівників апаратів місцевих судів, вважає, що Територіальне управління діяло на підставі, в межах і в спосіб, передбачених Конституцією та Законами України. Також в запереченнях відповідач вказував, що без відповідних змін до Державного бюджету України в частині збільшення видатків на утримання судів, а також змін до нормативно-правових актів, Територіальне управління не має можливості виплачувати заробітну плату працівникам апарату місцевих судів відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 є працівником апарату Заставнівського районного суду Чернівецької області з 01.10.2003 року та займає посаду помічника судді з 02.02.2004 року, що відповідає 5 категорії посад державних службовців, 9 ранг державного службовця. Вказане підтверджується копіями відповідних наказів та трудової книжки (а.с. 10-14).
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується розрахунковими листками, в період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року заробітна плата нараховувалася та виплачувалася позивачу виходячи з посадового окладу у розмірі мінімальної заробітної плати, яка протягом спірного періоду становила 1218,00 грн. З 29.03.2015 року по 31.12.2015 року заробітна плата нараховувалася та виплачувалася позивачу у розмірі 2756 гривень (а.с. 17-20).
В матеріалах справи містяться копії наказів Заставнівського районного суду Чернівецької області "Про преміювання працівників Заставнівського районного суду": №33/14 від 24.10.2014 року, №37/14 від 27.11.2014 року, №63/14 від 23.12.2014 року, №01/15 від 29.01.2015 року, №08/15 від 26.02.2015 року, №09/15 від 26.03.2015 року, №13/15 від 28.04.2015 року, №18/15 від 26.05.2015 року, №21/15 від 24.06.2015 року, №24/15 від 27.07.2015 року, 28/15 від 31.08.2015 року, №30/15 від 28.09.2015 року, №34/15 від 28.10.2015 року, №47/15 від 24.12.2015 року, №49/15 від 24.12.2015 року (а.с. 21, 23, 25, 27,30, 31, 33, 35, 36, 38, 40, 41, 42, 44, 45).
Також, в матеріалах справи містяться копії наказів "Про встановлення надбавок працівникам апарату районного суду за високі досягнення у праці": №34/14 від 24.10.2014 року, №38/14 від 27.11.2014 року,№64/14 від 23.12.2014 року, №02/15 від 29.01.2015 року, №07/15 від 26.02.2015 року, №10/15 від 26.03.2015 року, №15/15 від 28.04.2015 року, №22/15 від 24.06.2015 року, №27/15 від 31.08.2015 року, №36/15 від 28.10.2015 року, №51/15 від 24.12.2015 року (а.с. 22, 24, 26, 28, 29, 32, 34, 37, 39, 43, 46).
До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Суд звертає увагу, що протягом спірного періоду відповідач керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", якою затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47), а з вересня 2015 року - постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.
За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Натомість частиною 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 07.07.2010 року) передбачено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.
Водночас відповідно до статті 149 вказаного Закону (у редакції від 07.07.2010 року) правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу".
У свою чергу, за змістом частини 7 статті 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47), згідно з якою (в редакції постанови, чинній до вересня 2015 року) посадовий оклад керівника апарату районного суду становив 941 грн, заступника керівника - 875-913 грн, помічника голови суду - 624 грн, помічника судді - 607 грн, головного спеціаліста, консультанта - 578 грн, старшого секретаря суду, старшого судового розпорядника - 531 грн, секретаря судового засідання, судового розпорядника - 490 грн, секретаря суду, перекладача - 467 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 482 "Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету" встановлено, що у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати (у 2014 році і з 1 січня 2015 року - 1218 грн).
Підпунктом 59 пункту 5 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України від 14.10.2014 р. N 1697-VII "Про прокуратуру" частину 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено абзацом 2 такого змісту: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".
Абзацом 2 підпункту 1 і абзацом 3 підпункту 2 пункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк - внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" пункт 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділ XIII цього Закону набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України № 1697-VII "Про прокуратуру" офіційно опублікований в газеті "Голос України" 25.10.2014 року.
Отже, з 26.10.2014 року за працівниками апаратів судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.
Водночас, у Державному бюджеті України були відсутні кошти на фінансування посадових окладів у таких розмірах, а правові акти, видані на виконання Державного бюджету (кошториси, щомісячні розписи видатків тощо), не передбачали фінансового механізму реалізації згаданого права.
Абзац 2 частин 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" був прийнятий після прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік". За загальноприйнятим у праві прийомом із усунення колізій між однопредметними законодавчими актами закон, що прийнятий пізніше, має пріоритет над законом, прийнятим раніше. Відтак, перший із названих Законів має пріоритет над другим. А отже, з огляду на принцип законності (пріоритет закону на підзаконними актами) правові акти, що прийняті на виконання Закону про Державний бюджет України на 2014 рік і суперечать Закону України "Про судоустрій і статус суддів", застосуванню не підлягають.
Таким чином, взявши на себе обов'язок із виплати посадових окладів у підвищених розмірах, але при цьому не внісши необхідних змін до закону про Держаний бюджет, держава порушила законні гарантії позивача. Суд звертає увагу, що у спірних відносинах виконання обов'язку держави здійснює саме Державна судова адміністрація, яка забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, а тому відповідач несе відповідальність від її імені.
Викладене дозволяє дійти до висновку, що з 26.10.2014 року працівники апаратів судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру".
З 01.01.2015 року набрали чинності Закон України від 28.12.2014 року № 79-VIII, яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI, і Закон України від 28.12.2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік", якими встановлено, що норми і положення частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Бюджетний кодекс України із змінами і Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовували відносини в частині визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів і враховуючи, що ці закони були прийняті 28.12.2014 року, тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", то вони мають пріоритет у застосуванні.
Проте, делеговане Кабінету Міністрів України з 01.01.2015 року повноваження щодо визначення розміру посадових окладів працівників апарату судів Уряд виконав лише у вересні 2015 року, прийнявши постанову від 02.09.2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" (набрала чинності з 09.09.2015 року), якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.
З 29.03.2015 року набрав чинності Закон України від 12.02.2015 року №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції.
В абзаці 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII закріплено аналогічну норму про те, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апаратів судів.
Підпунктом 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд "Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
02.03.2015 року, тобто після прийняття Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", був прийнятий Закон України № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Підпунктом 12 пункту 1 Закону № 217-VIII з абзацу 3 пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік було виключено посилання на частину 3 статті 69, статтю 129, частину 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зберігши при цьому загальне посилання на положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Прийнявши такі зміни, законодавець фактично повторно прийняв абзац 3 пункту 9 Закону про Державний бюджет України на 2015 рік, яким Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір посадових окладів працівників апаратів судів.
Проте, Закон України від 02.03.2015 року № 217-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" набрав чинності з 13.03.2015 року, а Закон України від 12.02.2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" - з 29.03.2015 року, тому останній із названих законів почав справляти вплив на розмір посадових окладів працівників апаратів судів з урахуванням положення абзацу 3 пункту 9 Прикінцевих положень Закону про Державний бюджет України на 2015 рік: розмір окладів визначався безпосередньо Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Разом із тим, Кабінет Міністрів України наведене делеговане повноваження виконав лише 02.09.2015 року, прийнявши постанову Кабінету Міністрів України № 644, якою у новій редакції додатків 44, 45, 47 до Постанови Кабінету Міністрів України № 268 було викладено відповідно Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату вищих спеціалізованих судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів, Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів. Ця постанова набрала чинності 09.09.2015 р.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015 року по 09.09.2015 року - відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", а з 09.09.2015 року згідно постанови Кабінету Міністрів України №644.
З матеріалів справи слідує, що в період часу з 26.10.2014 року по 08.09.2015 року заробітна плата нараховувалася та виплачувалася позивачу виходячи з посадового окладу у розмірі мінімальної заробітної плати, яка протягом спірного періоду становила 1218,00 грн, а з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року - згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" із 50 % зменшенням у розмірі - 2756,00 грн.
Також судом встановлено та не заперечувалося в судовому засіданні представником відповідача, що позивачу з 09.09.2015 р. не виплачувалася заробітна плата в розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" №644.
З 9 вересня 2015 року посадові оклади працівників апарату судів виплачувались у розмірах, визначених постановою КМУ № 644. Так, в додатку 47 до постанови КМУ № 268 (в редакції постанови КМУ № 644) посадовий оклад помічника судді встановлено з коефіцієнтом 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду.
Таким чином, посадовий оклад позивача мав би складати з 09 вересня 2015 року - 5512,00 грн (13 780 грн х 0,4). Однак, як вбачається з розрахункових листів, обчислення належної йому заробітної плати за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року проводилось виходячи з посадового окладу у розмірі 2756,00 грн.
Таке зменшення посадового окладу є неправомірним, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, Кабінету Міністрів України було доручено привести свої нормативно-правові акти у відповідність із абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у цій редакції Закону про забезпечення права на справедливий суд та забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Враховуючи, що встановлене в примітках до додатку 47 до постанови КМУ № 268 (в редакції постанови КМУ № 644) обмеження щомісячних посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів, а саме зменшення його розміру на 50%, останнє не відповідає вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, обчислення та виплата належної заробітної плати за період з вересня 2015 року по грудень 2015 року у зменшеному розмірі погіршує становище позивача порівняно із вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому розрахунок заробітної плати має проводитись виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення.
Таким чином, дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру", за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та за період з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року включно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 644 є неправомірними. З огляду на наведене, позов в межах заявлених позовних вимог підлягає задоволенню за період з 26.10.2014 року по 31.12.2015 року включно. З врахуванням наведено, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати у підвищеному розмірі.
Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 31.12.2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») - неправомірними.
3. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести - помічнику судді Заставнівського районного суду Ковалюк Оксані Василівні, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 31.12.2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за вислугу років, тощо), а також відпускних та допомоги на оздоровлення.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Т.М. Брезіна
Постанова в повному обсязі складена 23 травня 2016 р. (22.05.2016 року - вихідний день).