Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
"19" травня 2016 р. № 820/2002/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії ,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці, Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступника начальника ГУНП в Харківській області Пахомова В.А. від 22.03.2016 року № 235 о/с в частині звільнення з посади старшого слідчого відділу на станції Куп'янськ з 06.11.2015 року; зобов'язати ГУНП в Харківській області поновити у складі Національної поліції у званні майора поліції на посаді старшого слідчого СВ Куп'янського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області, співробітники якого здійснюють оперативне обслуговування ЛВ на станції Куп'янськ, перебуваючого в процесі ліквідації або в іншому підрозділі Головного управління Національної поліції в Харківській області та на іншій посаді в разі відсутності посади старшого слідчого; допустити негайне виконання рішення суду; зобов'язати Головне Управління в Харківській області в разі задоволення позову надати суду протягом розумного строку звіт про виконання судового рішення та встановити відповідальність у вигляді штрафу за його невиконання.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що наказ про її звільнення є незаконним та порушує її права, свободи та інтереси, що потребує судового захисту.
Представник відповідачів Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці, Головного управління Національної поліції в Харківській області проти задоволення позову заперечувала, пославшись на те, що у зв'язку із набранням чинності з 07.11.2015 року Закону України "Про Національну поліцію" на теперішній час такого поняття як "органи внутрішніх справ" не існує, а отже позивачку правомірно звільнено з займаної посади.
Відповідач, Міністерство внутрішніх справ України, надало суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких просило у задоволенні позову відмовити з підстав його необґрунтованості.
Сторони у судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином, позивачка надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності. Розглянувши наявні клопотання, відомості про належне повідомлення сторін про слухання справи, колегія суддів, керуючись ст.ст. 35,128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
01.08.2002 року ОСОБА_1 була прийнята на службу в ОВС, яку з 2006 року проходила в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці.
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 31.05.2013 року № 135 о/с з 26.05.2013 року по 21.02.2016 року ОСОБА_1, старшому слідчому слідчого відділення лінійного відділу на ст. Куп'янськ, відповідно до ст.18 Закону України "Про відпустки", надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наказом Управління МВС України на Південній залізниці від 23.09.2015 року № 195 о/с відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), ОСОБА_1, старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу на ст. Куп'янськ, було звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року по справі 820/10632/15 скасовано наказ Управління МВС України на Південній залізниці від 23 вересня 2015 року №195 о/с в частині звільнення та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділення лінійного відділу станції Куп'янськ Управління МВС України на Південній залізниці з 23 вересня 2015 року. -а.с.26-31
Наказом Управління МВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 року № 235 ос/с ОСОБА_1 поновлено на посаді та згідно з пунктами 10,11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліції», п.64 «Г» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено за скороченням штатів у запас Збройних сил України з 06.11.2015 року-а.с.19
Обґрунтування підстав звільнення наведено у листі Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці від 28.03.2016 року № Б-74/3/ПЗ, де зазначено, що у зв'язку із набранням чинності з 07.11.2015 року Закону України "Про Національну поліцію" та з урахуванням того, що на теперішній час такого поняття як "органи внутрішніх справ" не існує, наказом УМВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 року № 235 о/с її звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил з 06.11.2015 року за пунктом 64 "Г" (через скорочення штатів). Також роз'яснено, що згідно з вимогами розділу VI Закону України "Про Національну поліцію", у позивача є можливість у подальшому проходити службу в лавах Національної поліції після створення поліцейських комісій та оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад (а.с. 20).
Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, правовою підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 22.03.2016 року № 235 о/с в частині звільнення позивача послугував Закон України "Про Національну поліцію", який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (закон опублікований 06.08.2015 року)
Згідно статті 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком; ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2. Згідно із додатками 1, 2 до зазначеної постанови утворено Головне управління Національної поліції у Волинській області та ліквідовано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.
Відповідно до пунктів 8, 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію"з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Згідно з п. 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Водночас, пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 (далі Положення №114) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Таким чином, вище зазначені норми розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про національну поліцію" та Положення № 114, на які йдеться посилання в оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яка звільняється.
Відповідно до п. 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Як вбачається зі змісту постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року по справі № 820/10632/15 та матеріалів справи, жодної вакантної посади як при первинному так і повторному звільненні позивачці не пропонувалось.
Разом з тим, пунктом 10 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Відповідно до підпункту "є" пункту 49 Положення №114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема, додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.
Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно із пунктом 17 Положення № 114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується, зокрема, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Враховуючи те, що Закон України "Про Національну поліцію" та Положення №114 не містять положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, тому в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Таким чином, пряма заборона на звільнення працівників, зазначених у статті 184 Кодексу законів про працю України, протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства), відтак вирішення питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не допускається. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обов'язковим працевлаштуванням.
Згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першою статті 1 цього ж Закону визначено значення термінів: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Суд Європейський суд з прав людини; практика Суду практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні від 22.03.2012 року по справі "Костянтин Маркін проти Російської Федерації" Європейський суд з прав людини зазначив, що по-перше, право на відпустку по догляду за дитиною належить всім громадянам без будь-яких відмінностей за ознаками статі або професії. Збройні сили, поліція та державні службовці не виключаються з числа користувачів цього фундаментального права. По - друге, право на відпустку по догляду за дитиною має мінімальний зміст. Кінцева мета гармонізації праці, особистого та сімейного життя для працюючих батьків та рівності чоловіків та жінок у відношенні можливостей ринку праці та відношення на роботі повинні враховуватися при встановленні форми, тривалості та умов відпустки по догляду за дитиною. В кінці періоду відпустки по догляду за дитиною працівники мають право повернутися на ту ж роботу або, якщо це неможливо, на еквівалентну роботу, сумісну з їхнім трудовим контрактом або відносинами. Права, придбані або такі, що мають бути придбаними працівником на дату початку відпустки по догляду за дитиною, повинні зберігатися до кінця відпустки по догляду за дитиною.
З матеріалів справи слідує, що на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі 820/10632/15 наказом від 22.03.2016 року № 235 о/с її поновлено на посаді старшого слідчого СВ лінійного відділу на ст. Куп'янськ Управління МВС України на Південній залізниці з 23.09.2015 року. Однак, як слідує з вищезазначеного наказу, згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено у запас Збройних Сил з 06.11.2015 року за пунктом 64 "Г" (через скорочення штатів) -а.с.19
Таким чином, суд зазначає, що приймаючи наказ від 22.03.2016 року № 235 о/с в частині звільнення позивачки з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 року у зв'язку з скороченням штатів, голова ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці протиправно повторно звільнив позивача із займаної посади з 06.11.2015 року.
Отже, відповідач при звільненні позивача з органів внутрішніх справ обмежився лише посиланням на Закон України "Про Національну поліцію", не врахувавши при цьому вимог частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України щодо обов'язкового працевлаштування позивача при її звільненні.
Щодо посилань голови ліквідаційної комісії УМВС України на Південній залізниці у листі від 28.03.2016 року № К-716/2/ПЗ на те, що у зв'язку із набранням чинності з 07.11.2015 року Закону України "Про Національну поліцію" на теперішній час такого поняття як "органи внутрішніх справ" не існує, суд зазначає наступне.
Так, у зв'язку із набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 16.09.2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" фактично ліквідовано діяльність міліції.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
У постанові Верховного Суду України від 17.10.2011 р. по справі № 21-327а11 колегія суддів прийшла до висновку, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Невиконання такого зобов'язання порушує трудові гарантії працівника.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що УМВС України на Південній залізниці перебуває в стані припинення, тому його функції та повноваження покладено на ліквідаційну комісію УМВС України на Південній залізниці. Відтак, оскільки відповідна функція держави не ліквідована (не припинена), згідно із вимогами чинного законодавства України позивач повинна бути поновлена в органі, з якого її було незаконно звільнено.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем в судовому засіданні не доведено що при прийнятті оскаржуваного наказу він діяв у спосіб, визначений діючим законодавством, а отже наказ Управління МВС України на Південній залізниці від 22.03.2016 року № 235 о/с в частині звільнення позивача у запас Збройних Сил з 06.11.2015 року за пунктом 64 "Г" (через скорочення штатів) не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню
Суд звертає увагу на те, що оскільки на момент звільнення позивачка не перебувала в трудових відносинах з органами Національної поліції, УМВС України на Південній залізниці перебуває в стані припинення, тому його функції та повноваження покладено на ліквідаційну комісію УМВС України на Південній залізниці, отже вимога про зобов'язати ГУНП в Харківській області поновити у складі Національної поліції у званні майора поліції на посаді старшого слідчого СВ Куп'янського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області, співробітники якого здійснюють оперативне обслуговування ЛВ на станції Куп'янськ, перебуваючого в процесі ліквідації або в іншому підрозділі Головного управління Національної поліції в Харківській області та на іншій посаді в разі відсутності посади старшого слідчого є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявлена до неналежного відповідача.
Проте, суд, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого СВ лінійного відділу станції Куп'янськ Управління МВС України на Південній залізниці з 06.11.2015 року.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивачки на посаді слід звернути до негайного виконання.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення відповідно до положень ст. 267 КАС України, то суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Як вбачається з вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Виходячи з обставин даної справи, на даній стадії, суд не вбачає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Щодо позовної вимоги про визнання наказу Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України на Південній залізниці заступника начальника ГУНП в Харківській області Пахомова В.А. від 22.03.2016 року № 235 о/с в частині звільнення позивачки з посади старшого слідчого відділу на станції Куп'янськ з 06.11.2015 року протиправним , то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона поглинається вимогою про скасування яка в силу положень ст.ст. 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 КАС України має захистити права та охоронювані законом інтереси позивачки та гарантувати дотримання і захист прав та інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивачки частково правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати наказ Голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці від 22.03.2016 року № 235 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого слідчого відділу на станції Куп'янськ з 06.11.2015 року.
Зобов'язати Голову ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці поновити ОСОБА_1 у складі Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці у званні майора поліції, на посаді старшого слідчого слідчого відділу Куп'янського управління національної поліції в Харківській області з 06.11.2015 року.
В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 у складі Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці у званні майора поліції, на посаді старшого слідчого слідчого відділу Куп'янського управління національної поліції в Харківській області з 06.11.2015 року звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі виготовлена 23 травня 2016 року.
Суддя Спірідонов М.О.