Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
Харків
19 травня 2016 р. № 820/2000/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Панченко О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства "Жовтневе"
до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області
провизнання протиправними дій та скасування арешту нерухомого майна, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Жовтневе", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ВДВС Золочівського РУЮ Харківської області щодо арешту 05.02.2016 р. нерухомого майна ПАТ "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00488912) шляхом внесення реєстраційного запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та скасувати арешт нерухомого майна ПАТ "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00488912) шляхом внесення реєстраційного запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;
- зобов'язати ВДВС Золочівського РУЮ внести відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо скасування реєстраційного запису про арешт 05.02.2016 р. нерухомого майна ПАТ "Жовтневе".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні ВДВС Золочівського РУЮ Харківської області перебуває ряд судових рішень про стягнення сум боргу з ПАТ "Жовтневе" на користь управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Харківської області. Виконавчі документи, видані на підставі вищевказаних судових рішень зведено у виконавче провадження №34077828. Відповідно до інформації, отриманої позивачем 14.04.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ПАТ "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00488912), з 05.02.2016 року на все нерухоме майно позивача накладено арешт, відповідно до постанови ВДВС Золочівського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно інформації наявної у позивача, загальна сума, що підлягає стягненню з нього становить 434713 грн. 20 коп., в тому числі борг 395600 грн. 40 коп., 38486 грн. 75 коп. виконавчого збору та 626 грн. 00 коп. витрат виконавчого провадження. За час примусового виконання вищевказаних судових рішень з позивача стягнуто боргу на суму 154305 грн. 80 коп., 16301 грн. 09 коп. судового збору та 191 грн. 75 коп. витрат виконавчого провадження. На думку позивача, такі дії відповідача є незаконними, оскільки суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІY від 21.04.1999 року. Так, маючи можливість продати належне майно, підприємство позивача розрахувалось з кредиторами та державою. Проте, наявність арешту на майно та заборони на його відчуження позбавляє підприємство погасити борги.
Представник позивача прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 40).
Відповідач, Відділ державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області, у судове засідання не прибув, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі (т. 1 а.с. 36). У письмових запереченнях на позов (т. 1 а.с. 33-34), вказав, що у зв'язку з не виконанням ПАТ "Жовтневе" рішення суду у строк для самостійного виконання, державним виконавцем були вжиті заходи примусового виконання. За рахунок вжитих державним виконавцем заходів, шляхом примусового виконання рішення з боржника на користь держави стягнено 162264,34 гри. Залишок боргу становить 376523,80 грн., без урахування виконавчого збору ти витрат виконавчого провадження. Одним із заходів примусового виконання є накладення арешту на майно боржника. Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. За весь час знаходження виконавчих документів про стягнення боргу з ПАТ "Жовтневе", боржником не було здійснено жодних заходів для погашення боргу. Таким чином, з метою своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, 26.01.2016 року, керуючись ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Золочівського РУЮ Харківської області була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , в якій постановлялося накласти арешт на все майно, що на праві власності належить боржнику ПАТ "Жовтневе". 05.02.2016 року державним виконавцем на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.01.2016 року накладено арешт на все нерухоме майно боржника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження 13139312. Вказуючи на обґрунтованість дії служби, відповідач просив суд у позові відмовити у повному обсязі.
Оскільки визначене ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, судом встановлено, що на все нерухоме майно позивача накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження (т. 1 а.с. 9-19).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно статті 2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Приписами статті 8 Закону встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав.
Відповідно до ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
З матеріалів справи судом встановлено, що постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача не надходили, жодних доказів на підтвердження своєчасного надіслання позивачу - боржнику за виконавчим провадженням, та отримання останнім згаданих постанов в матеріалах справи та матеріалах виконавчого провадження ЗВП №34077828 немає.
Вказане в подальшому спричинило настання негативних наслідків для позивача, які полягають у позбавленні ПАТ "Жовтневе" права самостійно в добровільному порядку виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, згідно з п. 5 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно ч.4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як з'ясовано судом з матеріалів справи, постанови про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження відповідачем на адресу позивача не направлялись. Відповідачем жодних доказів щодо належного повідомлення позивача про накладення арешту на все його майно до суду не надано.
Між іншим, суд зауважує, що частиною 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
З матеріалів справи судом встановлено, що у лютому поточного року ПАТ "Жовтневе" зареєструвало за собою право власності на ряд об'єктів нерухомого майна, ринкова вартість, якого складає понад 1000000 грн. Загальна сума боргу позивача перед Державою складає 263914,59 грн.
Також, представник ПАТ "Жовтневе" пояснив, що відповідач своїми діями, які полягають у накладені арешту на майно позивача та заборони на його відчуження, позбавляють товариство можливості в найкоротші строки виплатити суму боргу, яка склалась у нього на теперішній час, оскільки спроби державної виконавчої служби реалізувати арештоване майно виявились неефективними та недостатніми для погашення існуючої у позивача заборгованості перед Державою.
Крім того, суд зауважує, що обраний відповідачем захід примусового виконання судового рішення не є рівнозначним сумі боргу, що виникла у позивача.
Окрім іншого, суд вважає за необхідне вказати, що ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначені деякі права боржника, а саме право боржника запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.
Однак, відповідач позбавив позивача можливості ним скористатись, оскільки жодних виконавчих документів на адресу позивача в установленому законом порядку не надсилав.
Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем в даній адміністративній справі, не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість та правомірність накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову Публічним акціонерним товариством "Жовтневе".
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Враховуючи той факт, що позивачем доведено протиправність дій відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області щодо арешту 05.02.2016 року нерухомого майна ПАТ "Жовтневе", які в подальшому слугували підставою для внесення відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а відповідачем в свою чергу не спростовано належними та допустимими доказами по справі позицію та доводи ПАТ "Жовтневе", суд вважає, що для повного відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача необхідно визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області щодо арешту 05.02.2016 року нерухомого майна ПАТ "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00488912) шляхом внесення реєстраційного запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та скасувати арешт нерухомого майна ПАТ "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00488912) шляхом внесення реєстраційного запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції внести відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо скасування реєстраційного запису про арешт 05.02.2016 року нерухомого майна ПАТ "Жовтневе".
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Жовтневе" до Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області про визнання протиправними дій та скасування арешту нерухомого майна, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області щодо арешту 05.02.2016 року нерухомого майна ПАТ "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00488912) шляхом внесення реєстраційного запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та скасувати арешт нерухомого майна ПАТ "Жовтневе" (код ЄДРПОУ 00488912) шляхом внесення реєстраційного запису про це до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції внести відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо скасування реєстраційного запису про арешт 05.02.2016 року нерухомого майна ПАТ "Жовтневе".
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Панченко О.В.