Справа № 819/535/16
17 травня 2016 р.м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
секретарі судового засідання Придаткевич Н.В.
за участю: представника позивача - Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Дрозди А.В., доручення від 29.09.2015 року
представника відповідача - директора товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміс" Севастьяніва С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміс" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміс" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені в сумі 15356 грн. 21 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість інвалідів за 2015 рік, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 18 осіб, тобто відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано. Таким чином, оскільки середньорічна заробітна плата на даному підприємстві складає 15255 грн. 56 коп., за одне робоче місце призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте ним, відповідач до 15.04.2016 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 15255 грн. 56 коп. У зв'язку із тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративного-господарських санкцій на 11 днів, йому нараховано пеню в розмірі 100 грн. 65 коп., тому загальна сума заборгованості відповідача перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, яка підлягає стягненню в судовому порядку, становить 15356 грн. 21 коп.
В судовому засіданні позивач позов підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві та просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, додатково пояснив, що на підприємстві створене робоче місце для інваліда, однак воно ніким не було зайняте у період з січня по липень 2015 року за відсутністю особи з інвалідністю. Також звернув увагу суду на те, що товариством постійно подавались звіти у районний центр зайнятості з інформацією про наявність вакансії для інваліда, а з серпня 2015 року на роботу прийнятий інвалід 3 групи ОСОБА_3, який працює на сьогоднішній день. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представника позивача та відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступні обставини.
15.02.2015 року відповідачем подано до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 18 осіб. Виходячи з даного розрахунку, установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у товаристві з обмеженою відповідальністю "Кераміс" становить 1 місце. За даними звіту середньооблікова кількість незайнятих робочих місць для штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 1 робоче місце.
У зв'язку з невиконанням нормативу працевлаштування інвалідів позивач звернувся до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15255 грн. 56 коп.
Крім цього, за несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожен календарний день прострочення в сумі 100 грн. 65 коп. (11 днів).
Судом встановлено, що відповідач щомісячно інформував Підволочиський районний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо працевлаштування інваліда на посаду підсобний робітник, що підтверджується звітами №3-ПН від 16.01.2015 р., 16.02.2015 р., 19.03.2015 р., 20.04.2015 р., 21.05.2015 р., 22.06.2015 р., 23.07.2015 р.
Як вбачається із матеріалів справи особи з інвалідністю, які б відповідали вимогам роботодавця та проживали за адресою місцезнаходження ТзОВ "Кераміс", на обліку Підволочиського районного центру зайнятості з січня по липень 2015 року не перебували, відмови роботодавця у прийнятті інваліда на роботу з підстав невідповідності вимогам не було.
В подальшому, відповідно до направлення на працевлаштування №19141501160007001 від 05.08.2015 року Підволочиський районний центр зайнятості направив для працевлаштування до товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміс" ОСОБА_3 на посаду сторожа.
Згідно із наказам №20 від 06.08.2015 року ТзОВ "Кераміс" ОСОБА_3 прийнято з 06 серпня 2015 року на посаду охоронця.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ).
Відповідно ч.ч.1,2 ст.20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
При цьому, згідно із ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання даної норми Закону Міністерством соціальної політики України видано наказ від 31.05.2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №988/23520.
Згідно з вимогою пункту 2.1 Порядку подання звітності № 3-ПН така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Як слідує з матеріалів справи робоче місце на товаристві з обмеженою відповідальністю "Кераміс" для інваліда було створене.
За ст.1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи в процесі трудової діяльності на підприємствах, установах, організаціях.
Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.
Крім того, відповідачем подавалися звіти за формою № 3-ПН з січня по липень 2015 року після створення робочого місця для інваліда. У цих звітах відповідачем зроблено відмітку про те, що вакансія створена для працевлаштування інваліда.
Пунктом 4.4 Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України від 14.04.2008 року № 07.2-10/2 передбачено, що при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:
- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;
- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);
- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;
- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.
Статтею 71 КАС визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому позивачем не доведено, що відповідач не виконав норматив працевлаштування інвалідів до моменту створення робочого місця для інваліда.
Викладене вище дає підстави зробити висновок про те, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, оскільки ним створено робоче місце для працевлаштування інваліда на посаду сторожа та повідомлено службу зайнятості у встановленому законом порядку про наявність такої вакансії шляхом щомісячного подання звітів форми 3-ПН.
Отже, на товариство з обмеженою відповідальністю "Кераміс" не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відтак, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України чи іншим законом, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів не з вини роботодавця.
З огляду на те, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, створив робоче місце та вчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, вини в діях відповідача судом не встановлено, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.
Покладений законом обов'язок на роботодавця забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, відповідач також не порушував, оскільки безпідставно не відмовляв інвалідам в укладенні трудового договору, не звільняв інвалідів з ініціативи адміністрації з мотивів інвалідності, не змінював характеру трудової діяльності з загрозою погіршення здоров'я інвалідів.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що в 2015 році відповідач створив робоче місце для працевлаштування інваліда відповідно до встановленого законом нормативу, інформував органи Державної служби зайнятості про наявність вільного робочого місця для працевлаштування інваліда, виконав вимоги закону щодо звітування, при направленні інваліда працевлаштував його, що свідчить про відсутність вини відповідача як обов'язкового елементу правопорушення, за яке застосовуються адміністративно-господарські санкції.
За таких встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2,6,11,122,160-167,186,254 КАС України, суд, -
В задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кераміс" адміністративно - господарських санкцій в розмірі 15255,56 грн. та пені в сумі 100,65 грн. відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна:
Суддя Мартиць О.І.