Справа № 819/404/16
16 травня 2016 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючої судді Білоус І.О.
при секретарі судового засідання Габрилецької С.Є.
за участю представників : позивача ОСОБА_1, відповідача Коцюби Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 (далі - Позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - Відповідач ), третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - 3-я особа,), в якому просив: зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області від 12.02.2009 року, адреса проживання:АДРЕСА_1, якому необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" на підставі договору за № 004-19500-190115 банківського вкладу (депозиту)"Найкращий від Миколая" у гривнях від 19 січня 2015 року в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позовні вимоги Позивач обгрунтував тим, що між ним та Тернопільським відділенням ПАТ "Дельта Банк" в особі Коропецької Тетяни Михайлівни, укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року № 004-19500- 190115 "Найкращий від Миколая" у гривнях, за умовами якого банк приймає від вкладника грошові кошти в сумі 190000 гривень на строковий депозитний рахунок по 18 липня 2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування. У зв'зку з тим, що позивач дізнався про неплатоспроможність Банку та відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів в межах гарантованої суми, він звернувся у Тернопільське відділення АТ "Укрексімбанк" з метою отримання коштів, однак його у списках не було. 26.06.2015 року Позивач на адресу відповідача направив Заяву про надання інформації щодо невиплати відшкодування грошових коштів за Договором, однак жодної відповіді неотримав, проте Позивач зазначив що після даного звернення були виплачені відсотки за вказаним Депозитним договором в розмірі 4094,60 грн. саме за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Та решту суми, основного вкладу в розмірі 190000 грн. повернуто не було. Таким чином на думку Позивача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб своїми діями, а саме виплатою відсотків за даним депозитним договором підтвердив дійсність договору, його існування та факт, що ОСОБА_3 є вкладником ПАТ "Дельта Банк". 18.11.2015 року на адресу Позивача надійшло Повідомлення за вих. № 05-3131419 про нікчемність правочину. За результатами проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, було виявлено, що Договір № 004-19500-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19.01.2015 року є нікчемним відповідно до п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, але на думку Позивача будь- яких переваг Договір банківського вкладу не надав, а тому підстав вважати його нікчемним у Фонду не має. Таким чином, до коштів , які непідлягають відшкодуванню за рахунок Фонду відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону, кошти ОСОБА_3 не належать. Отже, оскільки строк дії договору банківського вкладу закінчився на думку Позивача він набув права на відшкодування коштів за договором, строк дії якого закінчився, в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, за рахунок цільної позики Фонду. При цьому саме Уповноважена особа фонду наділена повноваженнями на подання додаткової інформації про вкладників, які мають право на відшкодування, внаслідок чого належним способом захисту порушеного права , в рамках подібних правовідносин, є саме зобов'язання Уповноважену особу Фонду надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника якому необхідно здійснити виплати відшкодування.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у адміністративному позові, просила позов задовольнити.
Представник Відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у письмовому запереченні проти позову, в яких зазначає наступне 19 січня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3 укладено договір № 004-19500-190115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривні. Відповідно до договору № 004-19500-190115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривні від 19.01.2015 року, як стверджує позивач він розмістив у АТ "Дельта Банк" вклад в сумі 190 000,00 грн. по 18 липня 2015 року включно. Постановою НБУ № 664 від 02.10 2015 року, відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ "Дельта Банк". Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно. Отже починаючи з 03.03.2015 року Банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Тобто для правовідносин що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації у Банку, пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно до наведеного вище , укладання договору банківського вкладу було вчинено не у відповідності до вимог положень статті 1062 Цивільного кодексу України та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах. При цьому слід зазначити, що позивачем підтвердження про внесення ним особисто вкладу не надано. При цьому третьою особою ОСОБА_8 , яка здійснювала переказ коштів на рахунок позивача 12.10.2015 року, заявлена кредиторська вимога до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" кредиторська вимога. Отже кошти фактично належать і належали не позивачу, а третій особі, яка здійснювала переказ коштів на рахунок позивача. На думку Відповідача договір укладений 19 січня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3 за № 004-19500-190115 банківського вкладу "Найкращий від Миколая" у гривні визнаний нікчемним уповноваженим ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. відповідно до п.7 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"- банк уклав правочини умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлено для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Отже у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальниви і цей Закон є пріорітетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Враховуючи викладене Відповідач вважає що вимоги Позивача щодо зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача дослідивши письмові докази, які є в матеріалах адміністративної справи, звіривши копії документів з їх оригіналами, наданими представником позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.01.2015 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 був укладений договір № 004-19500-190115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях в сумі 190000 гривень на строковий депозитний рахунок по 18.07.2015 року та зобов'язується сплачувати проценти за його користування.
02.03.2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на своєму офіційному веб-сайті оприлюднено оголошення про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійсненн тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича
Рішенням виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015р. тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року.
Рішенням виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015р. строк на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" продовжено по 02.10.2015 року
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
Також судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду створено комісію для здійснення перевірки вкладів фізичних осіб за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників.
В подальшому 18.11.2015 року вихідний № 05-3131419 Уповноваженою особою Фонду направлено ОСОБА_3. повідомлення про нікчемність правочину. В якому зазначено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № № 004-19500-190115 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях в сумі 190000 гривень від 19.01.2015 року, згідно до пункту 7 частини 3 статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .
У зв'язку з цим позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів з рахунку Фонду у звязку з виявленням ознак нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) № 004-19500-190115 від 19.01.2015 року,не погодившись з цим позивач звернувся до суду.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені та регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб". Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; надає цільову позику банку для виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, а також фінансування витрат для оплати роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону, що здійснюються протягом дії тимчасової адміністрації .
Згідно із статтею 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
В подальшому згідно зі статтею 28 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" розрахунки з вкладниками проводяться Фондом. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
До прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку здійснюється тимчасова адміністрація, наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачені у статті 36 Закону, зокрема, у вигляді деяких обмежень. Проте такі обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. З метою забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможному банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців.
Згідно із статтею 38 Закону Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
При цьому, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За змістом частини третьої статті 38 Закону Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
У спірному випадку у повідомленні позивачу про нікчемність правочину від 18.11.2015 року відсутня конкретна підстава для визнання договору банківського вкладу (депозиту) № 004-19500-190115 від 19.01.2015 року нікчемним, окрім як посилання на положення частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб" та настання наслідків у вигляді обов'язку Фонду відшкодувати вклад за рахунок державних коштів.
Надаючи оцінку посиланням представника відповідача на нікчемність правочину, суд зазначає, що Цивільний кодекс України розділяє недійсні правочини на оспорювані, ті що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, та неоспорювані - нікчемні, ті, що не потребують їх визнання недійсними у судовому порядку.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Викладене означає, що Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
В той же час, як це випливає зі змісту наведених норм, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.
Наведене дає суду підстави вважати, що відповідач зобов'язаний довести відповідними доказами намір позивача при укладені зазначеного договору із третьою особою на незаконне заволодіння майном держави. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи та фізичної особи не може вважатись установленою.
Отже, у разі посилання представником відповідача на нікчемність угоди у зв'язку із порушенням публічного порядку, такі обставини мають бути доведеними.
Отже, у спірних правовідносинах представником відповідача не наведено обставин, що свідчили б про порушення публічного порядку в розумінні статті 228 Цивільного кодексу України, та не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин та на доведення умислу осіб.
Відповідно до частини 18 Постанови Пленуму Верховного суду "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 надається перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК :1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України ; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК ( 435-15) має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Представником Уповноваженої особи Фонду не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк уклав правочин з позивачем, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Крім цього, суд звертає увагу, що статтею 1062 Цивільного кодексу України встановлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Частиною 2 ст. 11 КАС України, визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Виходячи з того, що повідомлення про нікчемність правочину від 18.11.2015 р. № 05-3131419, в яких зазначено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 004-19500-190115 від 19.01.2015 р. згідно до пункту 7 частини 3 статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" складено відповідачем на підставі Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В «Щодо заходів, пов»язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями від 16.09.2015 р. № 813, та враховуючи, те , що суд прийшов до висновку про відсутність підстав, у розумінні приписів Цивільного Кодексу України, для визнання правочину №19500-190115 від 19.01.2015 р. нікчемним, суд приходить до висновку з метою необхідності повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В від 16.09.2015 р. № 813 в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту) № 19500-190115 від 19.01.2015 р. укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 - нікчемним правочином.
Відповідно до п. 6 Положення № 14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Враховуючи вищенаведене, на думку суду, задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, є належним і достатнім способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин.
Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм права та обставин справи, судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду у спірних правовідносинах безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому позовні вимоги , підлягають до задоволення.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 09.06.2015 року К/800/16057/15, від 25.06.2015 року К/800/19839/15, постанові від 04.08.2015 року № К/800/24809/15.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. від 16.09.2015 р. № 813 в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту) № 004-19500-190115 від 19.01.2015 р. укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 - нікчемним правочином.
3. Зобов'язати Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 004-19500-190115 від 19.01.2015 р.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови виготовлено 20.05.2016 року.
Повний текст постанови виготовлено 20.05.2016 р.
Головуючий суддя Білоус І.О.
копія вірна
Суддя Білоус І.О.