Справа № 183/1158/16
№ 2/183/1276/16
іменем України
19 травня 2016 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товарна біржа «Українська» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив: визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку літ. «А», загальною площею 41,1 кв.м, житловою площею 22,7 кв.м з надвірними побудовами: гараж літ. «Б», вбиральня літ. «В», літній душ літ. «Г», колодязь літ. «К», спорудження № 1-3, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, 28 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області на приватизованій земельній ділянці площею 1314 кв.м, укладений 22.05.2000 року на товарній біржі “Українська” за № 101002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1314 кв.м, що знаходиться в розпорядженні Орлівщинської сільської ради за адресою: вул. Залізнична, 28 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області і надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, укладений 22 травня 2000 року на товарній біржі “Українська” за № 101004 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Позов, з посиланням на наявність укладеного договору купівлі-продажу обґрунтовано неможливістю вчинення позивачем дій щодо розпорядження придбаним ОСОБА_3 від імені позивача майном за договором в зв'язку з відсутністю у товарної біржі права затверджувати угоди купівлі-продажу, про що позивачу повідомлено під час оформлення документів на майно. Позивач вважає, що договір укладено у відповідності до діючого на момент укладання законодавства, дотримано всі істотні умови укладеного договору.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.
Третя особа до суду не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не надала.
Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням зазначених положень закону та думки представника позивача, який в наданій заяві не заперечував проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні обставини.
Матеріалами справи підтверджено, що 22 травня 2000 року ОСОБА_3, яка діяла від імені неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за договорами купівлі-продажу, придбала у ОСОБА_2 об'єкт нерухомості - житловий будинок літ. «А», житловою площею 22,7 кв.м з надвірними побудовами: гараж літ. «Б», вбиральня літ. «В», літній душ літ. «Г», колодязь літ. «К», спорудження № 1-3, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, 28 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області та земельну ділянку площею 1314 кв.м на якій він розташований. Вартість домоволодіння, на час його придбання складала 11114 грн. 00 коп., вартість земельної ділянки - 478 грн. 00 коп., яка була повністю сплачена відповідачу перед укладанням кожного з договорів купівлі - продажу нерухомості. ОСОБА_2 зобов'язався після укладання договорів звільнити об'єкти нерухомості протягом місяця від дня підписання договорів.
Договір купівлі-продажу житлового будинку зареєстровано Товарною біржею «Українська» 22 травня 2000 року під № 101002 та Новомосковським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 22 травня 2000 року за № 1925. Договір купівлі-продажу земельної ділянки зареєстровано Товарною біржею «Українська» 22 травня 2000 року під № 101004 та Новомосковським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 22 травня 2000 року за № 937-3.
Як свідчать укладені договори, при їх укладанні між сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов договору, така домовленість підтверджена письмовим доказом, відбулося повне виконання договорів - позивач передав відповідачу грошові кошти, а відповідач позивачу - об'єкти нерухомого майна, договори зареєстровано на товарній біржі, в органі, який у відповідності до норм чинного на час укладання договорів законодавства здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, однак нотаріально не посвідчено. Станом на час розгляду справи позивач здійснює право користування та володіння будинком, земельною ділянкою, які були предметом договору, з доданих до справи документів порушення прав третіх осіб не вбачається.
Право відповідача на відчуження належного йому будинку підтверджується доказами, отриманими судом - договором купівлі-продажу житлового будинку від 06 травня 1985 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Орлівщинської сільської Ради народних депутатів №30, відповіддю Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області № 99-406-99.8-99.8-943/2-16 від 17 травня 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року, згідно ч. 2 якої - угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
ОСОБА_4 юстиції України за № 17-12-44 від 10 квітня 1998 року, роз'яснює, що угоди укладені на біржі не прирівняні до нотаріально посвідчених, а тільки підлягають подальшому нотаріальному посвідченню.
Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачалось, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Відповідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року, зі змінами № 15 від 15 травня 1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в ОСОБА_4 юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 р. за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Тобто, у період укладання спірних договорів купівлі-продажу існувала прогалина у чинному законодавстві, тому що, згідно ст. ст. 242, 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу будинку, земельної ділянки повинен бути нотаріально засвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання даної вимоги тягне недійсність договору. Тим часом, у відповідності зі ст. ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" біржі мають право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягають наступному нотаріальному посвідченню.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності зі ст. 153 ЦК УРСР договір вважався укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Як убачається з положень укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, сторони за договором - уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належної продавцю на праві власності нерухомого майна. Позивачем у справі усі умови за договорами виконані. Згідно з вищевказаними договорами відчужувана нерухомість продана позивачу. Грошові кошти отримані Продавцем від Покупця до підписання угод. Доказів того, що сторони заперечували укладені договори, згідно до вимог ст. 237 ЦК України, суду не надано, тому, суд вважає укладені договори дійсними.
Оскільки, покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив за придбане майно грошові кошти, фактично володіє об'єктами нерухомості, угоди купівлі-продажу не визнавались недійсними, позивач на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України «Про власність» набув право власності на спірні об'єкти нерухомості і правомірно володіє ними. Передбачених законом підстав для не визнання дійсними неоспорених договорів купівлі-продажу спірного домоволодіння та земельної ділянки в судовому порядку немає.
Статтею 392 діючого ЦК України передбачено право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості, виконання договору відбулося.
За таких обставин укладений між позивачем та відповідачем договір підлягає визнанню дійсним.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 207, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товарна біржа «Українська» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності- задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку літ. «А», загальною площею 41,1 кв.м, житловою площею 22,7 кв.м з надвірними побудовами: гараж літ. «Б», вбиральня літ. «В», літній душ літ. «Г», колодязь літ. «К», спорудження № 1-3, що знаходиться за адресою: вул. Залізнична, 28 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області на приватизованій земельній ділянці площею 1314 кв.м, укладений 22 травня 2000 року на товарній біржі «Українська» за № 101002 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що діяла в інтересах ОСОБА_1
Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1314 кв.м, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої на території Орлівщинської сільської ради за адресою: вул. Залізнична, 28 в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, укладений 22 травня 2000 року на товарній біржі “Українська” за № 101004 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що діяла в інтересах ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1102 (одну тисячу сто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Д.О. Парфьонов