Справа № 177/316/16-ц
Провадження № 2/177/429/16
Іменем України
27 квітня 2016 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Коваль Н. В.
за участі: секретаря Зборівської І. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Криворізької районної державної адміністрації, треті особи - Шоста Криворізька державна нотаріальна контора, Управління Держгеокадастру в Криворізькому районі Дніпропетровської області, Криворізьке районне управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 11.02.2016 року, в якому просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 5,56 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого 10.02.2003 року.
В обґрунтування пред'явлених вимог зазначила, що за життя ОСОБА_2 звернувся до Криворізької районної державної адміністрації з заявою про приватизацію зазначеної земельної ділянки, виконавши всі передбачені законом для цього дії. 11.02.2003 року він помер й тільки після його смерті - 28.03.2003 року було виготовлено та видано державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку на його ім'я.
Будучи єдиною спадкоємицею першої черги в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2, 18.01.2016 року вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, отримавши 26.01.2016 року відмову у його видачі з тих підстав, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 після його смерті, що суперечить ч.4 ст. 25 ЦК України.
Позивач вважає себе такою, що фактично прийняла спадщину після померлого у вигляді права на вказану земельну ділянку, оскільки вона проживала спільно із спадкодавцем, але через те, що за життя ОСОБА_2 не встиг отримати державний акт на право приватної власності на землю з причин, що не залежали від нього, вона позбавлена можливості реалізувати свої права на успадковане майно, тому визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку можливе лише у судовому порядку.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 правом на участь в судовому засіданні не скористались, надавши суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі (а.с.60,63).
Представники відповідачів - Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та Криворізької РДА у судове засідання не з'явилися, надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили вирішити справу згідно вимог чинного законодавства (а.с.43,64).
Представники третіх осіб - Шостої Криворізької державної нотаріальної контори, Криворізького РУЮ Дніпропетровської області, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, у судове засідання не з'явилися, надавши суду заяви, кожний окремо, про розгляд справи у їх відсутність відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.44,45,51,52-55).
Оскільки справа розглядається за відсутності осіб, які беруть участь у розгляді справи, згідно ст.197 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.02.2003 року помер ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії І-КИ № 492350 від 11.02.2003 року (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому за життя майно, в тому числі земельну ділянку площею 5,56 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується Витягом з ДЗК про земельну ділянку (а.с.11-12).
Вартість земельної ділянки згідно звіту про оцінку майна ТОВ «Агентство оцінки «Грош Ціна» від 13.01.2016 року складає 66 260 грн. (а.с.13-30).
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб. Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.ст.1218,1223 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.
Як слідує зі ст.1261 ЦК України, в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно листа Шостої Криворізької державної нотаріальної контори від 22.02.2016 року за № 403/02-14 та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти-спадкові договори) від 22.02.2016 року (а.с.40,42) заповіти від імені ОСОБА_2 за його життя нотаріальною конторою не посвідчувалися, єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, померлого 10.02.2003 року, є ОСОБА_1, якій видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.07.2012 року, інші спадкоємці відсутні: донька - ОСОБА_4 померла 09.11.2010 року (а.с.40).
Таким чином, в силу ст.1261 ЦК України позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею першої в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2, померлого 10.02.2003 року, оскільки є його дружиною, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КИ № 448533 від 07.04.1976 року (а.с.7).
Інших спадкоємців за законом, які б належали до першої черги спадкування, в ході судового розгляду судом не встановлено.
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
В ході судового розгляду достеменно встановлено, що позивач ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги в порядку спадкування за законом, фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2, померлого 10.02.2003 року, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала разом з ним за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Центральна, 62/1, що підтверджується довідкою №590 від 05.02.2016 року, виданою вуличним комітетом № 16 Тернівської районної у м. Кривому Розі ради та актом з місця проживання (а.с.31,32).
22.03.2012 року ОСОБА_1 звернулася до Шостої Криворізької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на належне йому за життя домоволодіння. Свідоцтво видане позивачеві 03.07.2012 року, реєстраційний №2-722. Заведено спадкову справу № 127/12, яка є чинною (а.с.40, 41). Зазначені обставини позивам в ході судового розгляду також не оспорювались.
18.01.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Шостої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,56 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Глеюватська сільська рада, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого 10.02.2003 року.
Однак, постановою державного нотаріуса від 26.01.2016 року їй відмовлено у видачі такого свідоцтва у зв'язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 після його смерті, що суперечить ч.4 ст. 25 ЦК України (а.с.10).
Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.
При цьому ч.1 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції від 01.01.2002 року передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Дійсно, в ході судового розгляду знайшли підтвердження обставини того, що за життя ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Криворізької райдержадміністрації №194-р від 17.03.2003 року приватизував спірну земельну ділянку. Натомість Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП № 117474, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5287, виданий на його ім'я 28.03.2003 року, тобто після його смерті 10.02.2003 року, з незалежних від нього причин (а.с.9).
Оскільки ОСОБА_2 приватизував земельну ділянку ще за свого життя, то сам по собі факт відсутності державної реєстрації приватизації за його життя й здійснення державної реєстрації після його смерті не скасовує належності земельної ділянки ОСОБА_2 станом на теперішній час.
Однак, на даний час відсутність такої державної реєстрації унеможливлює для позивача прийняття спадщини та оформлення її права на вказане спадкове майно, тому остання позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2
Як роз'яснив Верховний Суд України в п.23 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також те, що спірне майно було набуте спадкодавцем на законних підставах, а відтак право на спадкування цього майна не може бути обмежене відсутністю реєстрації права власності на таке майно за життя спадкодавця, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, суд у відповідності до вимог ст.16 ЦК України застосовує винятковий спосіб захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 й визнає в судовому порядку право власності за нею на спадкове майно - земельну ділянку площею 5,56 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2, померлого 10.02.2003 року.
Керуючись ст. ст.4-10, 15, 16, 60, 74, 79, 88 ч.1, 208 ч.1 п.2, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, Криворізької районної державної адміністрації, треті особи - Шоста Криворізька державна нотаріальна контора, Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Криворізьке районне управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 5,56 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221882000:01:001:1647, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_2, померлого 10 лютого 2003 року, яка належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії П-ДП № 1174774, виданого 28 березня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5287.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: