Справа № 202/1292/16-ц
Провадження № 2/202/1114/2016
19 травня 2016 року м. Дніпропетровськ
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Волошина Є.В.
за участю секретаря Величко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та закриття виконавчого провадження, -
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просить визнати виконавчий напис №НАТ 404441 від 19 січня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 431, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню і закрити виконавче провадження з виконання цього виконавчого напису.
В обґрунтування позову зазначає, що 19 січня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис нотаріуса серії НАТ 404441, щодо звернення стягнення грошових коштів у сумі 32941,14 грн. з ОСОБА_1, яка є її боргом за кредитним договором б/н від 15 грудня 2006 року укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк». Строк за який проводиться стягнення - 8 років 11 місяців 15 днів, а саме з 15 грудня 2006 року по 30 листопада 2015 року. На підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса 17 лютого 2016 року представником відповідача була подана заява про відкриття виконавчого провадження до Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції. Вважає, що зазначений виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений нотаріусом з порушенням вимог ст.ст.87,88 ЗУ «Про нотаріат». В позові зазначає, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт безспірності заборгованості відносно якої вчинявся виконавчий напис. Крім того, по тексту зазначеного виконавчого напису не вказано жодного документа, що підтверджує суму безспірної заборгованості, документів, що підтверджують факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язань чи факт прострочення зобов'язань. Також зазначає, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено у позові до ОСОБА_1 Підставою відмови був зазначений той факт, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропущено строк позовної давності. Звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу виконавчого напису нотаріуса позивач ігнорує рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, здійсниши виконавчий напис нотаріуса, порушила умови вчинення виконавчого напису проігнорував строк, протягом може бути вчинено виконавчий напис.
Ухвалою суду від 24 березня 2016 року до участі у справі в якості третьої сторони без самостійних вимог на предмет спору залучено Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Разом із заявою про розгляд справи без його участі надав копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року відповідно до якої касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» було відхилено. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року залишено без змін.
В судове засідання представник ПАТ КБ «ПриватБанк» не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та заперечення проти позову в яких просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В запереченнях зазначає, що кредитний договір між сторонами продовжує свою дію, бо позивач не виконала свого обов'язку з повернення кредитних коштів. Тому твердження позивача про пропуск трирічного строку позовної давності є необґрунтованим. Також в запереченнях зазначено, що твердження про порушення нотаріусом вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» є безпідставними, оскільки виконавчий напис вчинено у суворій відповідності з вимогами даного Закону.
Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена була належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність не подавала. Через канцелярію суду надала заперечення відповідно до яких просить у задоволенні позову відмовити.
Представник Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність не подавав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.
В судовому засіданні встановлено, що 19 січня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі ст. 34 ч. 1 п. 19, ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», вчинено виконавчий напис № НАТ 404441, зареєстрований в реєстрі за № 431, щодо стягнення з ОСОБА_1 32941,14 гривень на користь ПАТ «Комерційний Банк «ПриватБанк» за договором № б/н від 15 грудня 2006 року.
Даним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 32941,14 грн. на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк», які є її боргом за кредитним договором № б/н від 15 грудня 2006 року, з яких: 6716,72 грн. - залишок заборгованості за кредитом; 17561.90 грн. - сума заборгованості по відсоткам; 5474,85 грн. - пеня та комісія; 1487,67 грн. - штраф, всього заборгованість становить 31241,14 грн., та 1700,00 грн. - витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису.
Згідно з виконавчим написом, строк, за який провадиться стягнення, 8 років 11 місяців та 15 днів, а саме з 15.12.2006 року по 30.11.2015 року.
Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають задоволеннючастково, виходячи з наступного.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що нотаріус проігнорував строк протягом яких протягом яких може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса.
Так, відповідно до ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п.3.1, 3.2 п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі - Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172, стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При цьому судом відзначається, що оскільки у нотаріальному процесі бере участь одна сторона правочину, то нотаріус оцінює документи як докази лише однієї заінтересованої сторони - стягувача, який звернувся до нотаріуса за захистом своїх цивільних прав, при цьому, останній повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов'язання та їх безспірність.
Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Між тим, як видно з виконавчого напису нотаріуса, строк за який проводилось стягнення - 8 років 11місяці 15 дні, а саме з 15.12.2006 року по 30.11.2015 року.
Отже, спірний виконавчий напис вчинено нотаріусом поза межами строку, визначеного в ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Крім того, як убачається з копії рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року, 15 грудня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, згідно з умовами якого банком передано відповідачу кредитну картку зі строком дії до 11/09 з встановленим початковим кредитним лімітом на суму 3400 грн. В рішенні встановлено, що датою 11/09 (останній день строку дії картки) визначено кінцеву дату для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту. Цим же рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 15 грудня 2006 року у зв'язку із порушенням ПАТ КБ «ПриватБанк» строку позовної давності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року залишено без змін.
Частиною 3 статті 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановивши, що на момент вчинення спірного виконавчого напису рішенням суду вже було відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у стягненні заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, суд дійшов висновку, що вимога до боржника не була безспірною, у зв'язку з чим у нотаріуса були відсутні підстави для вчинення спірного виконавчого напису.
Вищевикладене підтверджується правовими позиціями Верховного Суду України, висловлених у своїх Постановах від 04 березня 2015 року справа № 6-27цс15 та від 11 березня 2015 року справа № 6-141цс14.
Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису за відсутності безспірної вимоги до боржника свідчить про обґрунтованість позову та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.
Заперечення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги оскільки не ґрунтуються на законі.
Позовні вимоги про закриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у провадженні Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № НАТ 404441 від 19 січня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_1 32941,14 гривень на користь ПАТ «Комерційний Банк «ПриватБанк» за договором № б/н від 15 грудня 2006 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та закриття виконавчого провадження - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис № НАТ 404441 від 19 січня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 431, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Волошин Є.В.