Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу
м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3, 50029, (0564) 53-50-84
Справа № 2-1939/11
20 квітня 2011 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого-судді: Ваврушак Н.М.,
при секретарі: Плотнікової Т.Б.,
за участю сторін: представника позивач ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» про відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування позову додав, що працював на різних посадах ВАТ «Суха Балка» понад 14 років у шкідливих умовах, на сьогодні ПАТ «Євраз ОСОБА_6». Висновком МСЕК від 31 березня 2010 р. позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 55%, безстроково, інвалідність 3 групи, професійне захворювання - радикулопатія шийна і попереково-крижова стійкий больовим синдром, артоз колінних суглобів, стійкий больовий синдром. Протипоказана робота важка праця, переохолодження, вимушена поза. Причиною професійного захворювання є робота в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату зумовленою обмеженістю робочого простору. Вважає, що несприятливими умовами праці відповідач завдав моральну шкоду яку він оцінює у 188 200 грн.
Моральні страждання виражені у постійному болю та обмеження руху, загальну слабкість, постійний біль, відчуття провини перед дружиною та сім'єю, відчуття непотреби суспільству, є тягарем для родини. Такий стан здоров'я не дає можливості спокійно спати ночами, займатись фізичною роботою. Для виконання важкої праці по дому позивач змушений звертатися за допомогою до своїх сусідів, родичів, знайомих. Всі ці обставини змушують позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на ті самі підстави.
У судовому засіданні представник відповідачаОСОБА_5 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» - ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнала, та просила суд у задоволені позовних вимог відмовити оскільки вважає, що вимоги не мають законодавчого підґрунтя відсутній факт моральної шкоди та порушений строк звернення до суду.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за таких підстав.
У судовому засіданні встановлено позивач працював в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату зумовленою обмеженістю робочого простору на підприємствах відповідача ВАТ «суха ОСОБА_6» - понад 14 років, що видно з акту розслідування хронічного захворювання на виробництві та трудової крижки позивача.
Висновком МСЕК від 22 березня 2010 року позивачу встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 55 %, та визнаний інвалідом третьої групи, Встановлене професійне захворювання - радикулопатія шийна і попереково-крижова стійкий больовим синдром, артоз колінних суглобів, стійкий больовий синдром. Протипоказана робота в підземних умовах, важка праця, переохолодження, вимушена поза. Згідно рекомендацій МСЕК він потребую санаторно-курортного та медикаментозного лікування, ВМП, ЛФК, масажу та обмеження праці.
По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 28 січня 2010 року. Причиною професійного захворювання є робота на протязі довгого часу в умовах підвищених рівнів пилу - 14 років 10 місяців, в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату, що відмічено у п.17 акту.
Згідно з п. 19 вказаного акту профзахворювання виникло з вини керівництва ВАТ «Суха Балка» які не забезпечили безпечні умови праці і порушили ст. 153 Кодексу Законів про працю України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі позивачу призначені страхові виплати щомісяця та одноразова допомога.
Внаслідок професійного захворювання, позивачу заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, погіршилися відносини з оточуючими людьми, змінився його звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, тобто позивачу заподіяна моральна шкода.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що, саме з вини відповідача, які порушували норми з безпеки праці та не забезпечили безпечні умови роботи, позивач частково втратив працездатність, і як наслідок втрати здоров'я, була спричинена моральна шкода.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного Кодексу України, установлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України вбачається, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних грав призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, позивач отримав професійне захворювання під час виконання трудових обов'язків, то заподіяна йому моральна шкода випливає з трудових правовідносин, і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці, і тому позивачем вірно визначений належний відповідач.
Суд встановив, що обставини, заподіяння позивачу моральної шкоди, викладені в позовній заяві, так і в судовому засіданні, повністю підтверджуються наданими письмовими доказами, з чого слід зробити висновок про те, що неправомірними діями відповідача, позивачу дійсно заподіяно моральну шкоду, яка повинна компенсуватися в грошовому вигляді.
Підприємства, на якому працював позивач, порушували діюче законодавство, зокрема, ст. 153 КЗпП України, не створив нешкідливі і безпечні умови праці, протягом тривалого часу не приймали мір до усунення і зменшення шкідливих виробничих факторів.
У зв'язку з виявленими у позивача професійних захворювань змінилися, його образ і якість життя, що завдає йому моральних страждань.
Стаття 23 Цивільного Кодексу України, вказує на те, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях через фізичний біль.
Позивач постійно задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель, загальну слабкість, підвищену пітливість та втомлюваність. Такий стан здоров'я не дає можливості спокійно спати ночами, займатись фізичною роботою. Для виконання важкої праці по дому змушений звертатися за допомогою до своїх сусідів, родичів, знайомих. Не може у повній мірі виконувати батьківські обов'язки. Всі ці обставини змушують позивача докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач відчуває провину перед дружиною, так як за станом виконувати домашню роботу та обов'язки .
Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, так як органами МСЄК, відповідно до «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесено ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків» встановлено, що даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату працездатності, в той час, позивачу за висновком МСЄК встановлено стійку втрату працездатності.
Рішення Конституційного ОСОБА_6 від 27січня 2004 року громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і переносить значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.
У відповідності зі ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя й здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.
Щодо доводів відповідача відповідно до строку позовної давності, суд зазначає,, що згідно до ст. 9 ЦК України, положення цього кодексу застосовується до трудових відносин, якщо вони не регулюються іншими актами законодавства. Таким чином, виходячи з положень п.3 ч.1 ст. 286 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
З документів медичних установ, встановлено, що позивачу протипоказаний важка фізична праця вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату, підвищеного рівня загальної вібрації. Він повинен періодично проходити курс оздоровлення та лікування.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позовній заяві, про заподіяння моральної шкоди, знаходять доказове підтвердження, а також з огляду на те, що настали важкі наслідки для позивача, а саме: втрата працездатності - 60%, становлення 3 групи інвалідності, та відбулися зміни в стані його здоров'я, викликані профзахворюванням, говорить про те, що позивачу завдано моральні страждання.
ОСОБА_6 заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в розмірі 170 000 грн. Суд вважає, що розмір моральної шкоди слід встановити з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності встановленої позивачу, та пропорційно часу відпрацьованого на підприємстві та безстрокової втрати працездатності, у сумі 30 000 грн. Вказана сума стягується з відповідача на корить позивача в рахунок відшкодування моральних страждань.
Згідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача стягуються судові витрати на користь держави у розмірі державного мита - 8,50 гривень, витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 15 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Конституції України, ст. 4, 9 Закони України «Про охорону праці», ст. 237-1 ч.1 КЗпП України, ст. 26,42, 79, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» на користь ОСОБА_4 моральне відшкодування 30 000 гривень ( тридцять тисяч).
Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства «Євраз ОСОБА_6» на користь держави судові витрати у розмірі: державного мита - 8,50 гривень, витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 15 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста ОСОБА_3.
Суддя: Н. Ваврушак