Справа № 201/2730/16ц
Провадження № 2/201/1369/2016р.
18 травня 2016р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Кірієнко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» (третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
25.02.2016р. ОСОБА_1 звернувся в Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» (третя особа - приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_2М.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. № 3-5).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 09.02.2016р. отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, з якої дізнався про наявність виконавчого напису №6663 від 18.11.2015р. вчиненого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 про стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в розмірі 37 675 грн.24коп. Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат», порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_2 від 18.11.2015р., зареєстрований в реєстрі за №6663 таким, що не підлягає виконанню.
В наданій суду 18.05.2016р. заяві представник позивача ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 18.02.2016р. - а.с. № 17) позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити вимоги та розглядати справу за його відсутності та без фіксування процесу технічними засобами (а.с. № 65).
Представник відповідача - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 06.06.2015р.- а.с. № 80), в судове засідання надала суду заяву, згідно якої заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила відмовити в позові. В обґрунтування заперечень, посилалася на те, що банком не було пропущено строки позовної давності, оскільки останнє погашення заборгованості відбулося 30.01.2013р., а отже банк звертаючись в листопаді 2015р. не пропустив трирічний строк. Просила також розглядати справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів, за її відсутності та без фіксування процесу технічними засобами ( а.с. № 66).
Третя особа - приватний нотаріус ДМНО - ОСОБА_2 в наданих суду 12.04.2016р. письмових поясненнях, позовні вимоги вважала необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що виконавчий напис було вчинено на підставі наданих банком документів, які підтверджували безспірність заборгованості та у суворій відповідності до вимог закону. Також вважала, що банк мав право на визначення заборгованості за період з 23.03.2007р. по 31.10.2015р. та не пропустив строки позовної давності( а.с. № 30-33). В судове засідання 18.05.2016р. нотаріус не з'явилася, про дату та час слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила ( а.с. №29)
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 169, ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 23.03.2007р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання заяви, та видано кредитну картку з лімітом 7000грн. зі сплатою 36% річних. Погашення відбувається шляхом сплати щомісячних платежів в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. № 51).
11.11.2015р. банк надіслав на адресу позивача письмову вимогу про погашення заборгованості станом на 31.10.2015р. в розмірі 36 475грн.24коп. (а.с. № 48-50), а 18.11.2015р. звернувся до приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_2 із заявою про вчинення виконавчого напису (а.с. № 45).
Цього ж дня, 18.11.2015р. приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів в розмірі 37 675грн.24коп. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 23.03.2007р. Заборгованість складається з : заборгованості за кредитом - 7 983грн.54коп.; заборгованості по відсоткам в розмірі 26 278грн.59коп.; штрафу 1 713грн.11коп. Крім того, з позивача було також стягнуто витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1 700грн. ( а.с. № 43).
В даному виконавчому написі приватним нотаріусом зазначено, що стягнення проводиться за 8 років 7 місяців та вісім днів з 23.03.2007р. по 31.10.2015р.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом МЮУ від 03.03.2004р. № 20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.
Як вбачається з наданих нотаріусом документів, виконавчий напис було вчинено на підставі наступних документів: заяви б/н від 23.03.2007р. про надання кредитного ліміту в розмірі 7 000грн., розрахунку заборгованості станом на 31.10.2015р., досудової вимоги з підтвердженням про її надіслання (а.с.№ 34-40).
Відповідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Як вбачається з виконавчого напису та письмових пояснень відповідача та нотаріуса, строк за який провадиться стягнення становить 8 років 7 місяців та 8 днів з 23.03.2007р. по 31.10.2015р.
Як вбачається з розрахунку, остаточно позивач припинив погашати заборгованість з січня 2013р., проте й до цього позивач мав прострочки по платежам з 2007р. по 2013р.
Верховний Суд України у своїй постанові від 19.03.2014р. №6-20цс14 виклав правову позицію, згідно якої позовна давність щодо кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Таким чином, наприклад, не пізніше червня 2010р. банк повинен був звернутися з вимогами щодо стягнення заборгованості, яка виникла в червні 2007р. Це ж стосується інших періодів несплати заборгованості до 31.10.2012р.
Крім того, з розрахунку банку не вбачається, за який період було нараховано штраф, як фіксовану частину, так і відсоток від суми заборгованості, а тому суд виходить з того, що заборгованість по штрафу, як зазначено у виконавчому написі, нарахована в тому числі за період 23.03.2007р. по 31.10.2015р., не дивлячись на те, що для даної вимоги відповідно вимог ст. 258 ЦК України взагалі встановлено строк позовної давності в один рік.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими посилання позивача та його представника, що надані банком документи для вчинення виконавчого напису не підтверджують безспірність заборгованості, а тому суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати виконавчий напис приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_2 від 18.11.2015р., зареєстрований в реєстрі за №6663 таким, що не підлягає виконанню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 551 грн. 21коп., що підтверджується квитанцією (а.с. № 2).
На підставі викладеного, керуючись ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом МЮУ від 03.03.2004р., ст. ст. 526, 530, 1054 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 74-76, 88, 169, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» (третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 18.11.2015р., зареєстрований в реєстрі за №6663 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 23.03.2007р. в розмірі 37 675грн.24коп. та складається з: заборгованості за кредитом - 7 983грн.54коп.; заборгованості по відсоткам в розмірі 26 278грн.59коп.; штрафу 1 713грн.11коп.; витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 1 700грн. - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 грн. 21коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.
Суддя: Ткаченко Н.В.