Справа № 175/5171/15-ц
Провадження № 2/175/2117/15
(заочне)
17 травня 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Борисова С.А.,
за участю секретаря - Єльшиної А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «ДАТП-11231», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
Позивач звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ «ДАТП-11231», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, відповідно до письмової заяви просив суд слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд стягнути з ВАТ «ДАТП-11231» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі - 80869 грн. 33 коп., та моральну шкоду в сумі - 40000 грн.; витрати на юридичні послуги в сумі - 12000 грн.; витрати за проведення експертизи в сумі - 1800 грн. Проти винесення заочного рішення суду не заперечує.
Представник відповідача та треті особи у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином, причину неявки у судове засідання суду не повідомили. Зі згоди позивача суд проводить розгляд справи у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У судовому засіданні встановлено, що Вироком Дніпропетровського районного суду від 09 червня 2015 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, по даній справі позивач визнана потерпілою, та їй причинені тяжкі тілесні ушкодження. Даний вирок суду залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 04.06.2010 року керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес Бенц» (автобус)держ. номер НОМЕР_1, який належить його батькові - ОСОБА_3, здійснюючи рух зі сторони міста Дніпропетровська по вул. Горького в напрямку вул. Леніна в сел. Кіровське, Дніпропетровського району Дніпропетровської області, порушив п.п. 1.3; 1.5; 10.1; 12.4; 14.6 ПДД України та допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107 держ. номер НОМЕР_2, яким керувала позивач.
В результаті зіткнення позивачу причинені тяжкі тілесні ушкодження з втратою життєво важливого органу-селезінки, та пошкоджено автомобіль, який не підлягає відновленню.
На час скоєння ДТП автомобіль «Мерседес Бенц» (автобус) держ. номер НОМЕР_1 знаходився у власності ВАТ «ДАТП-11231», який здійснював внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом, загального користування, що підтверджується ліцензійною карткою серії АА №414399 та тимчасовим реєстраційним талоном ДАО №674567 від 19.06.2009, копії яких маються в матеріалах кримінального провадження №12014040440000604 від 20.03.2014 року.
ОСОБА_2 працював у ВАТ «ДТАП-11231» водієм і керував автомобілем на підставі свідоцтва про реєстрацію АЕС №312402, де він вписаний як особа, що має право керувати, та дорожнього листа № 029101 виданого йому ВАТ « ДАТП-11231» в цей день.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі (ст. 1166 ЦК України).
Так, згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, автомобіль «Мерседес Бенц» (автобус) держ. номер НОМЕР_1, на час скоєння ДТП, був в оперативному управлінні ВАТ «ДАТП-11231», а водій ОСОБА_2 виконував завдання ВАТ «ДАТП-11231» по перевезенню пасажирів, тому керуючись ст. 1187 ЦК України та постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року, відповідати за шкоду причинену позивачу повинен власник автомобіля, який на відповідній правовій підставі (договір оренди) володів транспортним засобом.
Автомобіль ВАЗ 2107 держ. номер АЕ 8101 BE позивач купила з чоловіком, перебуваючи в шлюбі. Після смерті чоловіка в 2008 році, позивач виплатила кредит банку за автомобіль. Керувала автомобілем на підставі свідоцтва про реєстрацію AAA №50215 від 23.04.2002 року.
Діями водія ОСОБА_2 позивачу причинена матеріальна шкода в сумі - 80869 грн. 33 коп., що складається із затрат на придбання ліків і медикаментів - 6055 грн. 03 коп. та вартості пошкодженого автомобіля в сумі - 74814 грн. 30 коп. Вартість пошкодженого автомобіля підтверджується висновком експерта від 27.11.2015 року. За проведення експертиз позивачем витрачено - 1800 грн. Дані обставини підтверджені наданими суду доказами, що знаходяться в матеріалах справи.
За таких обставин, з ВАТ «ДАТП-11231» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню причинена матеріальна шкода в сумі - 80869 грн. 33 коп.
Так, згідно ч.1 ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст. 23 Цивільного Кодексу України може проявлятися у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч.4 ст. 23 Цивільного Кодексу України оральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Фізична особа, діями якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення (ч.1 ст. 276 Цивільного Кодексу України).
Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч.2 ст. 276 Цивільного Кодексу України). Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (ст. 280 Цивільного Кодексу України).
Частиною 1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд приходить до висновку про наявність у позивача на протязі тривалого періоду часу моральних переживань, що виразилася в перенесенні сильних фізичних болів, в нервових потрясіннях і моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих зв'язків і відносин з оточуючими людьми. Позивач впродовж тривалого часу знаходилась на лікуванні в лікарні. В результаті ДТП позивач втратила селезінку і фактично являється інвалідом. В даній пригоді травми отримали також діти та родичі позивача, що також викликало в неї моральні переживання за їх здоров'я. Моральну шкоду позивач оцінює в 100000 (сто тисяч)грн.
ОСОБА_2 частково відшкодував позивачу моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.
Згідно п.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Як встановлено у судовому засіданні, позивачу стало відомо про особу яка підозрювалась, а згодом була визнана судом винною в скоєнні злочину, яким їй причинена матеріальна та моральна шкода, лише 26 червня 2014 року, коли слідчий повідомив позивачу, що слідство закінчено та надав змогу ознайомитись з матеріалами досудового розслідування. До цього часу позивач вважала, що винна особа слідством не встановлена, а слідчий повідомив, що справа закрита по п.2 ст.6 КПК України(в ред.1960 року). Дана обставина є поважною причиниою, оскільки винна особа не була встановлена слідством, а тому позовну заяву не було до кого пред'являти.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У ст. 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема витрати на правову допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до квитанції №0076 від 14 грудня 2015 року позивачем оплачено 12 000 грн. у якості витрат на правову допомогу, а тому на підставі ст. 79,88 ЦПК України дана сума підлягає стягненню з відповідача.
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відтак підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з ВАТ «ДАТП-11231» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.
Також, з ВАТ «ДАТП-11231» на користь держави підлягає стягненню недоплачений позивачем при подачі позову судовий збір у сумі 795 грн. 49 коп.
Керуючись ст.ст. 3, 7, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 88, 130, 173, 174, 130, 212, 213, 215, 223, 224, 225, 226 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 261, 276, 280, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «ДАТП-11231», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ВАТ «ДАТП-11231» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі - 80869 грн. 33 коп., та моральну шкоду в сумі - 40000 грн.; витрати на юридичні послуги в сумі - 12000 грн.; витрати за проведення експертизи в сумі - 1800 грн.,сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.
Стягнути з ВАТ «ДАТП-11231» на користь держави недоплачений позивачем при подачі позову судовий збір у сумі 795 грн. 49 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя С.А.Борисов