Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63
Справа № 2-103/2010
29 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Байбари Г.А.,
при секретарі Біленькій О.Ю.,
за участю сторін та представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства,
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 з позовом, в якому просить виключити відомості про нього як батька дитини із актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні позивач підтримував заявлений позов та пояснив, що в січні 2005 року він познайомився з на той час неповнолітньою ОСОБА_3, з якою почали зустрічатися майже кожного дня, а з лютого 2005 року підтримувати статеві стосунки, застосовуючи при цьому конрацептичні засоби. Влітку 2006 року вони узнали, що вона вагітна. 26.09.2006 року вони зареєстрували шлюб. 16 вересня 2006 року народився ОСОБА_4. Після народження дитини відповідачки часто не бувало вдома, вона начебто гуляла. Потім вона сказала, що дитина взагалі не його. Підставою сумніватися в його батьківстві є і те, що дитина на нього не схожа. Спільно з відповідачкою він прожив приблизно 6 місяців, а шлюб розірвали в листопаді 2007 року. Будь яких доказів на підтвердження своїх тверджень надати суду не може.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила суду, що на початку 2005 року, коли їй ще не виповнилося 16 років, вона познайомилася з позивачем та почала жити з ним статевим життям. Ніяких контрацептичних засобів вони не застосовували. Зустрічалися майже кожного дня. Відчула свою вагітність вона уже на п'ятому місяці і це підтвердилось на УЗІ. Вони вирішили одружитися, а оскільки вона не досягла шлюбного віку, то разом зверталися до суду з заявою про надання їй дозволу на шлюб з позивачем. 26.08.2006 року вони зареєстрували шлюб. 14 вересня 2006 року у них народився син ОСОБА_5. Позивач визнавав себе батьком дитини. Вона в той період навчалася в школі. Доглядом за дитиною в цей час займалися її батьки. Позивач та його мама в догляді за дитиною не допомагали. В сім'ю він приносив тільки не значну частину зарплати, бо гуляв, програвав гроші на автоматах. Спільно вони прожили 4,5 місяця і вона вирішила розірвати шлюб з позивачем. Позивач і його мама заперечували проти цього, але вона з дитиною пішла від його і після цього вони не бачились. Позивач також не приходив до дитини. В 2007 році з позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини в розмірі ? його заробітку та ? його заробітку на її утримання до досягнення сином трьох років. Стверджує, що батьком дитини є саме позивач. Вона ніколи не говорила йому, що дитина не від нього. Він був першим її чоловіком і других чоловіків у неї не було. Просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача - ОСОБА_1 вважає, що в задоволенні позову має бути відмовлено.
Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 має бути відмовлено.
Згідно ст. 136 СК України особа, записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Із пояснень позивача та відповідача у справі в судовому засіданні встановлено що вони познайомилися в січні2005 року, коли відповідачці ще не виповнилося 16 років, та почала жити статевим життям. Зустрічалися майже кожного дня. Влітку 2005 року вони дізналися про вагітність відповідачки. Вирішивши одружитися, вони зверталися до суду з заявою про надання відповідачці дозволу на шлюб з позивачем. 26.08.2006 року Баглійським відділом РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції було зареєстрували шлюб між позивачем та відповідачкою (а.с.6). 14 вересня 2006 року народився ОСОБА_4, батьками якого в свідоцтві про народження зазначені позивач та відповідачка у справі (а.с. 5). Після реєстрації шлюбу позивач та відповідачка спільно проживали приблизно 5 місяців, а потім відповідачка з дитиною переселилася в квартиру своїх батьків. В 2007 році з позивача були стягнуті аліменти на користь відповідачки у справі в розмірі ? частини його заробітку на її утримання до досягнення сином трьох років та в розмірі ? частини його заробітку на утримання дитини.
Відповідач стверджує, що підставами для звернення до суду з позовом у цій справі стало те, що відповідачка інколи гуляла, залишаючи дитину зі своєю матір'ю, сама ніби то сказала, що дитина не його, а також те, що дитина не схожа на нього. Проте, будь яких доказів на підтвердження свого позову суду не надав.
Відповідачка в судовому засіданні наполягала, що позивач є батьком дитини, бо вона саме з ним почала статеве життя, інших чоловіків у неї не було, і вона ніколи не говорила, що дитина не його. Вони на проживають спільно з часу, коли сину було декілька місяців. З того часу позивач сина не бачив і не може судити про те на кого він схожий.
За клопотанням позивача у справі була призначена судово-генетична експертиза. Згідно висновку експерта №53 від 30.04.2009 року, ОСОБА_2 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, народженого 14 вересня 2006 року ОСОБА_3, з ймовірністю 99,9999%.
Сумніви позивача в правдивості висновку експерта, на думку суду, нічим не обгрунтовані. Його пояснення про те, що відповідачка з дитиною та її мати, прийшовши до відділення СМЕ Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова, зразу ж пішли до кабінету, про який не мали б знати, не можуть визивати у суду будь яких сумнівів відносно висновку експерта, який попереджався про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України. До того ж відповідачка в суді пояснила, що прийшовши до відділення СМЕ, вони спитали у охоронця при вході, куди потрібно йти, і він сказав у який кабінет треба заходити. Більше ніколи у цьому відділенні СМЕ вона з мамою не були.
Таким чином в судовому засіданні не доведено відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, а тому у суду немає жодних підстав для задоволення позову ОСОБА_2
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про його апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Байбара Г.А.