ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1
Справа № 210/2115/16-ц
Провадження № 2-н/210/176/16
іменем України
"25" квітня 2016 р.
Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_2, ознайомившись з заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_3,
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою суду від 04 квітня 2016 року вказану заяву залишено без руху до усунення недоліків. З поданої заяви вбачається, що в переліку додатків вказано копію договору про надання населенню послуг з газопостачання, однак даного документу до заяви не додано. З доданих до заяви документів, які повинні у повному обсязі підтверджувати наявність порушення суб'єктивного права, суду не зрозуміло наявність договірних відносин між стягувачем та боржником. У зв'язку з чим, стягувачи слід було надати копію договору укладеного між ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та ОСОБА_3
Розглянувши надані матеріали заяви, враховуючи, що недоліки вказані в ухвалі суду не усунуто, суддя приходить до висновку про наявність правових підстав щодо відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із доданих до заяви про видачу судового наказу документів вбачається спір про право.
Стаття 95 ЦПК України визначає, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Згідно роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 р. N 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Крім того, відповідно до п. 13 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року за №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені докази до заяви про видачу судового наказу не додані.
Із змісту заяви про видачу судового наказу вбачається відсутність договірних відносин між сторонами, оскільки відсутнє покликання на відповідний договір, заявник покликається лише на фактичні договірні відносини. Крім того заявником не представлено доказів, що підтверджують кожну обставину, на які покликається заявник.
Таким чином, вважаю, що слід відмовити в прийнятті заяви про видачу судового наказу, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів, які б підтверджували законність вимог заявника. Визначений розмір заборгованості потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.
Згідно ч. 2 ст. 99 ЦПК України, у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.
З врахувань зазначеного, приходжу до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви заявника про видачу судового наказу, оскільки із її змісту та доданих до неї документів вбачається спір про право.
Відповідно до ч. 4 ст. 100 ЦПК України, про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», керуючись ст.ст. 96, 100 ЦПК України,-
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_3.
Заяву, разом з доданими до неї матеріалами, повернути ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».
Роз"яснити стягувачеві, що відповідно до ч. 2 ст. 101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: О. В. Чайкіна