Справа № 758/4797/15-ц
Категорія 26
(ЗАОЧНЕ)
12 травня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості мотивуючи свої вимоги тим, що 07.08.2007 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «УкрСиббанк» Кредитний договір № 11194949000, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 21 973,00 USD, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, а саме надав Позичальнику кредитні кошти.
11.06.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», відповідно до Договору факторингу № 4 свої права вимоги за зобов'язаннями Відповідача по кредитному договору.
Звертає увагу суду на те, що станом на 01.12.2013 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за кредитом згідно кредитного договору № 11194949000 від 07.08.2007 року, складає 14 035, 86 USD, а саме: заборгованість по основній сумі кредиту - 12 875, 33 USD; заборгованість за процентами - 1 160, 53 USD.
Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором, 07.08.2007 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ «УкрСиббанк» Договір поруки № 132289, відповідно до умов якого поручитель несе солідарну відповідальність з Позичальником перед Банком за виконання умов основного зобов'язання всім належним йому майном та грошовими коштами. І таким чином ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є солідарними боржниками по відношенню до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Посилається на те, що на виконання умов Кредитного договору та вимог чинного законодавства для позасудового врегулювання відносин, які склалися в зв'язку з невиконанням зобов'язань по Кредитному договору Відповідачу було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви зазначена вимога виконана не була.
Зазначає, що зважаючи на невиконання Відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» вправі вимагати стягнення з Відповідача заборгованості по кредиту, процентів нарахованих Банком за користування кредитом, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись, зокрема ст.ст. 526, 543, 553, 554, 610 ЦК України, звертається з даним позовом до суду та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 035, 86 USD та судові витрати.
Представник позивача та відповідачі в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, представником позивача до суду надано заяву згідно якої останній просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Причини неявки в судове засідання відповідачів суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 07.08.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11194949000, згідно умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти в сумі 21 973 дол. США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором. Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що визначені Графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 07.08.2014 року…За користування кредитними коштами протягом перших тридцяти календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 11, 38 % процентів річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місця кредитування процентна ставка підлягає перегляду, відповідно до умов Договору (а.с. 5-8).
Суд проаналізувавши зміст правовідносин, які виникли між сторонами приходить до висновку, що вони підпадають під регулювання ст.ст. 1054-1056-1 ЦК України (Кредит).
Так частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як уже зазначалося вище, в п. 1.1. кредитного Договору, сторони, зокрема погодили, що Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти в сумі 21 973 дол. США.
Судом встановлено, а відповідачами в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що Відповідач-1 скористався наданими Банком послугами, а саме отримав кредитні кошти у вищезазначеному розмірі, що об'єктивно підтверджується наданим суду Меморіальним ордером від 07.08.2007 року (а.с. 18), який суд приймає до уваги як належний та допустимий докази в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність посилань представника позивача в своєму позові про належне виконання Банком своїх зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним Договором.
Як вбачається зі змісту умов Кредитного договору, сторони погодили, що Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти в сумі 21 973 дол. США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором.
Статті 526, 525, 610 ЦК України, визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, а відповідачами в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що не зважаючи на вимоги вищезазначених норм ЦК України та умов Кредитного договору, Відповідач-1 отримавши кредитні кошти на умовах забезпеченості, строковості, погашення та платності, порушив свої зобов'язання за Договором, що призвело до виникнення у нього заборгованості за кредитом, яка станом на 01.12.2013 року складала 14 035, 86 USD, а саме: заборгованість по основній сумі кредиту - 12 875, 33 USD; заборгованість за процентами - 1 160, 53 USD, що об'єктивно підтверджується наданою суду Довідкою-розрахунком заборгованості від 11.11.2014 року (а.с. 123), яку суд визнає достовірною та правильною, оскільки вона не спростована відповідачами, та приймає до уваги як належний і допустимий доказ в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, який підтверджує факт наявності у Відповідача-1 зазначеної заборгованості та її розмір.
Судом встановлено, що з дня звернення позивача з позовом до суду по день ухвалення рішення, Відповідачем-1 зазначена сума заборгованості в добровільному порядку не погашена.
За приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом…
Частина друга статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Крім того, в розділі 6 кредитного Договору сторони погодили, що керуючись чинним законодавством України, зокрема статтями 525, 611 ЦК України, у випадку настання будь-якої з подій, що зазначена у п. 3.1.2. Договору Банк має право, зокрема визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п. 1.2.2. Договору, та вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит…….
Судом встановлено, що однією із подій, що визначена в п. 3.1.2. кредитного Договору з настанням якої Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, є порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за Договором строком більше ніж на один місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено Договір факторингу № 4, згідно умов якого до нового кредитора - ТОВ «Кей-Колект», перейшли, зокрема права вимоги за зобов'язаннями, які виникли у ОСОБА_1 на підставі Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11194949000 від 07.08.2007 року (а.с. 19, 20-22).
Статті 512, 513, 514 ЦК України визначають, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З врахування зазначеного є доведеною та обставина, що по Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11194949000 від 07.08.2007 року, укладеному між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, дійсно відбулася заміна кредитора з АКІБ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект».
Враховуючи вищевикладене, а також встановлені в судовому засіданні обставини суд приходить до висновку про доведеність наявності порушення права позивача, як Кредитора у зобов'язанні, яке виникло між ним та Відповідачем-1, та наявності в нього права вимагати усунення зазначених порушень в спосіб стягнення заборгованості за кредитним Договором, що не суперечить умовам укладеного Кредитного договору та узгоджується із приписами ст. 16 ЦК України.
Стаття 192 ЦК України визначає, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 Декрету КМ України № 15-93 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», (надалі - Декрету), резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
За приписами ст. 5 Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції, зокрема надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
З системного аналізу зазначених норм чинного законодавства України можна зробити висновок, що хоч законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, однак у випадку отримання банком або іншою фінансовою установою відповідної ліцензії, яка надає право на здійснення певних валютних операцій, зазначені суб'єкти господарювання набувають право використання іноземної валюти, при здійсненні розрахунків на території України за відповідними зобов'язаннями, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті.
Судом встановлено, а відповідачами не спростовано, що у АКІБ «УкрСиббанк» на момент укладення Кредитного договору була наявна банківська ліцензія на право здійснення банківських операцій визначених ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.ч. 2, 4 ст. 47 «Про банки і банківську діяльність».
Згідно ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються, зокрема банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
За приписами ж норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» до банківських послуг, зокрема належить здійснення банком кредитних операцій.
З викладеного можна зробити висновок, що АКІБ «УкрСиббанк» отримавши банківську ліцензію та Дозвіл на право здійснення операцій набув право, зокрема на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч. 9 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Враховуючи вищевикладене суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором, саме в іноземній валюті (Долар США), який є валютою зобов'язання, яке виникло між сторонами, виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, а саме ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».
Аналогічну правову позицію було висловлено Пленумом Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» та Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй Постанові № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Крім того, Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вказав, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
З врахуванням зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд вважає за необхідне здійснити розрахунок з переведення заборгованості за кредитним договором, яка підлягає до стягнення в іноземній валюті в гривню за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Як вже зазначалося вище судом визнано доведеними вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 14 035, 86 дол. США.
Судом встановлено, що станом 12.05.2016 року - дату ухвалення рішення, Національним банком України було встановлено офіційний курс долара США до гривні на рівні - 1 долар США = 25, 32 грн.
Враховуючи вищевикладене сума заборгованості за кредитним Договором, яка підлягає до стягнення в гривневому еквіваленті за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення становить 355 387, 97 грн. (14 035, 86 дол. США ? 25, 32 грн.).
Крім того, статті 546, 548 ЦК України визначають, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Судом встановлено, а відповідачами не спростовано, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11194949000 від 07.08.2007 року, між АКІБ «УкрСиббанк»» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 132289 від 07.08.2007 року.
Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом встановлено, що Відповідач-1 порушив свої зобов'язання за кредитним Договором, зокрема не здійснює повернення кредитних коштів та не сплачує відсотки за його користування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості не тільки з Позичальника, а й з Поручителя знайшли своє доведення в судовому засіданні і є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому підлягають задоволенню.
Статті 15-16 ЦК України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За приписами статей 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, оскільки суд прийшов до висновку про доведеність вимог позивача та необхідності задоволення його позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України також на його користь з відповідачів підлягає стягненню солідарно судовий збір в розмірі 2 213, 60 грн.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 192, 509, 512, 513, 514, 525, 526, 533, 541, 543, 546, 548, 549, 553, 554, 610, 611, 612, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 та ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 37825968:
- заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11194949000 від 07.08.2007 року, в розмірі 14 035, 86 дол. США;
- судовий збір в розмірі 2 213, 60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В. С. Декаленко