Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/4050/16-к
20.04.2016 Подільський районний суд м. Києва в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва кримінальне провадження №12016100070001465, яке надійшло від прокурора ОСОБА_3 з обвинувальним актом відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, українки, розлученої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, освіта незакінчена вища, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, код платника податків НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-
у невстановлений час у невстановленому місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману під приводом продажу дитячих покривал.
З метою реалізації свого злочинного умислу та подальшого вчинення кримінального правопорушення з корисливих мотивів, ОСОБА_4 використала своє колишнє місце роботи - ТОВ «Джанелі», де остання являлася директором та займалася комерційною діяльністю.
Так, юридична особа ТОВ «Джанелі» припинила свою діяльність на підставі судового рішення, що набрало законної сили станом на 03.08.2007 рік.
Однак, ОСОБА_4 усвідомлюючи те, що вже не являється директором вказаної вище юридичної особи та не проводить жодної господарської та комерційної діяльності, вирішила вчинити кримінальне правопорушення спрямоване на заволодіння грошовими коштами фізичних осіб шляхом обману під виглядом надання послуг у сфері торгівлі дитячими покривалами, а саме пропонувала фізичним особам укладати усні договори купівлі-продажу дитячих покривал, які укладаються із фізичною особою - клієнтом з однієї сторони, та ТОВ «Джанелі» з іншої, після чого отримувала часткову передоплату готівкою.
В подальшому ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.
23.11.2015 приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_4 , прибула до дитячого садка АДРЕСА_2 , де зустрілася згідно попередньої домовленості з раніше їй незнайомою ОСОБА_5 під приводом продажу дитячих покривал.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном (грошовими коштами) шляхом обману, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_5 , що вона являється співробітником заводу по виготовленню покривал, та повідомила що може здійснити продаж вказаного товару.
ОСОБА_5 не здогадуючись про злочинні наміри ОСОБА_4 , будучи веденою в оману, погодилася придбати в ОСОБА_4 дитячі покривала для ліжок у дитячому садку, та здійснила замовлення - 32 дитячих покривала, після чого передала останній грошові кошти в сумі 4846 гривні, про що складено видатковий касовий ордер №20036023 від 23.11.2015 про отримання грошових коштів ТОВ «Джанелі», який підписано ОСОБА_4 та надано ОСОБА_5 для підтвердження намірів виконання умов усного договору.
ОСОБА_4 отримавши від ОСОБА_5 грошові кошти повідомила, що за одержані грошові кошти закупить товар, який в подальшому передасть останній до середини грудня 2015 року.
В подальшому, ОСОБА_4 , заволодівши у такий спосіб грошовими коштами ОСОБА_5 , не маючи мети та можливості закупляти товар за домовленістю та повернення грошових коштів, витратила їх на власний розсуд, спричинила ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 4846 гривень.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України визнала повністю щиро покаялась та показала, що вона вирішила заволодіти грошовими коштами фізичних осіб. Реалізуючи задумане вона 23.11.2015 р. приблизно о 12 год. 00 хв. прийшла до дитячого садку № 518 що по вул. Світлицького, 24-б, в м. Києві, де зустрілася з раніше їй незнайомою ОСОБА_5 під приводом продажу дитячих покривал. Реалізуючи свій намір по заволодінню грошовими коштами вона повідомила ОСОБА_5 , що може поставити дитячі покривала. ОСОБА_5 погодилася придбати у неї дитячі покривала для ліжок у дитячому садку, та здійснила замовлення після чого передала їй грошові кошти в сумі 4 846 гривень, про що вона склала видатковий касовий ордер №20036023 від 23.11.2015 про отримання грошових коштів ТОВ «Джанелі», який підписала та надала ОСОБА_5 для підтвердження намірів виконання умов договору. При цьому вона усвідомлювала, що ТОВ «Джанелі» на той час вже не мала державної реєстрації. Одержавши ці грошові кошти вона повідомила ОСОБА_5 , що за одержані грошові кошти закупить товар, який в подальшому передасть останній. Однак наміру закупати товар вона не мала і використала грошові кошти у сумі 4 846 гривень за власним розсудом.
У зв'язку із повним визнанням обвинуваченою своєї вини в скоєному злочині, визнання нею кваліфікації дій та розміру цивільного позову дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються за згодою учасників судового розгляду суд визнав недоцільним, обмежившись допитом обвинуваченої, показання якої відповідають фактичним обставинам, викладеним в її обвинуваченні і нею не оспорюються, та дослідженням матеріалів справи, що її характеризують.
Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.190 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу винної, яка раніше не судима та до кримінальної відповідальності не притягувалася, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, та обставину, що пом'якшує її покарання - щире каяття, яка передбачена п.1 ч.1 ст.66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченої, яка раніше не судима, запевнила, що у майбутньому не буде вчиняти інші кримінальні правопорушення, її похилий вік (66 років), враховуючи майновий стан обвинуваченої, зокрема, що вона має самостійний дохід, від одержання пенсії та інші, передбачені санкцією ч.1 ст.190 КК України види покарань до неї не можуть бути застосовані, з огляду на досягнення ОСОБА_4 пенсійного віку, суд вважає, що виправить обвинувачену та попередить вчинення нових кримінальних правопорушень такий вид покарання, як штраф.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 суд вважає за необхідне задовольнити повністю, як такий, що був визнаний обвинуваченою ОСОБА_4 у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити їй покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 в якості відшкодування матеріальної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням задовольнити повністю.
Стягнути на відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 4 846 гривень.
На вирок до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 діб із моменту проголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1