23.05.2016 Справа № 756/1381/16-ц
унікальний №756/1381/16-ц
провадження №2/756/2332/16
19 травня 2016 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Маринченко М.М.,
при секретарі Приголовкіну В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вказана квартира належить їй на праві власності. 29 грудня 1998 року у квартирі було зареєстровано відповідача, який є сином позивача.
Проте відповідач з 2000 року у квартирі не проживає та нею не користується.
Не зважаючи на не проживання у квартирі, відповідач не вчиняє дій щодо зняття з реєстраційного обліку, що обмежує право позивача вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном та призводить до понесення позивачем додаткових витрат на утримання квартири.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Додатково зазначила, що відповідач є її сином. З 2000 року син не проживає у квартирі, проживає у США та є громадянином США, працює контролюючим капітаном порту Норфолк. Вказала, що речей сина у квартирі немає. Також позивач зазначила, що приїхати в Україну та знятися з реєстрації син відмовляється, оскільки його це питання не цікавить і він не хоче витрачати свій вільний час на поїздку до України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача. Позивач проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що є знайомою позивача з 1970 року, вони часто спілкуються. Свідок знає, що у позивача є двоє синів. Старший син ОСОБА_2 закінчив мореходку в м. Одесі і працював в Чорноморському параходстві, потім поїхав працювати в Америку, де на даний час постійно проживає. Повідомила, що він не проживає у квартирі 15 років з того часу, як поїхав до Америки.
Свідок ОСОБА_5, до питання в судовому засіданні, пояснила, що є сусідкою позивача по під'їзду з 1973 року. Знає, що син позивача ОСОБА_2 не проживає в квартирі близько 15 років, він проживає в Америці, там і працює. Квартиру відповідач залишив добровільно.
Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17 квітня 1993 року, виданого Державним комунальним підприємством «Житлофонд» Мінського району м. Києва, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2н-101 після смерті ОСОБА_6 (чоловіка позивача), виданого та посвідченого 08 квітня 2005 року державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори.
Згідно довідки форми №3 Комунального концерну «Центр комунального сервісу» №67/2717/24041 від 19 лютого 2016 року, у спірній квартирі зареєстрована позивач ОСОБА_1 (з 10.01.1974 року) та її син ОСОБА_2 (з 29.12.1998 року).
Згідно акту про не проживання складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2000 року.
З пояснень позивача, показань свідків вбачається, що відповідач поїхав до Америки, де на даний час проживає та працює, у спірній квартирі відповідач не проживає з 2000 року.
Відповідно до вимог ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Оскільки відповідач в квартирі не проживає без поважних причин понад один рік, позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою, підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст.10, 60, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційну скаргу на заочне рішення суду може бути подано позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.М.Маринченко