"05" травня 2016 р.Справа № 921/140/16-г/6
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
Розглянув справу
за позовом - Прокурора Чортківської місцевої прокуратури (вул. Горбачевського, 2, Чортків, Тернопільська область, 48500) в інтересах держави в особі Борщівської міської ради (вул. Грушевського, 2, Борщів, Тернопільська область, 48700)
до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юстрім" (проспект Леніна, 77, Запоріжжя, Жовтневий район Запорізька область, 69002)
третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чортківська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області (вул. Шевченка, 23, Чортків, Тернопільська область, 48500)
третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001)
про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, повернення земельної ділянки.
За участю представників:
прокуратури - ОСОБА_2
позивача - ОСОБА_3
відповідача - не з'явився
третьої особи №1 - не з'явився
третьої особи №2 - не з'явився
Прокурор Чортківської місцевої прокуратури звернувся в господарський суд Тернопільської області із позовом в інтересах держави в особі Борщівської міської ради до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юстрім" про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, повернення земельної ділянки.
Ухвалою від 10 березня 2016 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено: на стороні позивача - Чортківську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, на стороні відповідача - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
У письмових поясненнях № 918/19-16-10-13 від 06 квітня 2016 року, Чортківська ОДПІ заявлений прокуратурою позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.
Уповноважений представник ПАТ АК ПІБ в судове засідання без зазначення причин жодного разу не з'явився, витребувані документи, у т.ч. письмові пояснення щодо змісту заявлених вимог, не представив, правом участі в судовому розгляді в режимі відео конференції не скористався, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст. ст. 64, 87 ГПК України, пунктом 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013 року (повідомлення про вручення з відміткою адресата про отримання кореспонденції наявні у матеріалах справи).
Відповідач, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання жодного разу не з'явився, витребувані документи, у т.ч. відзив на позов не представив.
Направлені на його адресу зазначену в ОСОБА_4 державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвали про відкриття провадження та відкладення розгляду справи, повернулись з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з відсутністю адресата. Однак, як вбачається з поданого позову та витягу з ОСОБА_4 державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ "Юстрім" про зміну свого місцезнаходження органи державної реєстрації не повідомляло.
За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ОСОБА_4 державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.)
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (ст. 75 ГПК України).
При даних обставинах, зважаючи на неявку третьої особи №2 та відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, неподання пояснень щодо предмету спору, недотримання приписів ст.22ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а також на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого розгляду, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.
Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,27,29,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, судом встановлено:
На підставі рішення сесії Борщівської міської ради №683 від 09 листопада 2012 року, 24 квітня 2013 року між Борщівською міською радою (орендодавцем) та ТОВ "Борщівський цукровий завод" (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 53,7246 га, кадастровий номер 6120810100:02:005:0242, із земель промисловості для обслуговування належного орендарю нерухомого майна цілісного майнового комплексу по вул. Володимира Великого, 1 в м. Борщів, Тернопільської області.
Договір укладено строком на 49 років.
Відповідно до умов договору, орендар (ТОВ "Борщівський цукровий завод") прийняв у тимчасове оплатне користування обумовлену земельну ділянку та брав на себе зобов'язання сплачувати орендну плату у визначеному розмірі та у встановлені строки.
В пункті 38 договору сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, у т.ч. за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Таке припинення дії договору, згідно з п.21 договору, покладає на орендаря обов'язок повернути земельну ділянку.
На підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 22 червня 2015 року у справі №921/370/15-г/3, право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс по вул. Володимира Великого, 1 в м. Борщів, Тернопільської області, що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 6120810100:02:005:0037, перейшло до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності наявний в матеріалах справи).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі №819/1613/15, яка набрала законної сили, встановлено факт несвоєчасної та не в повному обсязі сплати ТОВ "Борщівський цукровий завод" орендної плати за землю та постановлено стягнути з боржника 277500,97 грн. боргу.
Як вбачається із довідки Чортківської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №565/19-16-17 від 15 квітня 2016 року, 30 грудня 2015 року ТОВ "Борщівський цукровий завод" проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, зокрема назву ТОВ "Борщівський цукровий завод" змінено на ТОВ "Юстрім" та змінено місцезнаходження.
За змістом вказаної довідки, на виконання постанови від 09 липня 2015 року у адміністративній справі №819/1613/15, інкасовими дорученнями (розпорядженнями) з ТОВ "Юстрім" стягнуто заборгованість на суму 5951,90 грн.
Згідно наданого Чортківською ОДПІ на вимогу суду помісячного розрахунку, заборгованість орендаря перед Борщівською міською радою по орендній платі за землю станом на 30 січня 2016 року становить 345257,59 грн.
Відповідно до змісту інформації фіскального органу та пояснень позивача, заборгованість орендаря по орендній платі за землю за 2015 рік виникла більше ніж як за три місяці поспіль.
ОСОБА_4 державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців підтверджують, що орендар змінив лише свою назву з ТОВ "Борщівський цукровий завод" на ТОВ "Юстрім" та місцезнаходження з вул. Володимира Великого, 1, м. Борщів, Тернопільської області на проспект Леніна, 77, м. Запоріжжя, Запорізька область, що в розумінні ст. 25 ГПК України та п.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., не означає реорганізації і не потребує дослідження обставин правонаступництва.
Направлені Борщівською міською радою претензії з вимогами погасити заборгованість, вирішити питання розірвання та припинення договірних відносин, відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Представник міської ради заявлений прокурором позов підтримав повністю. На запитання суду пояснив:
- земельна ділянка загальною площею 56,1697 га за кадастровим номером 6120810100:02:005:0037 належала ТОВ "Борщівський цукровий завод" на правах оренди по договору від 30.03.2010 р.
- в подальшому відбувся поділ вказаної ділянки на дві окремі ділянки, яким було присвоєно наступні кадастрові номери - № 6120810100:02:005:0241 (площа 2,9209 га) та № 6120810100:02:005:0242 (площа 53,7246 га).
- ділянку площею 53,7246 га під кадастровим номером 6120810100:02:005:0242 було передано в оренду за спірним договором ТОВ "Борщівський цукровий завод".
- ділянку площею 2,9209 га орендує інший суб'єкт господарювання.
- заборгованість по орендній платі у відповідача виникла з січня 2015 р. та носить систематичний характер.
Докази на підтвердження зазначених позивачем обставин, а саме копії договору від 30 березня 2010 року та витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права долучено до матеріалів справи.
Істотне порушення орендарем умов договору щодо систематичного невнесення орендної плати за землю та зміна власника нерухомого майна, для обслуговування якого надавалась земельна ділянка, стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом про його припинення шляхом розірвання.
Чинність оспорюваного договору, за твердженням прокурора, також перешкоджає органу місцевого самоврядування оформити право користування земельною ділянкою за новим власником нерухомого майна - цілісного майнового комплексу по вул. Володимира Великого, 1 в м. Борщів, Тернопільської області.
Пропозиції припинити договір в позасудовому порядку від відповідача не надходили.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Поданими учасниками процесу доказами, не запереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.
За ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільні права і обов'язки виникають зокрема з договорів та інших правочинів (ст.11 ЦК України).
За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді розірвання договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч.3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
В листі № 01-06/1642/2011 від 24 листопада 2011 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів") Вищий господарський суд роз'яснив, що передбачене статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 19.09.2011 N 22/110).
Приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч.3 ст. 792 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про оренду землі").
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ст. 32 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до п. 11 договору та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування землею. Дане положення є істотною умовою будь-якого договору оренди землі (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
Систематична несплата земельного податку або орендної плати та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, згідно з п.п. "д" та "е" ч.1 ст. 141 ЗК України є підставами для припинення права користування земельною ділянкою
За змістом ст.ст. 31,32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення цього договору.
Суд також приймає до уваги роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені в листі від 01 січня 2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" та постанові пленуму № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" в яких зазначено, що за змістом статей 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.
Доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, наприклад довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості із земельного податку та оренди землі.
Судом з'ясовано, що орендар з січня 2015 року, тобто тривалий час систематично не вносить орендну плату за землю, внаслідок чого місцевим бюджетом Чортківської міської ради неотримано 345257,59 грн. орендної плати за землю, що підтверджується помісячним розрахунком заборгованості, наданим Чортківською ОДПІ.
Окрім того, право власності на об'єкти нерухомості, для обслуговування яких і надавалась спірна ділянка, перейшло до іншої юридичної особи.
Як зазначалось вище, набуття іншою юридичною особою права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, поряд із систематичним невнесенням орендної плати, є самостійною підставою для припинення землекористування ( п. "е" ч.1 ст. 141 ЗК України).
На цю обставину також посилались позивач та прокурор у позові.
Зміна власника цілісного майнового комплексу, розташованого на спірній ділянці стверджується рішенням господарського суду Тернопільської області від 22 червня 2015 року у справі №921/370/15-г/3, яке набрало законної сили.
За таких обставин, вимога про розірвання договору є доведеною та ґрунтується на приписах ст.ст. 25,31,32 Закону України "Про оренду землі" та п.п. "д", "е" ч.1 ст. 141 ЗК України.
У разі припинення (розірвання) договору оренди землі, в порядку ст. 34 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Договором від 24 квітня 2013 року не передбачено повернення земельної ділянки за актом приймання - передачі або у спосіб, за яким вона передавалась (п. 21 правочину).
Беручи до уваги приписи перелічених норм, зважаючи на умови договору та обставини справи, вимоги позивача про розірвання договору та повернення земельної ділянки слід задовольнити.
В порядку ст.ст. 44,49 ГПК України, сплачений прокурором судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-
Позов задовільнити.
1. Припинити дію договору оренди землі від 24.04.2013 р. щодо ділянки площею 53, 7246 га, кадастровий номер 6120810100:02:005:0242, укладеного між Борщівською міською радою та ТОВ "Борщівський цукровий завод" шляхом його розірвання.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юстрім" (проспект Леніна, 77, Запоріжжя, Жовтневий район Запорізька область, 69002, код 35993619) повернути Борщівській міській раді (вул. Грушевського, 2, Борщів, Тернопільська область, 48700, код 04058485) земельну ділянку площею 53, 7246 га, кадастровий номер 6120810100:02:005:0242.
Видати наказ.
3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Юстрім" (проспект Леніна, 77, м. Запоріжжя, Жовтневий район Запорізька область, 69002, код 35993619)
на рахунок прокуратури Тернопільської області (р/р 35215035004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800) - 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. судового збору.
Видати наказ.
Сторони, прокурор та треті особи вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.
Дата підписання: 17 травня 2016 року.
Суддя І.П. Шумський