33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"16" травня 2016 р. Справа № 918/258/16
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Конончук С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом
Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО"
про стягнення пені в розмірі 8 236 грн. 79 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №220/183/д від 08.02.2016р.;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 15.04.2016р..
У судовому засіданні 16 травня 2016 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (далі - відповідач) про стягнення пені в розмірі 8 236 грн. 79 коп..
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №286/2/15/30 від 26.06.2015р..
Ухвалою суду від 07 квітня 2016 року позовну заяву б/н б/д прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/258/16, розгляд якої призначено на 18 квітня 2016 року.
15 квітня 2016 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позов та клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України. (а.с. 26, 27-53) Клопотання про залишення позову без розгляду мотивоване тим, що позовна заява підписана представником ОСОБА_3 на підставі довіреності №220/828/д від 30.12.2015р., виданої директором Юридичного департаменту Міністерства оборони України полковником юстиції ОСОБА_4, тоді як Міністр уповноважений видавати та підписувати довіреність на представлення інтересів Міністерства оборони України.
18 квітня 2016 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. (а.с. 54)
Ухвалою суду від 18 квітня 2016 року розгляд справи відкладено на 10 травня 2016 року.
26 квітня 2016 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов лист з додатком. (а.с. 63-64)
10 травня 2016 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів. (а.с. 65-68)
У судовому засіданні 10 травня 2016 року було оголошено перерву до 16 травня 2016 року.
13 травня 2016 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання. (а.с. 72)
16 травня 2016 року від представника позивача на адресу суду надійшли заперечення на клопотання про залишення без розгляду та клопотання про долучення доказів. (а.с. 73-74, 75-78)
Розглянувши у судовому засіданні 16 травня 2016 року, подане 25.04.2016р. представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду суд встановив наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 14.12.2007р. №686 "Про затвердження Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів" Міністр оборони України надав директору Правового департаменту Міністерства оборони України (особі, на яку згідно з письмовим наказом покладено тимчасове виконання обов'язків директора чи посади директора) право в порядку, визначеному вищезгаданою Інструкцією, підписувати довіреності на представництво інтересів Міністерства оборони України в судах та інших юрисдикційних органах (нотаріаті, державній виконавчій службі тощо), скасовувати (відзивати) їх, а також визначати повноваження та обсяг процесуальних прав представників. Таким чином, довіреність №220/828/д від 30.12.2015р. видана представнику ОСОБА_3 директором Юридичного департаменту Міністерства оборони України полковником юстиції ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного законодавства та позовна заява Міністерства оборони України підписана уповноваженою на те особою.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з його безпідставністю та необгрунтованістю.
У судовому засіданні 16.05.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та наполягала на їх задоволенні.
У судовому засіданні 16.05.2016р. представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позов. Крім того, просив суд зменшити розмір пені та визначити її в розмірі 20% від суми позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
26 червня 2016 року між Міністерством оборони України (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (далі - Постачальник) було укладено договір №286/2/15/30 про поставку товарів для державних потреб (за кошти державного бюджету України). (далі - Договір) (а.с. 7-12)
Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується у 2015 році поставити Замовнику електричні побутові, інші, н.в.і.у. Лот.5. Котли електричні харчоварильні 100л. (Котел харчоварильний електричний КЭ-100Э) (далі - товар), зазначений у специфікації, а Замовник - забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.
Ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією. (п. 1.2. Договору)
Відповідно до Специфікації (а.с. 7) строк поставки товару до 30.06.2015р (включно).
Ціна Договору становить: 571 999 грн. 20 коп., у тому числі: без ПДВ - 476 666 грн., ПДВ - 95 33 грн. 20 коп. (за загальним фондом). (п. 3.1. Договору)
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 20 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Згідно п.6.3.-6.3.1. Договору постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені Договором.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. Договору.
Відповідно до п. 7.3.7. Договору за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмір 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.08.2015р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. (п. 10.1. Договору)
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені відбитками печаток.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено судом між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з актів приймання №24, №224, №171 відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором щодо поставки товару виконав 27.07.2015р., 30.07.2015р., 04.08.2015р.. (а.с. 14-16) Таким чином, відповідач не поставив позивачу товар у строк, встановлений у специфікації - до 30.06.2015р. (включно), чим порушив умови Договору, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 236 грн. 79 коп..
Відповідно до п. 7.3.7. Договору за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмір 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
В зв'язку з порушенням умов договору відповідачу нараховано 8 236 грн. 79 коп. пені за періоди з 01.07.2015р. по 29.07.2015р., з 01.07.2015р. по 26.07.2015р., з 01.07.2015р. по 30.07.2015р., яка є підставною та підтверджена матеріалами справи.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, перевіривши розрахунок пені, нарахованої за несвоєчасну поставку товару, вважає їх вірними, а вимоги в частині їх стягнення цілком обґрунтованими.
Водночас, відповідач звернувся до суду із клопотанням, в якому просив зменшити розмір пені та визначити її в розмірі 20% від суми позовних вимог. У клопотанні відповідач зазначає про те, що у результаті порушення ТзОВ "АРМ-ЕКО" строків поставки товарів Міністерство оборони України не повідомляло про завдання будь-яких збитків. Крім того, представник позивача у судовому засіданні 16.05.2016р. не заперечувала щодо відсутності завданих збитків.
Згідно ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З огляду на викладене, а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховану позивачем пеню за несвоєчасну поставку товару та визначити її в розмірі 20% від суми позовних вимог - 1 647 грн. 36 коп..
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" про стягнення пені в розмірі 8 236 грн. 79 коп. підлягають задоволенню в частині стягнення 1 647 грн. 36 коп.. У решті позовних вимог, в частині стягнення 6 589 грн. 43 коп. пені необхідно відмовити.
Положенням п.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на ТзОВ "АРМ-ЕКО" в розмірі 1 378 грн..
Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМ-ЕКО" (35364, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Грушвиця Друга, вул. 40 років Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 33001226) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) пеню в розмірі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 36 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат по оплаті судового збору.
В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6 589 грн. 43 коп. відмовити.
Наказ видати після набрання рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2016 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 4 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6);
3-4 - відповідачу рекомендованим (35364, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Грушвиця Друга, вул. 40років перемоги, 1;
33001, м. Рівне, вул. Бічна, 22).