16.05.2016 Справа № 920/338/16
Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/338/16
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО», с. Калінінське Липоводолинського району Сумської області,
до відповідачів - 1) Липоводолинської районної державної адміністрації, смт. Липова Долина Липоводолинського району Сумської області,
2) Фермерського господарства «ОСОБА_1В.», с. Саї Липоводолинського району Сумської області,
про визнання договору оренди землі недійсним,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - 1) ОСОБА_3,
2) ОСОБА_1
В судовому засіданні, розпочатому об 10 год. 20 хв. 25.04.2016 року, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10 год. 40 хв. 16.05.2016 року.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 01.03.2016 року, укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацію та Фермерським господарством «ОСОБА_1В.», на 55 неоформлених паїв загальною площею 176,646 га на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
Представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Позивач звернувся до відповідачів з позовом про визнання недійсним договору оренди землі від 01 березня 2016 року, укладеного між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ФГ «ОСОБА_1В.», на 55 не переоформлених паїв загальною площею 176,646 га. на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що 02.03.2016 року до нього надійшов лист № 7 від відповідача-2 з вимогою про передачу йому в користування земельних ділянок, а саме 55 не переоформлених паїв на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, які перебувають у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 10.09.2015 року.
Позивач вважає, що оспорюваний ним договір оренди землі, укладений між відповідачами, порушує його законні права та інтереси та має бути визнаним недійсним, оскільки укладений він без рішення органу виконавчої влади - Липоводолинської районної державної адміністрації (першого відповідача) в порушення вимог ч. 3 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» та ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Відповідачі проти позовних вимог заперечують, посилаючись на не порушення ними законних прав та інтересів позивача.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на факт укладення між ним та відповідачем-1 10.09.2015 року договору оренди землі на 35 не переоформлених паїв, що знаходяться на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області загальною площею 111,547 га.
Вищевказаним договором позивачеві було надано в оренду земельні ділянки, які згодом - 01.03.2016 року передано відповідачем-1 відповідачеві-2 в оренду на підставі оспорюваного договору від 01.03.2016 року.
Відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 10.09.2015 року передбачено, що договори укладено на 1 рік. На даний час договір від 10.09.2015 року не розірваний та не визнаний в судовому порядку недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вимоги статей 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі», статтю 525 Цивільного кодексу України та вимоги статей 188, 193 Господарського кодексу України та зазначає, що пропозицій та повідомлень про розірвання договору оренди землі від 10.09.2015 року від відповідача-1 на його адресу не надходило.
Господарський суд, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги є неправомірними та задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Позивач зазначає, що 10.09.2015 року між ним та відповідачем-1 було укладено договір оренди землі на 35 не переоформлених паїв, що знаходяться на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області загальною площею 111,547 га. Відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 10.09.2015 року передбачено, що договори укладено на 1 рік.
Зазначений договір укладено між позивачем та відповідачем-1 на підставі протоколу № 7 від 24.04.2015 року про стан ефективного використання не переоформлених та не успадкованих паїв на територіях Яганівської, Кімлимчанської, Калинівської, Русанвської та Саївської сільських рад Липоводолинського району Сумської області, відповідно до якого комісія Липоводолинської райдержадміністрації вирішила, зокрема, заключити та зареєструвати договір оренди між відповідачем-1 та позивачем на не переоформлені та не успадковані паї в кількості 35штук площею 111,547 га під 5 % на 1 рік, які знаходяться на території Саївської сільської ради.
Відповідно до Положення про комісію щодо перевірки відповідності діючому законодавству використання земель державної, комунальної та приватної власності, затвердженої розпорядженням голови Липоповодолинської районної державної адміністрації від 05.09.2014 року № 266-ОД, до повноважень комісії належать:
- здійснення контролю використання та охорони земель у частині додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України;
- цільовим (функціональним) використанням земель на території Липоводолинського району;
- належним виконанням умов договорів оренди земель та земель визначених у державних актах на право постійного користування землею;
- подання в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріалів перевірок з дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земель щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- одержання в установленому законодавством порядку від органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та господарювання інформації, документів та пояснень, необхідних для виконання завдань, визначених цим Положенням.
З аналізу змісту Положення про комісію щодо перевірки відповідності діючому законодавству використання земель державної, комунальної та приватної власності, затвердженої розпорядженням голови Липоповодолинської районної державної адміністрації від 05.09.2014 року № 266-ОД, вбачається, що до повноважень вищезазначеної комісії не віднесено право надання в оренду земель державної, комунальної та приватної власності.
Згідно частин першої, другої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Із змісту наведеної норми вбачається, що підставою для укладання договору оренди є згода орендодавця, яка згідно системного аналізу норм Земельного Кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повинна оформлюватися відповідним рішенням органу виконавчої влади.
Таким рішенням, відповідно до статті 6 Закону України «Про державні адміністрації», має бути розпорядження голови районної державної адміністрації.
Тобто наявність рішення відповідного органу виконавчої влади про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.
А відтак, позивач не мав права на укладення з відповідачем-1 у 2015 році договору оренди землі від 10.09.2015 року на 35 не переоформлених паїв, що знаходяться на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області загальною площею 111,547 га., і, таким чином, наявні підстави для визнання його недійсним згідно з частинами першою, другою статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
У відповідності з пунктом 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК України).
З огляду на все вищевикладене, вирішуючи спір, предметом якого є визнання недійсним договору оренди землі від 01 березня 2016 року, укладеного між Липоводолинською районною державною адміністрацією та ФГ «ОСОБА_1В.», на 55 не переоформлених паїв загальною площею 176,646 га. на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, суд встановив, що у позивача відсутнє законне право на оренду на 35 не переоформлених паїв, що знаходяться на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області загальною площею 111,547 га., оскільки договір оренди землі від 10.09.2015 року, укладений між позивачем та відповідачем-1, суперечить статті 16 Закону України «Про оренду землі» та статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а тому, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає недійсним згаданий договір оренди землі від 10.09.2015 року у зв'язку з тим, що він суперечить статті 16 Закону України «Про оренду землі», статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», що згідно частині першої статті 203 Цивільного кодексу України та частини першої статті 215 цього ж Кодексу, є підставою для визнання договору оренди землі від 10.09.2015р. (35 не переоформлених паїв), укладеного між позивачем та відповідачем - 1, недійсним, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК України.
У зв'язку з недійсністю договору оренди землі (35 не переоформлених паїв) від 10.09.2015 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1, у позивача відсутнє право на оренду землі за цим договором, а відтак відсутні порушені права і охоронювані законом інтереси, за захистом яких, згідно статті 1 ГПК України, він мав би право звертатися до господарського суду.
За таких обставин позовна заява позивача, у якого відсутні права та охоронювані законом інтереси, за захистом яких він звернувся до господарського суду (відсутнє законне право оренди, за захистом якого він звернувся), є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не є особою законні права та інтереси якого порушені, тобто не є належним позивачем у даному випадку.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в задоволенні його позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82, п. 1 ч. 1 ст. 83, ст. ст. 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Визнати недійсним договір оренди землі від 10.09.2015 року на 35 не переоформлених паїв, що знаходяться на території Саївської сільської ради Липоводолинського району Сумської області загальною площею 111,547 га, укладений між Липоводолинською районною державною адміністрацією (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Леніна, буд. 32, ідентифікаційний код 04058097) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» (42506, Сумська область, Липоводолинський район, с. Калінінське, вул. Першотравнева, буд. 1, ідентифікаційний код 33976979) з моменту його укладення.
2. В задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 20.05.2016 року.
Суддя ОСОБА_4