11.04.07
Справа №АС10/84-07.
Господарський суд Сумської області у складі:
Головуючого судді -Малафеєвої І.В.
За позовом: прокурора м. Суми в інтересах Державної податкової інспекції в м.Суми
До відповідача 1. приватного підприємця ОСОБА_1 м.Суми
2. приватного підприємця «Верніс» м.Київ
про визнання нечинним рішення
Представники сторін:
від позивача Циганенко А.К. (доруч.№69034/9/10009 від 02.11.2006 р.)
від відповідача 1. ОСОБА_2 (доруч.НОМЕР_1)
2. не з'явився
Прокурор Дубова О.В.
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд визнати правочин у формі усної угоди на придбання товарів та отримання будівельних робіт на загальну суму 130978,60 грн. в т.ч. ПДВ 21829,91 грн., укладеної між ПП “Верніс» та ПП ОСОБА_1, недійсним, як такий, що укладений не уповноваженою особою, а також визнати господарські зобов'язання ПП ОСОБА_1 та ПП “Верніс» за усною угодою на загальну суму 130979,60 грн. відповідно до поданих накладних від НОМЕР_2 на суму 60001,93 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,32 грн., від НОМЕР_3 на суму 11904,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1984,00 грн., від НОМЕР_4 на суму 6172,24 грн., в т.ч. ПДВ 1029,71 грн., від НОМЕР_5 на суму 6480,00 грн., в т.ч. ПДВ 1080,00 грн., від НОМЕР_6 на суму 46421,28 грн., в т.ч. ПДВ 7736,88 грн. недійсними з моменту їх виникнення, як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства.
Також позивач просить суд стягнути з приватного підприємства “Верніс» на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, отримані по усній угоді грошові кошти в розмірі 130978,60 грн., а також стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 в доход держави 130978,60 грн. -вартості поставлених товарів та вартості отриманих будівельних робіт, прийнятих ПП ОСОБА_1 від ПП “Верніс» за оспорюванню угодою.
Позивач подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якому станом на 05.02.2007р. в цьому реєстрі ПП «Верніс» не знаходиться.
Також ним подано клопотання про забезпечення позову у вигляді заборони відчуження активів відповідачів шляхом накладення арешту на їх грошові кошти та майно в сумі 130978,60 грн.
Перший відповідач проти позову заперечує, вимоги позивача вважає незаконними та необґрунтованими.
Другий відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання 11.04.2007 р. вдруге не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі п.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача та першого відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.
Перший відповідач - Приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Сумської міської ради НОМЕР_7, взятий на податковий облік в ДПІ в м. Суми 10.08.2004р. НОМЕР_8, як платник ПДВ зареєстрований 19.08.2004р. свідоцтво НОМЕР_9.
Другий відповідач - приватне підприємство «Верніс» , зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.07.2003р. за адресою м. Київ, вул. Амурська, 6, реєстраційний номер 07441. ПП «Аргумент» включено до ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер ПДВ 325531826509.
Державною податковою інспекцією в м. Суми було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.
В ході перевірки встановлено, що ПП ОСОБА_1 протягом з 25.08.2004р. по 01.10.2004р. придбав товар та отримав будівельні послуги у ПП «Верніс», згідно усних угод, отримання товару та будівельних послуг підтверджується накладними та актами виконаних робіт. На дану поставку товарів та будівельних робіт були виписані податкові накладні на загальну суму 130978,60 грн., в т.ч. ПДВ 21829,91 грн. : від НОМЕР_2 на суму 60001,93 грн. (ПДВ - 10000,32 грн.); від НОМЕР_3 на суму 11904,00 грн. (ПДВ - 1984,00 грн.); від НОМЕР_4 на суму 6172,24 грн. (ПДВ - 1028,71 грн.); від НОМЕР_5 на суму 6480,00 грн. (ПДВ 1080,00 грн.); від НОМЕР_6 на суму 46421,28 грн. (ПДВ 7736,88 грн.).
12.11.2004р. Голосіївським районним судом м. Києва було винесено рішення по справі, яким позов ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ПП «Верніс», ОСОБА_3, 3-тя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація задоволено. Даним рішенням визнано недійсними Статут ПП «Верніс», зареєстрований Голосіївською районною у м. Кисв державною адміністрацією 24.07.2003р. за № 07441 з моменту його реєстрації; свідоцтво № 37065570 про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його видачі 29.08.2003р. При розгляді справи в судовому засіданні було встановлено, що згідно статуту підприємства засновником ПП «Верніс» є Тузов І.В., юридична адреса підприємства згідно Статуту - м. Київ, вул. Амурська, 6, але фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено. Засновник Тузов І.В. пояснив, що в 2003 році він загубив паспорт, йому не було відомо про те, що на нього зареєстровано ПП «Верніс», фактично він рахунки в установах банків не відкривав, до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства ніякого відношення не має.
Мотивуючи своє рішення, суд послався на те, що ніяких документів про створення ПП «Верніс» Тузов І.В. не видавав, фінансово-господарською діяльністю не займався, що є підставою для визнання документів недійсними.
Згідно із чинним на момент реєстрації підприємства законодавством, підприємство діє на підставі статуту, який затверджується його власником та рішенням засновника.
Відповідно до ст.ст. 62, 63 Господарського кодексу України, установчими документами суб'єкта господарювання є статут та установчий договір, підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Не дотримання цих положень є підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.
Також у відповідності до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. З цього випливає, що накладні та податкові накладні за усною угодою на придбання товарів підписувались невідомою особою, яка не мала права укладати дану угоду.
Відповідно до ст. 179 Господарського суду України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів - є господарсько-договірними зобов'язаннями.
В ст. 207 ГК України зазначається, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Усна угода на придбання товару та господарське зобов'язання, що виникло на підставі цієї угоди не відповідають вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Дане господарське зобов'язання дало можливість ПП « Верніс» отримати грошові кошти за виконанням господарського зобов'язання, а ПП ОСОБА_1 включити до валових витрат та податкового кредиту суми коштів, тоді як у ПП «Верніс» на момент вчинення правочину не було необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Відповідно до п. 7.3 постанови Пленуму ВГС України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" № 1056 від 25.07.2002 року доказами спрямованості умислу суб'єктами оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів.
Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини. В даному випадку рішенням Голосіївським районним судом м. Києва вже визнано недійсними установчі документи ПП «Верніс».
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів є той факт, що ПП «Верніс» зареєстроване на особу, якій нічого не було відомо про дану реєстрацію, а також те, що за юридичною адресою ПП «Верніс» не знаходиться, що свідчить про здійснення приватним підприємством фінансово-господарської діяльності з порушенням вимог законодавства, з метою приховування від оподаткування доходів.
На підставі викладеного випливає, що угода, укладена між ПП ОСОБА_1 та ПП «Верніс» повинна бути визнана недійсною як така, що укладена з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Стаття 208 ГК України встановлює наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема - витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, другого відповідача - ПП «Верніс» виключено з цього реєстру . Відповідно до п.5 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі в разі ліквідації підприємства, установи, організації - сторони у справі. Таким чином, провадження у справі відносно ПП «Верніс» закривається і , отже, неможливо застосувати до нього наслідки, передбачені ст. 208 ГК України. Враховуючи, що застосування цих наслідків до першого відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 обумовлено стягненням на його користь всього одержаного з нього за правочинами винною особою у завданні шкоди інтересам держави - ПП «Верніс», то в даному випадку відсутні правові підстави для стягнення з нього в доход держави вартості товарів за недійсними угодами.
З тих же підстав не підлягає задоволенню клопотання позивача про забезпечення позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання недійсним правочину у формі усної угоди на придбання товарів та отримання будівельних робіт на загальну суму 130978,60 грн. в т.ч. ПДВ 21829,91грн., укладеної між ПП “Верніс» та ПП ОСОБА_1, а також визнання господарських зобов'язань ПП ОСОБА_1 та ПП “Верніс» за усною угодою на загальну суму 130979,60 грн. відповідно до поданих накладних від НОМЕР_2 на суму 60001,93 грн., в т.ч. ПДВ -10000,32 грн., від НОМЕР_3 на суму 11904,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1984,00 грн., від НОМЕР_4 на суму 6172,24 грн., в т.ч. ПДВ 1029,71 грн., від НОМЕР_5 на суму 6480,00 грн., в т.ч. ПДВ 1080,00 грн., від НОМЕР_6 на суму 46421,28 грн., в т.ч. ПДВ 7736,88 грн. недійсними з моменту їх виникнення, як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства. В решті вимог провадження у справі закривається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати правочин у формі усної угоди на придбання товарів та отримання будівельних робіт на загальну суму 130978,60 грн., в т.ч. ПДВ 21829,91, укладеної між ПП “Верніс» та ПП ОСОБА_1 недійсним.
3. Визнати господарські зобов'язання ПП ОСОБА_1 та ПП “Верніс» за усною угодою на загальну суму 130979,60 грн. відповідно до поданих накладних від НОМЕР_2 на суму 60001,93 грн., в т.ч. ПДВ -10000,32 грн., від НОМЕР_3 на суму 11904,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1984,00 грн., від НОМЕР_4 на суму 6172,24 грн., в т.ч. ПДВ 1029,71 грн., від НОМЕР_5 на суму 6480,00 грн., в т.ч. ПДВ 1080,00 грн., від НОМЕР_6 на суму 46421,28 грн., в т.ч. ПДВ 7736,88 грн. недійсними з моменту їх виникнення, як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства.
4. В решті вимог провадження у справі закрити.
5. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
6. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
7. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови підписаний 16.04.2007 р.