13 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Фадєєвої Н.М.
суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі - Мельник І.М.
за участю представників:
позивача - Кравченко Н.Г.,
відповідача 1 - Сидоренко Я.А.,
відповідача 2 - Волошина В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Нікопольської філії ПриватБанку на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року
у справі за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Нікопольської філії ПриватБанку до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації в Дніпропетровській області, Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
встановила:
Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі Нікопольської філії ПриватБанку (далі - позивач) звернулося із позовом про визнання недійсними:
- податкового повідомлення-рішення № 0000042370/0/431 від 06 січня 2005 року на загальну суму 3568, 76 гривень, в тому числі основний платіж в сумі 2379,17 грн, штрафні санкції в сумі 1189, 59 грн., прийнятого Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією;
- податкового повідомлення-рішення № 0000042370/1/5023 від 07 лютого 2005 року;
- податкового повідомлення-рішення № 0000042370/2 від 25 березня 2005 року;
- податкового повідомлення-рішення № 0000042370/3/21846 від 07 червня 2005 року,
прийнятих Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області та Державною податковою адміністрацією України за результатами розгляду скарг та відміну рішень ДПА у Дніпропетровській області та ДПА України за результатами розгляду скарг.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування-послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язанііз переказом коштів із рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договорами.
А тому, на винагороду за вексельний обіг податок на додану вартість не повинен нараховуватися.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2005 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
В частині позову до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та до Державної податкової адміністрації України провадження у справі припинено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2005 року залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в особі Нікопольської філії ПриватБанку звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі..
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.01.2005 року Нікопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042370/0/431, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3568, 76 грн., в тому числі основний платіж в сумі 2379, 17 грн., штрафні санкції в сумі 1189, 59 грн..
Після оскарження в адміністративному порядку вказаного повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Державної податкової адміністрації України, Нікопольською ОДПІ були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000042370/1/5023 від 07 лютого 2005 року;
- № 0000042370/2 від 25 березня 2005 року;
- № 0000042370/3/21846 від 07 червня 2005 року, в яких сума податкових зобов'язань позивача не змінилася.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту № 31/23725020966 від 28.12.2004 року «Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Нікопольської філії «ПриватБанк» за період з 01.01.2002 р. по 31.12.2003р.».
В ході перевірки встановлено, що Нікопольською філією «ПриватБанк» згідно банківських виписок по балансовому рахунку № 6113, меморіальних ордерів по аналітичним рахункам було отримано комісійний дохід від проведення вексельних операцій у сумі 12 330, 82 грн., які обліковувалися на рахунках «комісійний дохід від проведення вексельних операцій» та «комісійний дохід по вексельному обігу».
Згідно умов договорів про організацію вексельного обігу № 1 від 14.01.2002 року № 1В/01-15 від 15.01.2002 року, № 2В/01-23 від 23.01.2002 року, № 4В/02-06 від 06.02.2002 року, № 5В/02-13 від 13.02.2002 року, № 1369 від 13.03.2003 року, банк надає Клієнту допомогу в організації обігу векселів, платником по яких є банк. Згідно умов укладеного договору про сплату векселів особливим платником податків Клієнт доручає, а Банк приймає на себе сплату векселів, випущених або акцептованих Клієнтом, в межах Сум, перерахованих Клієнтом на рахунок, зазначений у договорі. За виконання доручення по організації вексельного обігу передбачено, що Клієнт сплачує Банку винагороду згідно договору без ПДВ.
Перевіркою встановлено, що позивачем при здійсненні операцій по обігу векселів клієнтів, знижено податкове зобов'язання за перевіряємий період по податку на додану вартість в розмірі 2 379, 17 грн..
Відповідно до пункту 11.1 статті 11 Постанови Правління Національного банку України № 508 від 16 грудня 2002 року «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», доміциляція векселів належить до комісійних операцій.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» 3 448/96-ВР від 30 жовтня 1996 року встановлено, що торгівля цінними паперами - це здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків передбачених законодавством; діяльність з управління цінними паперами - це діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб.
Здійснення банком платежу за векселем за дорученням та за кошти платника за таким векселем не є ні торгівлею, ні управлінням цінними паперами.
Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що оподаткування доходів, отриманих від надання послуг домиціляції векселів здійснюється на загальних підставах. Тобто, домиціляція відособлюється від послуг розрахунково-касового обслуговування і повинна оподатковуватися виходячи із суті договору комісії.
Перевіркою встановлено, що позивачем, згідно банківських виписок по балансовому рахунку № 6113, меморіальних ордерів по аналітичним рахункам балансового рахунку № 6113, було отримано комісійний доход від проведення вексельних операцій у сумі 12 330, 82 грн., що обліковано на рахунку № 61138910402501 «комісійний дохід від проведення вексельних операцій» та на рахунку № 61138910451507 «комісійний дохід по вексельному обігу».
В тому числі комісійний дохід за операціями, які за своєю суттю відносяться до операцій по домиціляціївекселів, за перевірений період склав 11 895, 82 грн..
Судами попередніх інстанцій вірно доведено, що винагорода за договором комісії - доход виконавця, є базою оподаткування платника податку на додану вартість за ставкою 20 % відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Висновки судів відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування судових рішень не вбачається, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
ухвалила:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в особі Нікопольської філії ПриватБанку залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2005 року залишити без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді: Фадєєва Н.М.
Бим М.Є.
Гордійчук М.П.
Леонтович К.Г.
Чалий С.Я.