ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
Справа №
Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Антрацитівської об'єднарої державної податкової інспекції Луганської області
до 1. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Антрацит,
2. Приватного підприємства «Лагост-Весткомпані», м. Луганськ
про визнання недійсним господарського зобов'язання
в присутності представників:
від позивача -Пузікова Н.А. - нач. юр. відідлу, дов. № 1 від 09.01.07,
від 1-го відповідача - ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1 від 26.02.07,
від 2-го відповідача - не прибув.
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:
· визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі угод, укладених між 1-м відповідачем, СПД ОСОБА_1, та 2-м відповідачем, ПП «Лагост-Весткомпані», за період з 05.10.05р. по 20.12.05р., як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства;
· зобов'язання 2-го відповідача повернути 1-му відповідачу суму коштів у розмірі 528749,40 грн., одержану за виконаним зобов'язанням;
· стягнення з 1-го відповідача в доход держави вартість отриманої продукції у розмірі 528749,40 грн.
Відзивом на позов 1-й відповідач, СПД ОСОБА_1, не визнає вимоги з підстав, суть яких зводиться до наступного.
Відповідачі не заявляли право бюджетного відшкодування сум ПДВ з Державного бюджету за спірними угодами.
Посилання позивача на постанову господарського суду Луганської області по справі № 10/284пн-ад від 08.06.06р. про визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Лагост-Весткомпані»є необґрунтованими, оскільки на момент укладання договору ПП «Лагост-Весткомпані»було платником податків і податкова звітність підприємством надавалася у встановленому порядку.
Матеріали справи не містять доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави і суспільства.
Сам по собі факт порушення 2-м відповідачем вимог податкового законодавства є підставою для застосування до нього передбаченої податковим законодавством відповідальності а не визнання угоди недійсною.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та 1-го відповідача, суд
Спеціалістами податкової служби м. Антрацит була проведена документальна перевірка 1-го відповідача, СПД ОСОБА_1, якою було встановлено, що 1-й відповідач мав господарські відносини з 2-м відповідачем, ПП «Лагост-Весткомпані».
Перевіркою було встановлено, що за період з 01.10.05р. по 31.12.05р. 1-й відповідач придбав у 2-го відповідача товар на загальну суму 528749,40 грн., що підтверджується відповідними податковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.
Розрахунки за отриманий товар здійснювалися готівковими коштами, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, копії яких містяться у матеріалах справи.
На запит позивача Ленінська МДПІ у м. Луганську надала відповідь, згідно якої постановою від 08.06.06р. по справі № 10/284пн-ад господарський суд Луганської області визнав недійсним запис від 08.06.05р. НОМЕР_2 про державну реєстрацію ПП «Лагост-Весткомпані»та припинив юридичну особу, оскільки це підприємство було зареєстровано на підставну особу без мети займатися підприємницькою діяльністю.
Враховуючи цю постанову, Ленінською МДПІ анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Лагост-Весткомпані», виданого 23.06.05р.
Посилаючись на ці обставини, позивач стверджує, що від 2-го відповідача діяли невідомі особи, які уклали, зокрема, спірну угоду з метою приховування прибутків, яка завідомо суперечила інтересам держави та суспільства.
Посилаючись на постанову Пленуму ВГСУ від 25.07.02р. Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки», ч. 1 ст. 207 ГУ України, ст. 67 Конституції України позивач вважає доказаним умисел 2-го відповідача, спрямований на безпідставне та протиправне отримання прибутків, ухилення від сплати податків від результатів такої діяльності.
Оцінивши доводи позивача, відповідача та надані докази, суд дійшов висновку про наступне.
На момент укладання і виконання спірної угоди сторони мали статус суб'єктів господарювання, були зареєстровані як платники податку органами ДПІ, мали відкриті в установах банку рахунки (як органи ДПІ так і банки при здійсненні певних дій повинні перевіряти повноваження посадових осіб та установчі документи підприємств), чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє суб'єктів господарювання правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.
Наявність умислу у сторін (сторони) означає, що вони (вона) виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Умисел юридичної особи на укладання спірної угоди, мету та ціль не можна встановити при не установленні фізичної особи, яка начебто діяла від імені підприємства.
Згідно з п. 11 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, із змінами і доповненнями, роз'ясненням Вищого господарського суду України від 26.04.2002 р. № 04-5/491 до угод, які мають метою порушення інтересів держави відносяться й угоди, які спрямовані на ухилення від оподаткування. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що 1-й відповідач сплатив продавцю в ціні отриманих товарів податок на додану вартість згідно податкових накладних, що містяться у матеріалах справи, а 2-й відповідач фактично передав 1-му відповідачу ці товари.
Матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів щодо факту спричинення державі та суспільству якоїсь шкоди у будь-якому розмірі.
Отже, висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мали правового значення для справи.
Позивач у судовому засіданні посилається на постанову господарського суду Луганської області від 08.06.06р. по справі № 10/284пн-ад, яким визнано недійсним запис від 08.06.05р. № НОМЕР_2 про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Лагост-Весткомпані»та припинено цю юридичну особу.
Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише постановою господарського суду, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність запису про державну реєстрацію вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Суд вважає, що постанова господарського суду не звільняє господарський суд від встановлення наявності умислу підприємств на укладання угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Юридичним наслідком визнання недійсним запису від 08.06.05р. НОМЕР_2 про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Лагост-Весткомпані»та припинення цієї юридичної особи мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у т.ч. держави. Сам факт визнання недійсним запису від 08.06.05р. № НОМЕР_2 про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Лагост-Весткомпані»та припинення цієї юридичної особи не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Крім того, відповідно до Інструкції № 80 від 19.02.98р. Про порядок обліку платників податків, затв. наказом ДПА України від 19.02.98р. за реєстр. в Мін'юсті України 16.03.98р. за № 172/2612, особисто власник підприємства повинен подавати всі необхідні для реєстрації підприємства документи. Крім того, особа, яка відповідає за облік платників податків, перевіряє відповідність особи, яка надає необхідні для реєстрації документи та перевіряє її фотографію у паспорті. За таких обставин не можна вважати спростованими господарським судом Луганської області той факт, що начебто засновник ПП «Лагост-Весткомпані»не мав відношення до здійснення підприємницької діяльності створеного ним підприємства.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України:
· зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,
· особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,
· волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,
· правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,
· правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України:
· підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу,
· якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Спірна угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Суд погоджується з доводами 1-го відповідача стосовно того, що сам по собі факт порушення господарюючим суб'єктом вимог податкового законодавства є підставою для застосування до нього передбачених податковим законодавством відповідної відповідальності за таке порушення, а не визнання угоди недійсною.
За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 10.04.2007р.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Ворожцов