Справа №639/4004/16-ц
Провадження №6/639/108/16
20 травня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Антохіної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові подання державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2,
18 травня 2016 року державний виконавець Негруця Ю.С. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 за адресою: м. Харків, вул. Баварська, б. 11, кв. 12, для здійснення виконавчих дій з відібрання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Своє подання державний виконавець обґрунтовує наступним.
На виконанні Жовтневого ВДВС ХМУЮ перебуває виконавче провадження №50836644 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова про відібрання дитини та визначення місця проживання дитини.
Боржником за виконавчим провадженням є ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 11, кв. 12.
За вказаною адресою державним виконавцем здійснювалися виходи з метою відібрання дитини, проте здійснити виконавчі дії не виявилось можливим, оскільки державному виконавцю було відмовлено у безперешкодному доступі до приміщень.
Державний виконавець вказує, що на час звернення до суду існують обставини, що роблять виконання рішення суду неможливим, у зв'язку з чим він і звернувся до суду з даним поданням.
Державний виконавець в судовому засіданні подання підтримав, просив суд його задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення державного виконавця та дослідивши матеріали подання, прийшов до наступного висновку.
На примусовому виконанні Жовтневого ВДВС ХМУЮ перебуває виконавче провадження №50836644 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова №639/6625/15-ц від 07.04.2016 року про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: 61139, м. Харків, вул. Баварська, б. 11, кв. 12 та повернення її опікуну ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої за адресою: 61039, м. Харків, вул. Райкомівська, б. 2-А, кв. 7, та визначення місця проживання дитини разом з опікуном ОСОБА_4 за місцем її проживання. (а.с. 5-8).
В ході примусового виконання рішення суду державним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника для проведення виконавчих дій, які здійснити не вдалося через перешкоджання боржника, про що було складено відповідний акт від 27.04.2016 року. (а.с. 9)
Постановами державного виконавця від 28.04.2016 року до проведення виконавчих дій було залучено представника органів опіки та піклування та працівників органів внутрішніх справ. (а.с. 14, 16)
12 травня 2016 року державним виконавцем вдруге було здійснено вихід за місцем проживання боржника, проте рішення суду виконати не вдалося через перешкоджання ОСОБА_2 у доступі до квартири, який був повідомлений про проведення виконавчих дій та перебував вдома. (а.с. 12, 17)
Отже, у порядку, визначеному законом, державний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки єдиним можливим засобом виконання рішення суду є примусове проникнення до квартири боржника для відібрання дитини з метою її подальшої передачі опікуну ОСОБА_4
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла.
У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця на звернення до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Отже, йдеться про застосування такого заходу примусового виконання, передбаченого у законі, як відібрання дитини.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних та юридичних осіб на території України.
Аналіз змісту ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 376 ЦПК дає підстави вважати, що умовами примусового проникнення до житла боржника для відібрання дитини, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема.
В судовому засіданні було встановлено, що житло належить боржник ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 11, кв. 12, достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір державного виконавця вчинити виконавчі дії з відібрання дитини, але чинив цьому перешкоди, не надавав доступу до житла під час вчинення виконавчих дій.
Таким чином, дії (бездіяльність) боржника призводять до неможливості виконання виконавчого документа, що тягне за собою порушення вимог чинного законодавства, а також прав дитини, у зв'язку з чим суд вважає, що подання державного виконавця необхідно задовольнити.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
На підставі викладеного і керуючись ст. 376 ЦПК України, ст. 1, 5, 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження», суд
Подання державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2 - задовольнити.
Дозволити державному виконавцю Жовтневого відділу Державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_1 примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Баварська, б. 11, кв. 12, та де боржник зареєстрований.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя В.В. Труханович