ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
Справа № .
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська, м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -державна податкова адміністрація в Луганській області, м. Луганськ
про визнання протиправним та нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 21.02.2007;
від відповідача: ОСОБА_6 за дов. від 09.02.2007;
ОСОБА_5 за дов. від 16.03.2007;
від 3-ї особи: Усатова Н.Г. за дов. від 27.12.2006;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та нечинним рішення відповідача від 30.10.2006 НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 4037 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він насправді не порушував вказаний Закон, штрафні санкції застосовано до нього незаконно та безпідставно.
Відповідач та 3-тя особа проти позову заперечують посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд
Третьою особою, у межах своїх повноважень, 20.10.2006 була проведена планова перевірка закусочної, яка належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.
Перевіркою було встановлено два факти порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»:
1) реалізатором позивача була проведена розрахункова операція на суму 48 грн. через реєстратор розрахункових операцій (далі -РРО) без використання режиму попереднього програмування найменування товарів (це порушення п. 11 ст. 3 вказаного Закону);
2) реалізатором позивача не була забезпечена відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначених у денному звіті РРО у розмірі 790,40 грн. (на місці проведення розрахунків були відсутні грошові кошти в сумі 790,40 грн.) (це порушення п. 13 ст. 3 вказаного Закону).
Вказані факти порушень закону викладені в акті перевірки від 20.10.2006 НОМЕР_2, який підписаний реалізатором позивача та позивачем без зауважень.
30.10.2006 відповідачем було винесено та направлено позивачу рішення НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким на позивача за перше порушення закону була накладена штрафна (фінансова) санкція в сумі 85 грн., а за друге порушення -3952 грн.
Позивач не погодився з накладенням на нього вказаних штрафних (фінансових) санкцій та пред'явив позов про визнання протиправним та нечинним рішення відповідача від 30.10.2006 НОМЕР_1.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він насправді не скоював вказаних порушень закону; штрафні санкції застосовано до нього незаконно та безпідставно.
Відповідач та 3-тя особа проти позову заперечують посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача; порушення закону, які вчинені позивачем, зафіксовані в акті перевірки та підтверджуються доданими до акту перевірки документами (поясненнями реалізатора, описом наявності грошових коштів, службовим звітом та фіскальними чеками).
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та 3-ї особи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Факт першого правопорушення (проведення розрахункової операції на суму 48 грн. через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів) підтверджується:
- актом перевірки від 20.10.2006 НОМЕР_2, який підписаний реалізатором позивача та позивачем без зауважень;
- письмовим поясненням реалізатора ОСОБА_3, яке було надане за результатами перевірки;
- фіскальним чеком позивача від 20.10.2006 (15:26).
Таким чином, доводи позивача, що вищевказане порушення насправді не було вчинено, не приймаються судом до уваги в зв'язку з їх безпідставністю та спростуванням матеріалами справи.
Факт другого правопорушення (незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, зазначених у денному звіті РРО у розмірі 790,40 грн.) підтверджується:
- актом перевірки від 20.10.2006 НОМЕР_2, який підписаний реалізатором позивача та позивачем без зауважень;
- описом готівкових грошових коштів, які знаходяться на момент перевірки на місті проведення розрахунків від 20.10.2006, який був складений в ході проведення перевірки власноручно реалізатором ОСОБА_3;
- службовим звітом («звіт всього в касі») від 20.10.2006 (15:44).
Таким чином, доводи позивача про те, що вищевказане порушення насправді не було вчинено, також не приймаються судом до уваги в зв'язку з їх безпідставністю та спростуванням матеріалами справи.
Пояснення свідків: ОСОБА_3 (реалізатор позивача), ОСОБА_4 (знайомий сина позивача, який бачив як проходила перевірка) та ОСОБА_5. (особа яка проводила перевірку) є взаємовиключними (ОСОБА_4 вказав, що він чув, як реалізатор пояснювала перевіряючим про відсутність грошей в касі, на що ОСОБА_5 зазначив, що ОСОБА_4 взагалі не міг нічого чути, так як він був на значній відстані від місця проведення перевірки, тощо) і тому, усі ці пояснення суд не приймає до уваги.
За таких обставин, в позові слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Відповідно до ст. ст. 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати (витрати на державне мито) покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
02 квітня 2007 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови. Постанова, оформлена відповідно до ст. 163 КАСУ, підписана 10 квітня 2007 р.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана сторонами протягом 10 днів з 16 березня 2007 р. до Луганського апеляційного господарського суду через господарський суд Луганської області.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Корнієнко