18.05.2016 Справа № 920/282/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравіт-Схід”, смт. Пісочин, Харківський район, Харківська область,
до відповідача ОСОБА_1 (фермерського) господарства “ІВОТ”, м. Шостка, Сумська область,
про стягнення 410 715 грн. 94 коп.,
Суддя Жерьобкіна Є.А.
Представники:
Від позивача - не з'явився;
Від відповідача - не з'явився;
При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 514 231 грн. 10 коп., в тому числі 349 193 грн. 06 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до договору № 080502 від 08.05.2013 поставки на умовах товарного кредиту, 165 038 грн. 04 коп. 30 % річних.
Позивач подав розрахунок 30 % річних та доповнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 360 369 грн. 20 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до договору № 080502 від 08.05.2013 поставки на умовах товарного кредиту, 260 999 грн. 94 коп. 30 % річних.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3949 від 21.04.2016), в якому вказує, що повинен сплатити на користь позивача 305 232 грн. 51 коп. на підставі п. 3.4. договору № 080502 від 08.05.2013 та 105 483 грн. 43 коп. 30 % річних, всього 410 715 грн. 94 коп.
Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 1353к від 10.05.2016), в якій, з урахуванням відзиву відповідача, просить суд стягнути з останнього 410 715 грн. 94 коп.
Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає до розгляду заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 1353к від 10.05.2016).
Позивач подав клопотання (вх. № 4755 від 17.05.2016), в якому просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
Відповідно до укладеного між сторонами договору № 080502 від 08.05.2013 поставки на умовах товарного кредиту позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, на умовах відстрочки кінцевої оплати до 1 жовтня 2013 року, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар, сплатити його вартість та вартість послуг з надання товарного кредиту на умовах, визначених договором.
Згідно з п. 1.2 договору, асортимент, строки поставки, кількість та вартість товару, вказуються у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
За умовами п. 2.2. договору, приймання-передача товару фіксується шляхом підписання сторонами товарних накладних та/або актів приймання-передачі товару.
Відповідно до п.3.1. договору, ціна товару, що поставляється позивачем відповідачу, фіксується сторонами у Специфікаціях до даного договору та вказується у товарних накладних та/або актах приймання-передачі товару.
Вартість послуг з надання товарного кредиту включена в ціну товару, що поставляється за даним договором та є його невід'ємною частиною (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору, оплата за договором здійснюється відповідачем у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у строк, вказаний у п. 1.1. договору.
У п. 3.4. договору сторони узгодили, якщо на момент оплати відповідачем товару, комерційний курс долару США до валюти України (за даними ПАТ «ФІДОБАНК» м. Київ МФО 300175) збільшиться більш ніж на 2 відсотка (відносно комерційного курсу долару США до валюти України на дату отримання відповідачем товару), сума грошових коштів, що підлягає сплаті, визначається згідно формули:
X2 = (Y2:Y1) х XI, де
XI - ціни вказані в товарних накладних та/або в актах приймання - передачі товару на дату отримання відповідачем товару;
Y1- курс долара США до валюти України (за даними ПАТ «ФІДОБАНК» м. Київ МФО 300175) на дату отримання товару;
Y2- курс долара США до валюти України на дату оплати товару;
X2 - підсумкова сума до сплати.
Згідно з додатком № 1 до договору від 08.05.2013 (специфікація), сторони узгодили поставку товару на суму 59 512 грн. 80 коп., еквівалент 7302,18 дол. США, курс долара на дату підписання специфікації складає 815,00 грн. за 100 доларів США.
Згідно з додатком № 2 до договору від 13.05.2013 (специфікація), сторони узгодили поставку товару на суму 63 571 грн. 20 коп., еквівалент 7800,15 дол. США, курс долара на дату підписання специфікації складає 815,00 грн. за 100 доларів США.
Згідно з додатком № 3 до договору від 18.06.2013 (специфікація), сторони узгодили поставку товару на суму 37 848 грн. 00 коп., еквівалент 4632,56 дол. США, курс долара на дату підписання специфікації складає 817,00 грн. за 100 доларів США.
Факт поставки позивачем відповідачу товару згідно вказаних специфікацій на загальну суму 160 932 грн. 00 коп. підтверджується видатковими накладними № РН-0000023 від 08.05.2013, № РН-0000027 від 13.05.2013, № РН-0000046 від 18.06.2013 та довіреностями № 53 від 08.05.2013, № 101 від 17.06.2013.
Сторони підтверджують, що відповідачем оплачений товар в сумі 160932 грн. 00 коп., в тому числі в сумі 59512 грн. 80 коп. 10.11.2015 та в сумі 101419 грн. 20 коп. 22.12.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив товар своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 305232 грн. 51 коп. за поставлений товар з урахуванням умов п. 3.4. договору.
Згідно з позицією відповідача по справі, на виконання п. 3.4. договору останній має сплатити на користь позивача кошти в сумі 305 232 грн. 51 коп.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).
Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, положення чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 160 932 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Сума боргу в розмірі 305232 грн. 51 коп. визначена у контррозрахунку та заявлена позивачем до стягнення відповідно до п. 3.4. договору, у зв'язку зі збільшенням комерційний курс долару США до валюти України більш ніж на 2 відсотка на момент оплати відповідачем товару.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару з урахуванням умов укладеного між сторонами договору (п. 3.4. договору), суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 305232 грн. 51 коп.
Судом встановлено, що поставлений товар на загальну суму 160 932 грн. 00 коп. був оплачений відповідачем несвоєчасно.
Відповідно до п. 5.5. договору, сторони дійшли згоди, що у випадку не оплати отриманого товару у строк, вказаний у п. 1.1. договору, відповідач сплачує позивачу 30 % річних від простроченої суми.
За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, згідно з контррозрахунком, з яким погодився позивач, відповідачу нараховано 30 % річних в загальній сумі 105 483 грн. 43 коп., в тому числі в сумі 37 713 грн. 18 коп. за період з 01.10.2013 по 10.11.2015, виходячи з суми боргу в розмірі 59 512 грн. 80 коп., в сумі 67 770 грн. 25 коп. за період з 01.10.2013 по 22.12.2015, виходячи з суми боргу в розмірі 101 419 грн. 20 коп.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 625 ЦК України сторони при укладенні правочину можуть погодити інший розмір процентів річних від простроченої суми.
Передбачене законом (статтею 625 ЦК України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, визначення 30% річних від простроченої суми, які сторони погодили у п. 5.5 договору, відповідає приписам чинного законодавства.
Отже, за наявності прострочення грошового зобов'язання та відповідної вимоги кредитора (заявленої в позові) відповідач повинен сплатити проценти річних за ставкою, визначеною в договорі.
Враховуючи вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Оскільки зазначене не враховано при розрахунку 30% річних, судом здійснено перерахунок суми 30 % річних за несвоєчасну оплату товару, не виходячи за межі визначеного періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного максимального розміру, згідно з яким загальний розмір 30 % річних становить 105 351 грн. 16 коп., в тому числі 37664 грн. 27 коп. за період з 01.10.2013 по 09.11.2015, виходячи з суми боргу в розмірі 59 512 грн. 80 коп., 42 427 грн. 24 коп. за період з 01.10.2013 по 21.12.2015, виходячи з суми боргу в розмірі 63571 грн. 20 коп., 25 259 грн. 65 коп. за період з 01.10.2013 по 21.12.2015, виходячи з суми боргу в розмірі 37848 грн. 00 коп.
Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016 та долучений до матеріалів справи.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача 30 % річних, передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних в сумі 105 351 грн. 16 коп.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 30 % річних в сумі 132 грн. 27 коп. суд відмовляє за необґрунтованістю.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6158 грн. 76 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (фермерського) господарства “ІВОТ” (вул. Комарова, буд. 129, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 30425152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравіт-Схід” (АДРЕСА_1, 62416, код ЄДРПОУ 31557852) 305 232 грн. 51 коп. заборгованості, 105 351 грн. 16 коп. 30 % річних, 6158 грн. 76 коп. судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.05.2016
Суддя Є.А. Жерьобкіна