"11" травня 2016 р.Справа № 916/498/16
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Шевченко К.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 24.06.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект» (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39-А, кімн. 4, код ЄДРПОУ 32116448)
до відповідача: Виробничо-комерційної фірми «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 3, кімн. 106, код ЄДРПОУ 20968778)
про: зобов'язання повернути майно, -
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про зобов'язання протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути трансформатор, отриманий Виробничо-комерційною фірмою «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект» за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог ст. 1212 ЦК України у зв'язку з неповерненням позивачу безпідставно набутого майна за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 28.03.2016р. о 12:30; витребувано додаткові документи.
28.03.2016р. за вх.№7679/16 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2016р. розгляд справи відкладено на 18.04.2016р. о 12:00; витребувано додаткові документи.
29.03.2016р. за вх.№7874/16 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, яке задоволено судом у судовому засіданні 11.05.2016р., а також оригінали доданих до позовної заяви документів, які позивач просить повернути після розгляду справи по суті.
18.04.2016р. за вх.№2-2065/16 до суду від відповідача надійшло клопотання:
1. в порядку ст. 22 ГПК України про зобов'язання позивача уточнити свої позовні вимоги стосовно характеристик витребуваного майна: марки, найменування, потужності, а також інших характеристик, за якими було би можливо ідентифікувати витребуване майно;
2. в порядку ст. 38 ГПК України про витребування у позивача належних доказів на підтвердження індивідуальних ознак спірного майна.
18.04.2016р. за вх.№2-2064/16 до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.2016р. задоволено клопотання відповідача та продовжено строк розгляду справи до 19.05.2016р.; розгляд справи відкладено на 11.05.2016р. об 11:30; у задоволенні клопотання відповідача за вх.№2-2065/16 від 18.04.2016р. в частині зобов'язання позивача уточнити свої позовні вимоги відмовлено; клопотання відповідача за вх.№2-2065/16 від 18.04.2016р. в частині витребування у позивача додаткових документів в порядку ст. 38 ГПК України задоволено; витребувано додаткові документи.
18.04.2016р. за вх.№9914/16 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке задоволено судом у судовому засіданні 11.05.2016р., та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
10.05.2016р. за вх.№2-2451/16 до суду від позивача надійшло клопотання про вихід суду за межі позовних вимог та самостійне деталізування у рішенні суду асортименту поставленого позивачем на користь відповідача трансформатору за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р.
10.05.2016р. за вх.№11510/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову, своїм процесуальним правом на надання суду письмового відзиву на позов відповідач не скористався.
Позивач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень. Водночас судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи за відсутністю його представника. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю у судовому засіданні належним чином повідомленого представника позивача.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд встановив:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.04.2015р. у справі №916/4600/14 позов Виробничо-комерційної фірми «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Булат-Комплект» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Булат-Комплект» на користь Виробничо-комерційної фірми «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 72000 грн. повернення сплаченої за товар суми, 1440 грн. судового збору, 4810,03 грн. витрат на послуги адвоката; позов про стягнення збитків у сумі 137561,79 грн. залишено без розгляду.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. у справі №916/4600/14 рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015р. у справі № 916/4600/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015р. у справі №916/4600/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. у справі №916/4600/14 скасовано; рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015р. у даній справі змінено, скасувавши його в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення 137561,79 грн. збитків; в цій частині позову відмовлено; в частині задоволення позовних вимог про стягнення 72000 грн. сплаченої за товар суми рішення залишено без змін.
За таких обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015р. у справі №916/4600/14 в частині стягнення 72000 грн. сплаченої за товар суми, залишене без змін касаційною інстанцією, - в цій частині набрало законної сили 01.12.2015р.
Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.04.2015р. у справі №916/4600/14, залишеним в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015р. у справі №916/4600/14, встановлено, зокрема, що:
- 12.11.2013р. між сторонами укладений договір №175, за умовами якого Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект») зобов'язався передати Покупцю (Виробничо-комерційній фірмі «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю), а Покупець прийняти та оплатити силовий масляний трансформатор ТМГ 1000/10-0.4, з схемою з'єднання обмоток трикутник-зірка, комплектний, з відповідними технічними, юридичними документами і протоколами випробовувань;
- умовами вказаного договору сторони передбачили обов'язок Покупця оплатити товар на умовах попередньої оплати у сумі 72000 грн.;
- 12.11.2013р. Постачальник виставив рахунок-фактуру №СФ-000780 на оплату трансформатора ТМГ 1000 10/0,4 у сумі 72000 грн.;
- 13.11.2013р. Покупець оплатив рахунок №СФ-000780 від 12.11.2013р. у повній сумі за платіжним дорученням №147 від 13.11.2013р.;
- згідно з товарно-транспортною накладною від 09.12.2013р. Постачальник поставив Покупцю трансформатор ТМГ 1000/10-0.4;
- як вбачається з даних товарно-транспортних накладних, трансформатор ТМГ 1000/10-0.4 був відвантажений виробником товару Підприємством трансформаторних підстанцій м. Вінниця з пункту навантаження с. Якушенці Вінницького району фактичному одержувачу товару ПКФ «Осіріс» у м. Одесу;
- відповідно до Паспорта силового трансформатора, виданого ТОВ «Підприємство трансформаторних підстанцій» 22.11.2013р. та доданого до товару із протоколом випробовувань, технічним описом, інструкцією по монтажу та експлуатації, трансформатор заводський номер 45728, типу ТМГ (з виправленням), потужність 1000 кВА, частота 50 Гц, схема і група з'єднання Д/У н-о;
- товар був прийнятий Покупцем від Постачальника за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р.;
- після прийняття товару Покупець виявив невідповідність поставленого трансформатора заявленому маркуванню ТМГ 1000/10-0.4, про що повідомив Постачальника та просив здійснити заміну одержаного ним трансформатора на такий, що відповідає маркуванню ТМГ 1000/10-0.4 листом від 16.12.2013р. №16/12-01. Вказаний лист був надісланий Постачальнику електронною поштою 16.12.2013р.;
- 26.03.2014р. Покупець повторно звернувся до Постачальника з листом, у якому просив прибути для вирішення питання, що склалось у зв'язку із недопоставкою товару. Вказаний лист був надісланий на адресу Постачальника електронною поштою;
- 26.03.2014р. Постачальник надіслав на електронну адресу Покупця лист виробника товару, з якого вбачається, що виробник товару повідомляє Покупця про те, що він готовий виконати роботи по модернізації силового трансформатора 1000/10-0.4., а саме переробити горизонтальні виводи на вертикальні по стороні НН та стороні ВН трансформатора. Термін модернізації 3 робочих дні;
- між Покупцем та виробником товару відбувалось листування щодо укладання договору на виконання робіт щодо приведення трансформатора у відповідний до заявленого маркування стан, однак договір не був укладений сторонами у письмовій формі. Не зважаючи на відсутність договору, виробник товару вивіз з території Покупця трансформатор, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 01.04.2014р., згідно з якою за замовленням та за рахунок виробника товару Покупець відвантажив виробнику товару трансформатор ТМГ 1000/10-0.4;
- після здійсненної відповідно до усної домовленості переробки, виробник товару відвантажив Покупцю трансформатор ТМГ 1000/10-0.4. згідно товарно-транспортної накладної від 15.04.2014р.;
- одержавши від виробника товару трансформатор, Покупець встановив, що не зважаючи на переробку, він не відповідає параметрам трансформатора ТМГ 1000/10-0.4., який був придбаний за договором купівлі-продажу у Постачальника, що підтверджується Протоколом випробовувань №79/04/14 від 25.04.2014р.;
- Покупцем на адресу Постачальника був надісланий рекомендований лист від 05.05.2014р. з вимогою організації ремонту з метою приведення трансформатора до відповідних параметрів. Однак вказаний лист не був одержаний виробником товару та повернутий органом зв'язку за закінченням зберігання;
- невідповідність одержаного трансформатора зазначеному у його технічному паспорті виду, характеристикам, вимогам була встановлена Висновком комісії в складі зав. кафедрою електричних машин ОНПУ д.т.н., проф. ОСОБА_2 д.т.н., проф. кафедри електричних машин ОНПУ ОСОБА_3, к.т.н., доц. кафедри електричних машин ОНПУ ОСОБА_4, згідно з яким обстежений виріб є масляним силовим трансформатором типу «ТМЗ». В той же час на табличці паспортних даних вказаний тип «ТМГ». Трансформатор заводський №45728 не відповідає технічним характеристикам і не може використовуватись як силовий масляний трансформатор типу «ТМГ». Технічний паспорт, доданий до виробу, містить виправлення типу трансформатора (вказаний тип ТМГ);
- після відправки трансформатора виробником товару на адресу Покупця 15.04.2014р. ані виробник товару, ані Постачальник будь-яких дій щодо заміни товару на такий, що відповідає маркуванню, не вчинили;
- на підставі вищевказаних обставин суд встановив порушення Постачальником асортименту поставленого Покупцю за договором купівлі-продажу від 12.11.2013р. товару, а саме: замість передбаченого договором від 12.11.2013р., за умовами якого Постачальник зобов'язався передати Покупцю силовий масляний трансформатор ТМГ 1000/10-0.4, фактично Покупцю був переданий інший товар, який не відповідав зазначеному на ньому маркуванню;
- у зв'язку з вищевикладеним суд стягнув з Постачальника вартість поставленого товару у сумі 72000 грн.
Як вже було зазначено вище, рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015р. у справі №916/4600/14, залишене без змін в частині стягнення вартості поставленого товару у сумі 72000 грн. постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015р. у справі №916/4600/14, набрало законної сили 01.12.2015р.
13.01.2016р. за вих.№1012 позивач електронною поштою звернувся до відповідача з вимогою про повернення трансформатору, отриманого відповідачем за видатковою накладною від 09.12.2013р.
Із посиланням на порушення відповідачем вимог ст. 1212 ЦК України у зв'язку з неповерненням позивачу безпідставно набутого майна за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р., позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 671 ЦК України якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Частиною 1 ст. 672 ЦК України встановлено, що якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.04.2015р. у справі №916/4600/14, залишеним без змін в частині стягнення вартості поставленого товару у сумі 72000 грн. постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015р. у справі №916/4600/14, встановлено, що переданий за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р. трансформатор, придбаний Виробничо-комерційною фірмою «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект за договором №175 від 12.11.2013р., не відповідав умовам договору. Суму коштів, сплачену за поставлений за договором №175 від 12.11.2013р. трансформатор, рішенням суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект» на користь Виробничо-комерційної фірми «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Окрім того, рішенням встановлено, що замість передбаченого договором від 12.11.2013р. силового масляного трансформатора ТМГ 1000/10-0.4 фактично Покупцю був переданий інший товар, який не відповідав зазначеному на ньому маркуванню, без вказання який саме товар був фактично поставлений Виробничо-комерційній фірмі «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.
Таким чином, рішенням суду у господарській справі №916/4600/14 встановлені обставини щодо передання відповідачу (Виробничо-комерційній фірмі «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р. іншого товару, аніж вказаний у самій накладній.
Будь-які відомості та докази того, який саме товар фактично був поставлений за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р., в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надані. При розгляді справи №916/4600/14 ці обставини також не встановлювались.
Згідно з ч.1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Між тим, у господарського суду відсутні жодні відомості щодо індивідуальних ознак товару, який було передано за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р.
Також господарський суд враховує той факт, що виходячи з встановлених рішенням суду у справі №916/4600/14 обставин, товар, отриманий Виробничо-комерційною фірмою «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект» за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р. був в подальшому вивезений виробником товару з території Виробничо-комерційної фірми «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю за товарно-транспортною накладною від 01.04.2014р.; після здійсненної відповідно до усної домовленості переробки, виробник товару відвантажив Виробничо-комерційній фірмі «Осіріс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю трансформатор згідно товарно-транспортної накладної від 15.04.2014р., який в подальшому також визнаний судом у справі №916/4600/14 іншим товаром, ніж зазначений в накладних.
Будь-які відомості щодо індивідуальних ознак товару, який було передано відповідачу виробником товару у квітні 2014 року в матеріалах справи також відсутні та позивачем до суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За вимогами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог належними та допустимими у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України доказами, а отже у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект» слід відмовити.
Щодо клопотання позивача від 10.05.2016р. за вх.№2-2451/16 про вихід за межі позовних вимог та самостійне деталізування у рішенні суду асортименту поставленого позивачем на користь відповідача трансформатору за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р., господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
У розумінні частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.
За змістом пункту 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Слід мати на увазі, що Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004р. у справі №10/732 викладено правову позицію, згідно з якою суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.
Така ж правова позиція викладена і у п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» (з наступними змінами і доповненнями).
Як вбачається з матеріалів справи (позовної заяви та поданого клопотання позивача від 10.05.2016р. за вх.№2-2451/16) позивачем самостійно визначено предмет позову - повернення отриманого відповідачем трансформатору від позивача за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект» під час розгляду справи залишались незмінними, заяв позивача про зміну предмету позову матеріали справи не містять.
Таким чином, позивач не скористався передбаченим ст. 22 ГПК України правом на зміну предмету позову до початку розгляду господарським судом справи по суті.
За таких обставин, оскільки господарський суд не вправі змінювати предмет позову, що згідно зі ст. 22 ГПК України є виключним правом позивача, та розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, в даному випадку відсутні підстави для розгляду інших позовних вимог, ніж ті, які були заявлені позивачем під час подання позовної заяви, а саме: повернення отриманого відповідачем трансформатору від позивача за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р., а отже відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог при розгляді справи №916/498/16.
Водночас відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі №6-88цс13, прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Аналогічна правова позиція викладена у в постанові Верховного Суду України від 24.09.2014р. у справі №6-122цс14, прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Також аналогічна правова позиція про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу, викладена у постановах Верховного Суду України від 17.06.2014р. у справі №3-30гс14, від 02.09.2014р. у справі №3-64гс14, від 22.01.2013р. у справі №3-69гс12, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
З урахуванням обставин, встановлених господарськими судами у справі №916/4600/14, та вимог ст. 35 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами у справі існували договірні відносини, а саме: був укладений договір №175 від 12.11.2013р., на виконання якого за видатковою накладною №0912-02 від 09.12.2013р. було поставлене майно, а отже в даному випадку договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект».
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект».
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Булат-Комплект» відмовити.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.
Повне рішення складено 16 травня 2016 р.
Суддя Ю.С. Бездоля