ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.05.2016Справа №910/2660/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф'южн Консалтинг»
до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Добре тепло»
про відшкодування збитків у розмірі 28 200,00 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: Корчевний А.В. та Стребков Ю.О. - за довіреністю від 21.03.2016 року;
від відповідача: Майданік В.В. - за довіреністю №32-ню від 29.01.2016 року;
від третьої особи: Абросімова О.Ю. - за довіреністю №3 від 05.01.2016 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф'южн Консалтинг» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про відшкодування збитків у розмірі 28 200,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо збереження вугілля та доставки його в повному об'ємі, згідно умов Договору №6411641 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 14.11.2011 року, в зв'язку з чим при розвантаженні вугілля виявлено його нестачу 9400,00 кг., що завдало збитки позивачу на суму 28 200,00 грн.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов стягнувши з відповідача на свою користь 28 200,00 грн. - збитків, 1 378,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.03.2016 року.
У судовому засіданні 22.03.2016 року оголошено перерву до 30.03.2016 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2016 року відкладено розгляд справи на 13.04.2016 року та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Добре тепло" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року відкладено розгляд справи на 04.05.2016 року.
В судовому засіданні 01.07.2015 року представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
14.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ф'южн Консалтинг» (далі по тексту - позивач, вантажовласник, ТОВ «Ф'южн Консалтинг») та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (далі по тексту - відповідач, Залізниця) укладено Договір №6411641 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі по тексту - Договір перевезення), за умовами якого (п. 1.1. Договору перевезення) предметом цього договору є Надання «Залізницею» «Вантажовласнику» послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги».
Відповідно до п. 2.1.2. Договору перевезення, «Вантажовласник» (Позивач) має право вимагати від «Залізниці» (Відповідача) належного виконання зобов'язань згідно за цим договором.
Згідно з п. 2.1.3. Договору перевезення «Вантажовласник» має право отримувати від «Залізниці» переліки витрат, податкові накладні, первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг, квитанції про приймання вантажу, накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та квитанції різних зборів (ГУ-57).
02.09.2015 року між Позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Копіленд-сервіс» (далі по тексту - продавець, ТОВ «Копіленд-сервіс») укладено Договір Поставки №02/09-В (далі по тексту - Договір поставки), за умовами якого (п. 1.1. Договору поставки) Постачальник (ТОВ «Копіленд-сервіс») передає у власність Покупцю, а Покупець приймає вугілля марок АО, AM, АС, АКО, ДГ брикети, напівкокс, в подальшому за текстом «Вугільна продукція», і сплачує їх вартість на умовах договору.
Згідно п. 2.1. Договору поставки, відвантаження здійснюється залізничним транспортом на умовах, визначених у заявках або автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 2.3. Договору поставки, поставка кожної партії товару оформлюється наступними документами: видаткова та/або товарно-транспортна накладна (залізнична накладна), податкова накладна тощо.
Позивачем (ТОВ «Ф'южн Консалтинг») на умовах Договору поставки придбано 68,7 тон вугілля, вартість 1 тони якого становить 3 000,00 грн. (з урахуванням ПДВ) у відповідності до накладної №71 від 31.10.2015 року.
На виконання умов Договору поставки на адресу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Копіленд-сервіс» через вантажовідправника ТОВ «Добре тепло» 12.11.2015 зі станції Новогродовка Донецької залізниці відпустив вугілля, згідно з залізничною накладною №49907124 (відправник) на станцію призначення Кагарлик Південно-Західної залізниці для позивача (одержувач) відправлено вагон №67920751 з вугіллям кам'яним марки АС (6-13) вагою 68 700,00 кг. (68,7 тон).
13.11.2015 року на проміжній станції Красноармійськ виявлено заглиблення над 2-3 люками 300см х 180 см х 30 см, про що складено акт загальної форми №50412.
14.11.2015 року вагону був зважений на ст. Нижньодн-вуз Принд Під час зважування була виявлена недостача вантажу у кількості 1 100,00 кг, про що складений акт загальної форми №2929.
22.11.2015 року під час розвантаження вагону було виявлено недостачу товару (вугілля) в розмірі 9 400,00 кг та відсутність захисного маркування на вагоні.
23.11.2015 року на станції Кагарлик Південно-Західної залізниці складено Комерційний акт АА № 004278/1.
В розділі «Д» Комерційного акту та додатку (продовження розділу «Д» Комерційного акту) зазначено наступне: На підставі актів загальної форми в електронному виді №50412 від 13.11.15 станції Красноармійськ, №2929 від 14.11.15 р. станції Нижньодніпровський вузол та акту загальної форми № 11 від 21.11.15 р. станції Кагарлик проводилась комісійна видача переважування вантажу антрацит в вагоні № 67920751 по відправці № 49907124 Новогродовка - Кагарлик. По накладній значиться вантаж антрацит АС 6-13 масою нетто 68 700 тара вагою 21 600. Маса вантажу визначена вантажовідправником на 150 т вагонних вагах. Фактично при переважуванні вантажу антрацит АС 6-13 в вагоні № 67920751 на вагонних вагах ТОВ «Гусева-К» маса брутто склала 80 900 кг. Враховуючи тару з документа 21600 кг маса вантажу нетто склала 59300, що менше маси нетто на 9400 кг. Визначення маси брутто проводилось двічі. Недостача вантажу підтвердилась. Недостаючий вантаж в вагоні вміститись міг. Навантаження в вагоні нижче бортів, з лівої сторони над 2-3 розвантажувальними моками малося заглиблення шириною 1500 мм довжиною 2000 мм на глибину до полу вагона, на хребтовій балці та на візку вагона сліди висипання вантажу. На решті поверхні вантажу заглиблення відсутні. Захисне маркування відсутнє. Вантаж прибув в технічно несправному вагоні, про що складено акт про технічний стан вагона форми 2У106 №1 від 23.11.2015 року станції Кагарлик.
Підписано вищевказаний комерційний акт начальником станції Кагарлик, черговим по станції - начальником вантажного району, працівником станції прийомоздавальником та одержувачем.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в порушення умов Договору перевезення не збережено вугілля та не доставлено його в повному об'ємі позивачу, в зв'язку з чим відповідач своїми діями заподіяв збитки позивачу в розмір 28 200,00 грн. (недостача вугілля 9 400,00 кг. * 3000,00 грн. = 28 200,00 грн.).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
За статтями 130, 133 Статуту залізниць України та п. 2 Правил заявлення та розгляду претензій (ст. 130-137 Статуту) затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, заявлення до розгляду претензій, а саме - право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Тобто, законодавством прямо передбачено відповідальність перевізника за нестачу вантажу, яка виявлена під час його перевезення, а комерційним актом підтверджується нестача вугілля на проміжній станції Красноармійськ.
Згідно із ст. 113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Комерційний акт АА №004278 складений у відповідності до Правил складання актів і є належним доказом, підтверджуючим факт нестачі за спірними перевезеннями.
Відповідач стверджує, що вантажовідправник не забезпечив підготовку вагону під час завантаження та не пересвідчився у тому, що перевезення у спірному вагоні не призведе до втрати вантажу і не вжив заходів по запобіганню просипання дрібних часток вантажу під час перевезення, оскільки відповідно до Акту №1 про технічний стан вагону (контейнера) від 23.11.2015 вагон №67920751 був в технічно несправному стані.
Проте, відповідно до акту загальної форми № 50412 від 13.11.2015 було виявлено виїмку вантажу зверху, протікання відсутні.
Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України встановлено обов'язок саме залізниці подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.
Відповідно до п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок:
- таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення;
- завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція);
- Здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення;
- стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Суд зазначає, що жодна з приведених обставин не мала місце у даній справі.
Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем в порушення умов Договору перевезення та Статуту залізниць допустив нестачу вантажу та спричинив позивачеві збитки в розмірі вартості нестачі вугілля 9 400,00 кг. (28 000,00 грн.).
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявності прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 28 000,00 грн., які поніс позивач в якості нестачі вугілля.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 28 200,00 грн. - збитків, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛИСЕНКА, будинок 6; код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ф'южн Консалтинг» (02660, м. Київ, ПРОСПЕКТ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 3, кімната 20; код ЄДРПОУ 35532868) 28 200 (двадцять вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. - збитків, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.
3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Якименко М.М.
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 18.06.2016 року.