ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.05.2016Справа №910/5405/16
За позовомКиївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі 1) Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації; 2) Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації
До Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"
Простягнення 521 274,16 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники:
Від прокуратури Любенок М.Д. (прокурор)
Від позивача-1Напханюк І.О. - представник за довіреністю від 16.01.2016 № 101-386/01
Від позивача-2Кошелєва М.О. - представник за довіреністю від 18.01.2016 № 129
Від відповідача Колеснікова І.В. - представник за довіреністю від 28.12.2015
На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.05.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Київська місцева прокуратура № 2 в інтересах держави в особі Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації звернулася до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 521 274,16 грн. неустойки за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період фактичного використання нежитлових приміщень, договір оренди яких припинився.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5405/16 від 29.03.2016, яку призначено до розгляду на 18.04.2016.
14.04.2016 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали від 29.03.2016.
18.04.2016 в ході розгляду спору по суті виникла необхідність витребування у позивачів документів, необхідних для з'ясування всіх фактичних обставин справи, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.05.2016.
05.05.2016 позивачем-1 було подано до суду додаткові документи, витребувані судом.
У судовому засіданні, призначеному на 16.05.2016 прокурор у справі та представники позивачів заявлені вимоги підтримали та просили позов задовольнити, стягнувши з відповідача неустойку, передбачену спеціальною нормою законодавства - ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме: подвійну палату за користування нежитловим приміщенням у період з 01.05.2015 по 15.03.2016. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору оренди від 28.01.2013, адже не повернув орендоване приміщення після закінчення строку дії договору, незважаючи на наявність судового рішення про звільнення приміщення та його повернення балансоутримувачу (Управлінню освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації) та відкритого виконавчого провадження.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на добросовісність Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у виконанні взятих на себе зобов'язань за договором від 28.01.2013, підтримання рівня юридичної та правової культури на межі правомірності, що виявилося у відсутності порушень обов'язку своєчасного внесення орендної плати та компенсації податку за землю. Також, представник відповідача вказував на необґрунтованість розрахунку ціни позову, невизначеність правової природи нарахованих сум через застосування індексу інфляції.
Крім того, представник відповідача зауважував на необхідність взяття судом до уваги обставин, які мають істотне значення для справи в розрізі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а саме: внесення Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" орендної плати за період з 01.05.2015 по 15.03.2016 та прийняття коштів позивачем.
16.05.2016 в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.05.2016 для отримання від позивачів додатку № 1 до договору, за яким виник спір.
18.05.2016 позивачем-2 було подано суду додаток № 2 до договору від 28.01.2013.
Під час судового засідання представники учасників провадження у справі підтримали свої правові позиції.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
28.01.2013 між Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією як орендодавцем, Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" як орендарем та Управлінням освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації як балансоутримувачем укладено договір № 3 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - договір).
Відповідно до п. 1 договору орендодавець за погодженням постійної комісії Київради з питань власності (протокол від 18.12.2012 № 138 п. 1.2.2) та розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 25.01.2013 № 35 передає, а орендар приймає в постійну оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (об'єкт оренди), який знаходиться за адресою: просп. Бажана, 32-А для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернету та інше використання нерухомого майна.
За змістом п. 2.1 договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 111,35 кв.м, в т.ч. на 1 поверсі - 111,35 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (договору № 5).
Згідно з п. 2.4 договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
Пунктом 4.1 договору визначено, що орендодавець зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується повноважними представниками орендодавця, орендаря та балансоутримувача.
28.01.2013 на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 28.01.2013 р. (додаток № 3 до договору).
Порядок розрахунків за договором та визначення орендної плати було встановлено у розділі 3 договору. Так, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та визначена у додатку № 1 до договору (п. 3.1).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Крім орендної плати, орендар сплачує відшкодування комунальних послуг, експлуатаційних витрат і відшкодування земельного податку (п. 3.2).
Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4).
Орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5).
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20-о числа наступного за звітним періодом місяця (п. 3.6).
Відповідно до п. 9.1 договору він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.01.2013 по 31.03.2015.
За змістом п. 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Листом № 1000 від 01.04.2015 Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повідомило відповідача про відсутність намірів продовжувати дію договору, у зв'язку з чим просив відповідача звільнити орендоване майно та передати його по акту приймання-передачі.
Договір від 28.01.2013 є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
У частині 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Оскільки позивач-2 направив відповідачеві лист про відмову від продовження дії договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір оренди припинився у зв'язку з закінчення строку, на який його було укладено, тобто 31.03.2015.
Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
За змістом п. 7.6 договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Обставини припинення дії договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (31.03.2015), а також обставини невиконання відповідачем обов'язку з повернення орендованого майна, зокрема, за п. 7.6 договору були предметом судового дослідження у справі № 910/18095/15 за позовом прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та Управління освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про зобов'язання звільнити приміщення, що розглядалася Господарським судом міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.20015 у справі № 910/18095/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2016, позов прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави було задовольнити повністю, а саме: зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звільнити та повернути Управлінню освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації орендоване нежитлове приміщення СШ № 316 на просп. М. Бажана, 32-А у м. Києві, загальною площею 111,35 кв.м. Також з відповідача було стягнуто 1 218,00 грн. судового збору.
Відповідно до преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У силу ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Таким чином, обставини встановлені судовими інстанціями в ході розгляду справи № 910/18095/15 не може бути поставлено під сумнів.
10.11.2015 Відділом Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві відрито виконавче провадження ВП № 49293050 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/18095/15 про зобов'язання звільнити та повернути орендоване нежитлове приміщення.
Як стверджує прокурор у справі, Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація та Управління освіти у Дарницькому районі міста Києва станом на березень 2016 року та на момент розгляду цієї справи відповідач не звільнив приміщення та не передав його балансоутримувачу в установленому договором порядку.
Актом обстеження від 11.03.2016, складеним комісією у складі працівників Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Спеціалізованої загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № 316 з поглибленим вивченням української мови встановлено, що станом на 11.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" фактично використовує приміщення, що було орендоване за договором від 28.01.2013 № 3 для розміщення телекомунікаційного обладнання, раз в тиждень перевіряє стан обладнання, доступу до приміщення не надає, роботи з вивезення обладнання не проводить.
Матеріалами справи підтверджується, що у січні та лютому 2016 позивач-2 звертався до відповідача з листами № 78 від 13.01.2016 та № 669 від 26.02.2016, в який вимагав негайного звільнення приміщення та сплати неустойки, розрахованої в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що такі листи відповідач отримав 18.01.2016 та 29.02.2016.
До матеріалів справи відповідей подано не було.
У ході розгляду спору по суті та з'ясування фактичних обставин справи відповідач не заперечив посилань сторони позивача не те, що приміщення за актом Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" не повернуті.
Отже, судом встановлено, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, так і станом на момент винесення рішення у даній справі, спірне приміщення використовується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено. що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Згідно з п. 4.13 договору орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі, який підписується орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Оскільки договір припинив свою дію 31.03.2015 р., доказів укладення між сторонами додаткової угоди до договору, або іншого договору оренди спірного приміщення, так само як і доказів належного звільнення відповідачем приміщення та його повернення до матеріалів справи подано не було, позовні вимоги про стягнення неустойки видаються правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку, приєднаного до позовної заяви, що перевірений судом та приймається як належний.
Так, судом встановлено, що ціну позову було визначено виходячи з подвійної орендної плати за період з травня 2015 по березень 2016 років, яка згідно з рахунками позивача-2 склала 521 274,16 грн., а саме: за рахунками на внесення орендної плати: № 813 від 10.05.2015 на суму 23 049,62 грн., № 1014 від 10.06.2015 на суму 23 556,71 грн., № 1183 від 10.07.2015 на суму 23 650,93 грн., № 1346 від 10.08.2015 на суму 23 414,42 грн., № 1548 від 10.09.2015 на суму 23 227,10 грн., № 1677 від 10.10.2015 на суму 23 761,32 грн., № 1873 від 10.11.2015 на суму 23 452,42 грн., № 2081 від 10.12.2015 на суму 23 921,46 грн., № 84 від 10.01.2016 на суму 24 088,91 грн., № 180 від 10.02.2016 на суму 24 305,71 грн., № 567 від 10.03.2016 на суму 24 305,71 грн.
Заперечення відповідача щодо необґрунтованості розрахунку, приєднаного до позовної заяви зважаючи на зазначення індексів інфляції судом відхиляються, адже, застосування до ставки орендної плати індексу інфляції відповідає законодавству та умовам договору від 28.01.2013, зокрема, п. 3.1, п. 3.2, нарахування податку на додану вартість - п. 3.4.
Крім того, необхідність застосування індексу інфляції при проведенні розрахунку орендної плати відповідає Методиці розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та додатку № 1 до договору.
Судом встановлено, що на розраховану з врахуванням індексу інфляції суму орендної плати у позові прокурора не було збільшено неустойку за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України на індекс інфляції повторно, що означає безпідставність заперечень відповідача у цій частині. Розрахунок неустойки за кожен місяць не суперечить базовому розрахунку орендної плати, порядок проведення якої сторонами погоджувався в додатку № 1 до договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд враховує приєднані відповідачем до відзиву на позовну заяву платіжні доручення на загальну суму 236 428,60 грн. про перерахування орендної плати за спірний період з 01.05.2015 по 15.03.2016 (№ 72839 від 18.03.2016 на суму 24 305,71 грн., № 26 від 25.01.2016 на суму 24 088,91 грн., № 26 від 05.01.2016 на суму 23 921,46 грн., № 6092 від 02.12.2015 на суму 23 452,42 грн., № 4928 від 26.10.2015 на суму 23 761,32 грн., № 3815 від 17.09.2015 на суму 23 227,10 грн., № 3162 від 25.08.2015 на суму 23 414,42 грн., № 2177 від 22.07.2015 на суму 23 650,93 грн., № 1571 від 25.06.2015 на суму 23 556,71 грн.).
Суд зауважує, що сплата відповідачем орендної плати за виставленими рахунками відповідає законодавству та умовам п. 3.5 договору, де вказано, що останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Крім того, суд враховує вміщені у відзиві посилання на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, де встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зважаючи на те, що у заявленому спорі не йде мова про відшкодування заподіяних збитків і Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" не зверталося до суду з заявою/клопотанням про зменшення неустойки в порядку п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, посилання відповідача на таку норму законодавства видається недоцільним, а підстави для зменшення неустойки - відсутніми, адже факт порушення обов'язку з повернення майна та звільнення приміщення відповідачем не заперечено і не спростовано.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну зі сторін судового процесу покладено обов'язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем заявлені вимоги не спростовано.
Враховуючи все викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом повністю, а судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-38 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) на користь Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168-К; ідентифікаційний код 37448113) 521 274 (п'ятсот двадцять одну тисячу двісті сімдесят чотири) грн. 16 коп. неустойки.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) на користь прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ 02910019, ДКСУ м. Києва, МФО 820172, рахунок - 35215057011062) 7820 (сім тисяч вісімсот двадцять) грн. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 20.05.2016
Суддя І.В. Усатенко