19.05.16р. Справа № 904/3341/16
За позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех Добрива" (м. Запоріжжя)
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 6 125 грн. 65 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 24/16 від 04.01.2016)
від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство "Бізон-Тех Добрива" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути вартість нестачі вантажу в вагоні № 53766036 у розмірі 6 125 грн. 65 коп.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу (вантажовідправнику), була спричинена шкода у розмірі 6 125 грн. 65 коп. вартості недостачі вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. У позовній заяві позивач посилається на норми статей 15, 16, 526, 914 Цивільного кодексу України, статті 308, 310, 314 Господарського кодексу України, статті 110, 113, 114, 131 Статуту залізниць України.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2016 порушено провадження у справі, її розгляд призначено в засіданні на 19.05.2016.
Позивачем с супровідним листом (вх.суду 28393/16 від 10.05.2016) долучені до матеріалів справи витребувані ухвалою суду від 26.04.2016 документи.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду30911/16 від 19.05.2016), у якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем належними доказами не підтверджений розмір вартості нестачі вантажу, який підлягає відшкодуванню. Відповідач наголошує на тому, що у разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві-вантажоодержувача, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.
У судове засідання 19.05.2016 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 19.05.2016 не з'явився, при цьому, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930000361765 (№ 0368010238509), яке повернулося з відміткою про отримання ухвали суду від 26.04.2016 позивачем 04.05.2016.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача, оскільки його правова позиція викладена у відзиві на позов.
Судом також було враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхім" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Бізон-Тех Добрива" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 56 (а.с.12-13), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти мінеральні добрива, фасовані:
- нітроамофоска "Суперагро" 15:15:15, в кількості 1000 т.;
- нітроамофоска "Суперагро" 4:20:20, в кількості 1000 т.;
- нітроамофоска 10:26:26, в кількості 1000 т.;
- нітроамофоска 16:16:16, в кількості 1000 т.;
- подвійний суперфосфат 10:32, в кількості 1000 т.;
- суперфосфат амонізований гранульований 2:16, в кількості 1000 т.;
- амофос 12:52, в кількості 1000 т.;
- "Суперагро" 12:24, в кількості 1000 т.;
- селітра аміачна ГОСТ 2-85, марка "Б", вищий сорт, в кількості 10 000 т.;
- карбамід, в кількості 1000 т.;
Умови поставки: СРТ станція вказана покупцем.
Продукція відпускається за цінами, діючими на період виставлення рахунків, на замовлені партії продукції (пункт 1.1. договору).
При цьому, поставка товару на умовах СРТ, згідно з правилами "Інкотермс" передбачає, що ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-якого збільшення витрат, що виникає після передачі товару перевізнику, переходить з продавця на покупця, коли товар передано в розпорядження перевізника.
У пункті 8.1. вказаного договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконаних взятих на себе зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2016 року.
В межах вказаного договору 17.03.2016 на адресу позивача у вагоні № 53766036 була направлена партія нітроамофоску в біг-бегах (далі - добрива) вагою 69 459 кг за залізничною накладною № 44426948 (а.с.18).
На станції Більманка Придніпровської залізниці 21.03.2016 було складено комерційний акт АА № 043626/1 (а.с.19).
Так, у комерційному акті зафіксовано наступне:
- вагон № 53766036 вантажопідйомністю 70 т прибув 21.03.2016 з поїздом № 8851 в 10 годин 10 хвилину;
- вагон у технічному стані справний;
- в розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" комерційного акту зазначено, що на підставі акта загальної форми № 1 від 21.03.2016, по станції Більманка, проведена комісійна видача з прорахунком кількості місць і перевіркою стану вантажу із вагону № 53766036, відправка № 44426948, у складі ДС ОСОБА_2, одержувач ОСОБА_3, поліція - слідчий Заярський;
- відповідно до перевізного документу значиться 77 біг-бегів, навантаження в два яруси по борту вагона, в верхньому ярусі 38 місць;
- зліва по ходу поїзда між 1 і 2 люками виявлено горизонтальний поріз 1 біг-бега в верхній частині у горловині;
- вантаж нітроамофоска (код ЄТСНЕ 436129) партія 47;
- при вивантаженні виявилось 1 ярус - 38, 2 ярус - 39, всього 77: 76 без пошкоджень, 1 біг-бег пошкоджений без розсипу;
- зважування проводилось на вагах отримувача ЕЛВА-01240 № 009, ДСТУ EN: 45501:2007, дата повірки - 25.08.2015;
- в результаті зважування виявилось 280 кг, що менше від визначеного в документі на 620 кг;
- при повторному прорахунку кількості місць і зважуванні недостача підтвердилась;
- в технічному відношенні вагон справний, люки закриті;
- завідуючого вантажним двором не має; дана телеграма (а.с.19).
Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).
Отже, позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.
Так, згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, із врахуванням норми недостачі 1,5% маси (для мінеральних добрив), зазначеної в перевізних документах, недостача у даній партії добрив складає:
620 кг (виявлена недостача) - 13,5 кг (норма недостачі) = 606,5 кг (0,6065 т).
Згідно з розрахунком, вартість недостачі вугілля складає:
10 100 грн. (ціна за тону) х 0,6065 т (розмір недостачі) = 6 125 грн. 65 коп. (вартість недостачі).
При цьому, згідно з пунктом 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу,
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.
Пунктом 136 Статуту залізниць України визначено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Згідно з пунктом 134 Статуту залізниць України зазначений термін (шість місяців) обчислюється з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.
Дата видачі спірного вантажу згідно штемпеля на залізничній накладній № 44426948 - 21.03.2016, позовна заява відповідно до штемпелю Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на конверті, в якому надійшла позовна заява до господарського суду - 22.04.2016, отже, позов пред'явлено без порушення встановленого строку.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша, друга, третя статті 909 Цивільного кодексу України).
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини перша, друга статті 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Матеріалами справи підтверджується, що стан вагону № 53766036 у технічному та комерційному відношенні відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (частини друга, третя статті 308 Господарського кодексу України).
Так, матеріалами справи підтверджується, що вантажовідправником не були порушені вище вказані вимоги, про що і міститься інформація в розділі Д комерційного акту.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Згідно із статтями 110, 111, 113 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли, зокрема, вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наявність умов звільнення від відповідальності за втрату вантажу залізницею не доведено, крім того, комерційним актом встановлено, що була порушена упаковка біг-бегу, шляхом горизонтального порізу в верхній частині, що свідчить про правомірність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Так, статтею 129 Статуту залізниць України, передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як вбачається з комерційного акту АА № 043626/1 (форма ГУ-22), складеного на станції Більманка Придніпровської залізниці, при переважуванні було встановлено, що у непошкодженому вагоні № 53766036, в одному із біг-бегів замість вказаних 900 кг ваги нетто вантажу, фактично було виявлено 280 кг, а також виявлено порушення пакування (поріз), про що зазначено вище.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме: у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Судом встановлено, що з урахуванням норми недостачі 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах, вагова недостача у даній партії добрив склала 606,5 кг. Враховуючи вартість 1 тони добрив, що визначена у видатковій накладній № 942/9 від 17.03.2016, а також в рахунку № 175 від 01.02.2016, вартість недостачі склала 6 125 грн. 65 коп. (розрахунок було наведено вище).
При цьому, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).
При цьому, рахунок № 175 від 01.02.2016 оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1865 від 03.02.2016. Таким чином, позивач правомірно визначив у своєму розрахунку вартість 1 тони вантажу за ціною постачальника товару.
Суд також відзначає, що заперечення відповідача щодо неналежності доказів на підтвердження вартості вантажу, не приймаються до уваги судом, оскільки відповідач помилково вважає, що відправником вантажу є посередник, ціни якого не можуть застосовуватись у розрахунку нестачі.
Так, дійсно, відправником за залізничною накладною № 44426948 є ТОВ "НФ Трейдінг Україна", але він не є постачальником спірних добрив. Відповідно до договору поставки та видаткової накладної, постачальником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрросхім", за дорученням якого ТОВ "НФ Трейдінг Україна" здійснило відправку спірного вантажу (лист № 374 від 18.03.2016). Отже, позивач правомірно визначив вартість спірного вантажу у розрахунку.
Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за незбереження схоронності вантажу. Невиконанням обов'язку щодо схоронності вантажу відповідач порушує права позивача щодо отримання вантажу у повному об'ємі, безпідставно не відшкодовуючи понесену втрату.
Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На цій підставі господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, інших нормативно-правових актів.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідачем, як перевізником, не було виконано належним чином свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу була спричинена шкода у розмірі 6 125 грн. 65 коп. вартості недостачі спірного вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення шкоди, завданої недостачею вантажу, у сумі 6 125 грн. 65 коп. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех Добрива" (70605, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вулиця Крупської, будинок 162, квартира, 11; ідентифікаційний код 38267767) - 6 125 грн. 65 коп. шкоди, завданої недостачею, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя ОСОБА_4