61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
12.05.2016р. Справа № 905/1186/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк
про стягнення 37 645 грн. 68 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився.
від відповідача: представник не з'явився.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 12.05.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство “ Єнакієвський металургійний завод”, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення вартості недостачі вантажу у сумі 32 098 грн. 24 коп.
Ухвалою суду від 23.03.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 12.04.2016р. Ухвалою суду від 12.04.2016р. розгляд справи було відкладено на 12.05.2016р.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що катанка сталева, яка перевозилась за накладною № 53973608 від 30.08.2015р. у полувагоні № 56352354 в кількості 60 100 кг. була доставлена на станцію призначення з недостачею вантажу, про що складено комерційний акт БН № 722900/18 від 08.09.2015р.
Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 924, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст. 314, 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 110, 113, 114, 133 Статуту залізниць України.
Позивач про дату судових засідань 12.04.2016р. та 12.05.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 30.03.2016р. та 22.04.2016р. однак у засідання суду представника не направив, про причини неявки не повідомив.
06.04.2016 через електронну пошту господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява № 73/5-90 від 04.04.2016р. про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача суму вартості недостачі вантажу у розмірі 37 645 грн. 68 коп.
Суд розглядає справу з урахуванням наданої заяви.
Відповідач у свою чергу про судові засідання 12.04.2016р. та 12.05.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 24.03.2016р. та 15.04.2016р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Між Публічним акціонерним товариством “Єнакієвський металургійний завод” (далі - продавець) та “Metinvest International S.A.” (далі - покупець) був укладений контракт № 13-001768 від 31.05.2013р. (далі за текстом Договір), за умовами якого продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію, яка надалі іменується «товар» на умовах, викладених у контракті та специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
30.08.2015р. Публічне акціонерне товариство “Єнакієвський металургійний завод” зі станції Ясинувата Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Порт-Експорт Донецької залізниці відповідно до технічних умов завантажило по накладній № 53973608 катанку сталеву у полувагон № 56352354 в кількості 60 100 кг. та передало вказаний вантаж для перевезення Державному підприємству “Донецька залізниця”. Навал маркований двома капроновими стрічками. Маса 1 бунта більше 100 кг. Упаковка 128 кг.
В свою чергу, Державне підприємство “Донецька залізниця” прийняла у Публічного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” на станції Ясинувата Донецької залізниці для перевезення перерахований вище вантаж і зобов'язалась доставити його на станцію Маріуполь-Порт-Експорт Донецької залізниці Товариству з обмеженою відповідальністю “Метінвест шиппінг”, який є експедитором в порту.
Під час прибуття вагонів на станцію призначення Маріуполь-Порт-Експорт Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.
Так, на станції призначення, з посиланням на складений цією станцією акт загальної форми № П 306 від 07.09.2015р., було здійснено комісійне переважування на повірених 150-тонних вагонних тензометричних вагах залізниці з повною зупинкою та розчепленням вагону №56352354, за результатами якого складений комерційний акт БН 722900/18 від 08.09.2015р., відповідно до якого за наслідками комісійного переважування вказаного вагону виявилось: брутто 77 300 кг, тара з брусу - 21 350 кг., нетто - 55 950 кг., що менше документа на 4 150 кг. У комерційному акті також відображено, що навантаження у вагоні навалом на верхньому ярусі по ширині вагону по 2 бунти в два ряди, маркувальні стрічки обірвані, зміщений бунт. Вагон прибув без супроводу охорони. В технічному відношенні справний, люки щільно закриті на справні запірні засоби. Перевантажування проводили комісійно агент комерційний Бондарев у присутності ДСМ Михайленко, агента комерційного Романенко, представника отримувача Венедиктова, слідчого РВ ММУ Дроздової, стрільця ВОХР Потрехальчева.
Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Згідно переуступного підпису на накладній №53973608 право на пред'явлення позову передано Публічному акціонерному товариству “Єнакієвський металургійний завод”.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення з маркуванням, однак на станцію призначення вантаж прибув з порушеним маркуванням, тобто не у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення. Отже, наявні сліди доступу до вантажу, ознаки розкрадання чи втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом БН № 722900/18 від 08.09.2015р.
Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Недостача вантажу у вагоні № 56352354 становить 60 100 - 55 950 = 4 150 кг., або 4,15 т. Природна втрата маси вантажу з застосуванням 0,5% маси, зазначеної в перевізному документі становить 60 100 кг. Х 0,5% = 300,5 кг. Недостача вантажу у вагоні № 56352354 з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 0,5% маси, зазначеної в перевізному документі, становить 4 150 кг. - 300,5 кг. = 3 849,5 кг. або 3,8495 т.
Відповідно до наявної в матеріалах справи специфікації №438 до контракту № 13-001768 від 31.05.2013р. Публічного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” (вантажовідправник) вартість 1 тони катанки з вуглецевої сталі складає 377,00 дол. США.
Відповідно до ч.4 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Відповідно до п.3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).
При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній або національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.
Станом на дату подання позовної заяви офіційний курс, визначений Національним банком України, становив 2594,4535 грн. за 100 дол. США.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 0,5% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена за комерційним актом БН № 722900/18 від 08.09.2015р. у розмірі 37 645 грн. 68 коп.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним. Фактично розмір вартості недостачі становить 37 652 грн. 22 коп.
Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 37 645 грн. 68 коп.
Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 6, 24, 110, 111, 113, 114, 115, 122, 129, 133 Статуту залізниць України, ст.ст. 12, 23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 909, 920, ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 32-36, 43, 49, 55, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (код ЄДРПОУ 01074957, місцезнаходження - 83000, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68) на користь Публічного акціонерного товариства “Єнакієвський металургійний завод” (код ЄДРПОУ 00191193, місцезнаходження - 87504, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 54, блок 4) суму вартості недостачі вантажу у розмірі 37 645 грн. 68 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 378 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 12.05.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2016р.
Суддя Ю.С. Мельниченко