17.05.16р. Справа № 904/2980/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Маріуполь
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 11707,98 грн.
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 964 від 30.12.2015 року, представник;
Публічне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" в особі товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс", м. Маріуполь звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 11 707,98грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок не забезпеченого Відповідачем збереження вантажу під час перевезення, утворилась недостача у розмірі 4100 кг., про що складено комерційний акт РА №012220/2513 від 21.12.2015року.
Відповідач в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.04.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -
На виконання умов Договору № 687/14-Ф від 19.12.2014 року ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ПАТ "Інгулецький ГЗК”, вантажовідправник), поставив згідно залізничної накладної № 47452305 від 15.12.2015 року на адресу ТОВ “МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС” (вантажоодержувач ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ”) у вагоні № 61021242 вантаж - брухт сталевий легковаговий вид №3 вид ДСТУ 4121-2002 вагою 58900кг на суму 178518,31грн. на умовах постачання FСА станція відправлення - Інгулець, Придніпровська залізниця.
21.12.2015 року на станції призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці був складений комерційний акт РА № 012220/2513 на вагон № 61021242, який свідчить про недостачу вантажу в вагоні № 61021242 в кількості 4100 кг.
В комерційному акті РА №012220/2513 від 21.12.2015 зазначено, що на ст. Запоріжжя-Ліве проводилось комісійне переважування вагону № 61021242 за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акту, на справних вагонних вагах вантажоотримувача 39/2Е. В комерційному акті РА №012220/2513 від 21.12.2015 зазначено, що за документом значиться: тара 23700кг/24400кг, нетто 58 900кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 79200 кг, тара с документу - 24 400кг, нетто - 54 800 кг, що менше документу на 4 100 кг. У комерційному відношенні погрузка в вагоні нижче рівня бортів 10 см, поверхню вантаж зрешено, грати не зварені між собою, маркована вапняним розчином білого кольору шляхом розбризкування, що відповідає залізничні накладній. Над 1,2,3, 4 люками є виїмка розміром 550x280x80 см. У документі є відмітка про те, що вантаж прибув у супроводі охорони залізниці, фактично вантаж прибув без супроводу охорони. У технічному відношенні вагон справний, бездвірний, люка закриті, додатково укручені дротом діаметром 6 мм. При повторному переважуванні комісією у тому ж складі результат не змінився.
З урахуванням вказаного вище позивач просить суд стягнути з відповідача шкоду, завдану нестачею вантажу в розмірі 11 707,98 грн.
Відповідно до п. 5.3. договору поставки № 673/14/20/2014/2309 від 19.12.2014 року, укладеного між ТОВ “МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС” та ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ”, у разі виявлення ознак недостачі вантажоодержувач зобов'язаний забезпечити складання та направлення на адресу ТОВ “МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС” комерційного акту та залізничної накладної з переуступочним написом на Відправника (ПАТ “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО”). Виходячи з даної умови Договору поставки № 673/14/20/2014/2309 від 19.12.2014 року та ст. 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач вантажу (ПАТ “ЗАПОРІЖСТАЛЬ”) передав право пред'явлення позову вантажовідправнику (ПАТ “Інгулецький ГЗК”), про що у залізничної накладної № 47452305 зроблено відповідний напис.
Відповідно до п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. № 01-8/917 “Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” вантажовласник, якщо він не є вантажовідправником або вантажоодержувачем, у такому випадку має право скористатись можливістю, наданою пунктом 133 Статуту залізниць України - отримати від вантажоодержувача (наприклад - порту) довіреність, оформлену згідно із законодавством, виступати від його імені і заявляти претензійно-позовні вимоги до залізниці.
Враховуючи викладене, Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" на підставі довіреності, права виступати від його імені і заявляти претензійно-позовні вимоги до залізниці.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажу залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України (далі - Статут), який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року № 457 та визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до вимог ст. 105 Статуту залізниць України визначено, що залізниці, вантажовідправники несуть матеріальну відповідальність за перевезення.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту залізниць України).
Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагону.
Оскільки вагон з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу ст. 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.
Як вбачається з комерційного акту, при прийнятті вантажу була виявлена нестача вантажу у кількості 4100 кг.
В матеріалах справи наявний рахунок №90638784 від 15.12.2015року, згідно з якого вартість 1 тони брухту сталевого №3 вид 3 ДСТУ 41211-2002 становить 3077,00 грн.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складається із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норм недостачі (сума норм природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: для 0,5% маси всіх інших вантажів, зазначеної в перевізних документах.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги про відшкодування збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у сумі 11707,98грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса (ОСОБА_2), 108, ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905) 11 707,98грн. - вартості нестачі вантажу та 1378 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19.05.2016
Суддя ОСОБА_3