263/1334/16-ц
2/263/767/2016
18 травня 2016 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Маслюк К.О., за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, -
08.02.2016 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. В обґрунтування позовних вимог вказала, що 26.02.2015 р., приблизно о 14 год. 30 хв. по вул. Бахчиванджи в Центральному (Жовтневому) районі міста Маріуполя водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, скоїв наїзд на її матір - пішохода ОСОБА_4 В результаті даної ДТП ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, церебральної коми, та 27.02.2015 р. померла у Маріупольській міській лікарні № 5. Відомості про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050000000210 від 26.02.2015 р. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. По даному кримінальному провадженню вона була визнана потерпілою. Внаслідок даної ДТП, яка стала причиною смерті її матері, їй було завдано моральну шкоду. Її втрата є неоцінимою, оскільки життя людини, близької родички - матері, неможливо виразити у грошовому еквіваленті. З матір'ю у неї були дуже близькі, теплі стосунки, що ґрунтувалися на любові та повазі один до одного, тому у зв'язку з її смертю вона зазнала сильних душевних страждань та моральних переживань, в результаті чого порушився нормальний ритм її життя, вона не може нормально спати, спілкуватися з рідними та близькими. Через переживання з приводу смерті матері та її поховання, погіршився стан її здоров'я, вона постійно відчуває головний та серцевий біль, часто підвищується серцевий тиск. На підставі викладеного просила стягнути з відповідача на її користь суму моральної шкоди у розмірі 80000,00 гривень.
Представник позивачки - адвокат ОСОБА_1 надав заяву в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 також надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги визнав частково, так як досудове слідство по кримінальному провадженню за фактом даної ДТП не завершено.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Судом встановлено, що 26.02.2015 р., приблизно о 14 год. 30 хв., по вул. Бахчиванджи в Центральному (Жовтневому) районі міста Маріуполя водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 В результаті даної ДТП ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, церебральної коми, та 27.02.2015 р. померла у Маріупольській міській лікарні № 5, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015050000000210 від 26.02.2015 р. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України /а.с. 3/. На теперішній час слідство по даному кримінальному провадженню триває.
Факт смерті ОСОБА_4 27.02.2015 р. також підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 І-НО № 898737 від 28.02.2015 року /а.с. 4/.
Померла ОСОБА_4 доводилася позивачці ОСОБА_2 (дошлюбні прізвища Федорович, Батаєва), що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЯК № 059854 від 27.04.1967 року /а.с. 9/
Автомобіль TOYOTA «AURIS» державний номер НОМЕР_2 належить відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. /а.с.5/
Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 4 Постанови № 4 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК, пункт 1 ч.2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб; шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що вказували б на те, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої.
При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача про те , що досудове слідство по даному кримінальному провадженню ще триває, оскільки для стягнення шкоди, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, наявність вини не є обов'язковою відповідно до наведених вимог законодавства.
Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
З положень п.1 ст.1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості .
Крім того, відповідно до п. 4 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Внаслідок вищевказаної ДТП, що стала причиною смерті матері позивачки, ОСОБА_2 зазнала душевних та моральних страждань, сильних переживань, в результаті яких порушився нормальний ритм її життя. Як наслідок смерті близької родички, позивачка, знаходячись у стресовому стані, була змушена займатися організацією поховання померлої, через що погіршилося її самопочуття та душевна рівновага.
Враховуючи обставини справи, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, у розмірі 70000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 гривень.
Керуючись ст. ст. ст. 16, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, п.9 постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 4 Постанови № 4 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 131, 212, 215, 218 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму завданої їй моральної шкоди у розмірі 70 000,00 (сімдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Г. Шатілова