Справа №263/5843/16-а
Провадження №2-а/263/143/2016
17 травня 2016 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, про примусове видворення за межі України громадянки Російської Федерації разом з неповнолітніми дітьми, -
11 травня 2016 року Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення її громадянки Російської Федерації за межі України разом з неповнолітніми дітьми.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.03.2015 року при проведенні спільних заходів співробітниками Добропільського міського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та співробітниками Красноармійського МРВ УСБУ в Донецькій області при перевірці оперативної інформації за адресою: АДРЕСА_1, була виявлена громадянка Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з неповнолітніми дітьми, яка проживала в Україні без реєстрації та відповідних документів, що дають право на проживання або перебування на її території. Згідно пояснень ОСОБА_1 вона прибула в Україну (в Добропільський район Донецької області) у серпні 2013 року з дітьми до знайомого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який її запросив в Україну. Мешкала за різними адресами. Згідно відмітки у паспорті громадянки РФ вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, інших відміток про реєстрацію (зняття з реєстраційного обліку) місця проживання не виявлення. Під час перетину кордону вона одержала іміграційну картку, яка не збереглася з невідомих причин. Родинних стосунків в Україні та визначених законодавством України підстав для проживання та перебування в Україні не має, так само не має коштів на утримання дітей. Після закінчення законного терміну перебування в Україні (грудень 2013 року) від продовження строку перебування або виїзду ухилилася, оскільки не мала коштів для повернення. Таким чином, ОСОБА_1 перебувала на території України незаконно, про що позивачу стало відомо 12.03.2015 року. У той же день відносно відповідачки складено протокол про адміністративне правопорушення, за ч.1 ст.203 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн., який остання сплатити відмовилася. На теперішній час ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка РФ, яка прибула на територію України у серпні 2013 року, з грудня 2013 року мешкає у АДРЕСА_3, чим порушує порядок та правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України. Після закінчення дозволеного строку перебування територію України не залишила, за продовженням строку перебування не зверталася, іміграційну картку втратила, приймаюча сторона відсутня, законні джерела існування та підстави для подальшого перебування в Україні відсутні.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, посилаючись на скрутне матеріальне становище та наявність неповнолітніх дітей, позов просила вирішити на розсуд суду.
Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з неповнолітніми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянином Російської Федерації, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянкою Російської Федерації, прибула на територію України через КПП «Успенка» в серпні 2013 року у приватних справах. Особу посвідчує паспорт НОМЕР_1, виданий 10.07.2003 року (а.с.19).
Термін перебування відповідача на території України закінчився у грудні 2013 року і з цього часу іноземець вважається таким, який знаходиться в державі України на нелегальному положенні, родичів чи знайомих в Україні не має.
12.03.2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП за порушення правил перебування на території України, за наслідками розгляду якого на неї накладений штраф в розмірі 510, грн. та попереджено про необхідність залишити територію України в добровільному порядку. Штраф відповідачка сплатити відмовилася внаслідок скрутного матеріального становища.
Постановою державного виконавця відділу ДВС Добропільського МУЮ від 18.03.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови Добропільського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави в сумі 510,00 грн. (а.с.11)
Постановою державного виконавця відділу ДВС Добропільського МУЮ від 18.03.2015 року вказаний виконавчий документ повернуто у зв'язку з тим, що боржника неможливо ідентифікувати, майно на праві особистої власності, на яке можна звернути стягнення - відсутнє. (а.с.12)
19.03.2015 року, у відповідності до вимог ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її неповнолітніх дітей головним спеціалістом Добропільського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області було прийнято рішення №1 про примусове повернення відповідача до країни походження, а також останню разом з неповнолітніми дітьми було зобов'язано у термін до 19.04.2015 року покинути територію України. Відповідача під особистий підпис було повідомлено про прийняте рішення та роз'яснено, що у разі невиконання рішення про примусове повернення, її буде видворено за межі України у примусовому порядку (а.с.13). Прийняті рішення іноземцем не оскаржені і на даний час є чинними.
Однак, до теперішнього часу відповідач територію України не покинула і перебуває на території країни у нелегальному положенні. Невиконання рішення про примусове повернення мотивує відсутністю коштів. Законні джерела існування в Україні у відповідача відсутні, підстав для подальшого її перебування на території держави не має. Фактично вона ухиляється від виїзду з території України.
Відповідно вимог ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Згідно Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №353/271/150 від 23 квітня 2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за № 806/21119, контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства здійснюють в межах своєї компетенції територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
Судом не встановлено жодних обставин, які свідчили б про те, що виконання рішення про примусове видворення до держави належності буде становити для ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, реальну загрозу життю, свободі або здоров'ю чи призведе до інших негативних наслідків, які згідно ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», є підставами для заборони щодо примусового повернення чи примусового видворення відповідача з території України в країну його походження.
Враховуючи, що після прийняття рішення територіальним підрозділом Державної міграційної служби України про примусове повернення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, остання ухилилася від виїзду з України, в добровільному порядку не покинула територію України до встановленого терміну, чим порушила законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, притягалася до відповідальності за порушення правил перебування в Україні, а також приймаючи до уваги відсутність заборон щодо примусового повернення чи примусового видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства, передбачених ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд приходить до висновку, що позовні вимоги про видворення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, за межі території України в примусовому порядку підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які відповідно до рішення суду підлягають примусовому видворенню за межі України, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, в установленому законом порядку. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних із видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок державного бюджету.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.11,17,18,71,160,161,162,163,183-5,186 КАС України, суд, -
Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області до ОСОБА_1, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, про примусове видворення за межі України громадянки Російської Федерації разом з неповнолітніми дітьми - задовольнити.
Примусово видворити за межі України громадянку Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянином Російської Федерації, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянкою Російської Федерації.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя П.І.Папаценко