Березнівський районний суд Рівненської області
м. Березне, вул. Київська, 3, 34600, (03653) 5-64-94
Справа №2-а-666/ 2010
04 жовтня 2010 року Березнівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Ємельянової Л.В.
при секретарі Середі Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій посадової особи про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, вказуючи, що 15 липня 2010 року інспектором ДПС Рівненської роти ДПС для ОДДЗ ОСОБА_2 винесено постанову серії ВК № 139026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за те, що він 15.07.2010р. о 09 год. 50 хв. на 114 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів, керуючи транспортним засобом марки „Фольксваген" н/з НОМЕР_1, здійснив обгін ближче ніж за 100 м перед пішохідним переходом поза населеним пунктом, та піддано штрафу в розмірі 490 гривень.
Стверджує, що під час руху на 114 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів він дійсно здійснив обгін автомобіля, переконавшись, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону швидкості. Обгін здійснив на відстані набагато більшій ніж за сто метрів від пішохідного переходу. Інспектор ДПС рухався на автомобілі йому назустріч, тому й не міг визначити в дійсності на якій відстані від пішохідного переходу він здійснив обгін. Складений на нього протокол про адміністративне правопорушення є безпідставним, а винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки правил дорожнього руху він не порушував. Дії відповідача вважає протиправними, тому постанову про накладення адміністративного стягнення просить скасувати, а провадження у справі закрити.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному об'ємі, просить задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Вислухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення по слідуючих підставах.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ВК № 139026 від 15 липня 2010 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.07.2010р. о 09 год. 50 хв. на 114 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів, керуючи транспортним засобом марки ..Фольксваген" н/з НОМЕР_1, здійснив обгін автомобіля ближче ніж за 100 м перед пішохідним переходом поза населеним пунктом, чим порушив п.14.6"в" Правил дорожього руху України.
В обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. і:7-у~: протокол про адміністративне правопорушення серії АНІ № 047013 від 15.07.2010р.. з якого вбачається, що при складанні протоколу ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Також зазначив свідка ОСОБА_4, який знаходивсь у його автомобілі та міг ствердити вказану обставину.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року
„Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти
безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1, дійсно 15.07.2010р. на 114 км а/д Городище-Рівне-Старокостянтинів він здійснив обгін автомобіля, однак на відстані, що значно перевищує 100 м від пішохідного переходу. Оскільки інспектор ДПС рухався по зустрічній смузі руху йому назустріч, то не міг в дійсності визначити на якій відстані від пішохідного переходу здійснено обгін.
Однак інспектор ДПС не врахував доказів, на які посилався ОСОБА_1 та не зазначив мотиви їх відхилення.
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що 15.07.2010р. під час керування автомобілем, ОСОБА_1 здійснив обгін на відстані значно більшій ніж 100 м перед пішохідним переходом.
Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимогам вказаної норми процесуального права відповідач не наводить жодних належних доказів щодо правомірності винесеного ним оскаржуваного рішення. Будь-які інші докази, передбачені ст.251 КУпАП, які б встановлювали наявність адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, в матеріалах справи відсутні.
В ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Однак, відповідно до п.3 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Таким чином, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, в задоволенні позову в частині закриття провадження по справі слід відмовити.
Частиною 4 ст.288 КУпАП встановлено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення з покладанням витрат на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.7-12, 17, 18, 158-163 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ВК № 139026 від 15 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 490 гривень.
Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.