Справа № 531/1196/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1463/16Головуючий у 1-й інстанції Жмурко П.Я. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
11 травня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Корнієнка В.І.,
Суддів: Буленка О.О., Бондаревської С.М
При секретарі: Коротун І.В.
За участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2016 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Дар?ї Денисівни законним представником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 законним представником яких є ОСОБА_5, з участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, про виселення,-
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Дар?ї Денисівни зааконним представником якої є ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 законним представником яких є ОСОБА_5, з участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Ланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, про виселення - задоволено у повному обсязі.
Виселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 Дар?ю Денисівну, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, із житлового будинку який є предметом іпотеки і розташований по вул. Куйбишева, 10 в селищі Ланна Карлівського району Полтавської області.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 Дар?ї Денисівни, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» понесений позивачем судовий збір у розмірі 48,72 грн. з кожного з відповідачів.
З рішенням суду не погодилася відповідач ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та таким, що ухвалено внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Вмотивовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що позивачем пропущений строк на пред?явлення до виконання рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок чого і вимоги щодо виселення з житлового будинку не законні.
.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково, за наступних підстав.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.
Згідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
З матеріалів справи судом вірно встановлено, що 10 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір, згідно умов якого банк надав кредит у розмірі 7200 доларів США. Кредитні кошти ОСОБА_2 зобов'язувалася повернути щомісячними платежами у строк до 10 травня 2017 року.
У забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір іпотеки , згідно умов якого відповідач передала в іпотеку житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: вул. Куйбишева, 10, с. Ланна Карлівського району Полтавської області.
Також матеріалами справи підтверджується, що рішенням Карлівського районного суду від 26 січня 2010 року частково задоволенні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, внаслідок чого в рахунок погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок по вул. Куйбишева, 10 в с. Ланна Карлівського району Полтавської області, шляхом його продажу відповідно до Закону України «Про іпотеку». При цьому цим же рішенням було відмовлено у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_2 за недоведеністю.
Вирішуючи спірні правовідносини, місцевий суд правомірно виходив з наступного.
23 квітня 2015 року Пат КБ «ПриватБанк» надіслав ОСОБА_2 лист, у якому просив у добровільному порядку звільнити житловий будинок по вул. Куйбишева, 10 в с. Ланна, який є предметом іпотеки, вказуючи на те, що згідно рішення від 26 січня 2010 року звернуто стягнення на нього. У листі позивач посилався на положення ст. 40 Закону України «Про іпотеку»
Така вимога банку не була виконана. Згідно довідки Ланівської сільської ради від 09 жовтня 2015 року встановлено, що у житловому будинку по вул. Куйбишева, 15 в с. Ланна Карлівського району Полтавської області зареєстровані окрім ОСОБА_2 також ОСОБА_5, та малолітні: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 і ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7.
Згідно з адресними довідками ОСОБА_5 зареєстрована у спірному приміщенні з 18 травня 2011 року, малолітня ОСОБА_7 - з 18 травня 2011 року, а малолітній ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 і малолітня ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 за обліками Карлівського РС не значаться.
Із клопотання органу опіки та піклування Ланнівської сілської ради встановлено, що з 04 березня 2008 року по вул. куйбишева, 10 в с. Ланна зареєстрована малолітня ОСОБА_6 Дар?я Денисівна, яка є підопічною ОСОБА_2, а сама ОСОБА_2 зареєстрована за цією адресою з 11 січня 2012 року. Також з його змісту встановлено, що ОСОБА_9 стала підопічною ОСОБА_2 після смерті 20 лютого 2011 року ОСОБА_10, у зв?язку з відсутністю інших родичів, а ОСОБА_2 є потенційною спадкоємицею майна ОСОБА_11, а саме: будинку по вул. Фрунзе, 25 в с. Ланна, проте спадщина не переоформлена.
Пунктом 18.12 договору іпотеки сторони визначили заборону іпотекодавцю, без згоди іпотекодержателя, надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки; пунктом 18.7 договору іпотекодаць зобов?язався не передавати предмет іпотеки в оренду (майновий найм), лізинг, наступну іпотеку, у спільну діяльність або у позичку, а також не здійснювати його відчуження чи інше розпорядження предметом іпотеки без письмової згоди іпотекодержателя (а.с. 8).
Судом достовірно встановлено, що вже після укладення договору іпотеки, в будинку, що є предметом іпотеки були зареєстровані сама іпотекодавець ОСОБА_2, а також ОСОБА_5 і малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Після укладення договору іпотеки в будинку також була зареєстрована малолітня ОСОБА_6, яка згідно наданих суду документів прибула до с. Ланна з АР Крим і стала підопічною ОСОБА_2 у зв?язку з відсутністю інших родичів. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_6 була зареєстрована в будинку по вул. Куйбишева, 10 майже на 4 роки раніше ніж сама ОСОБА_2.
Згідно з п. 7.1 кредитного договору та п. 33.3 договору іпотеки, кредит було надано ОСОБА_2 для придбання житлового будинку, а житловий будинок по вул. Куйбишева, 10 в с. Ланна придбано позичальником відповідно до договору купівлі-продажу, що посвідчений 10 травня 2007 року (в день укладення договорів кредиту та іпотеки).
На підставі викладеного суд обгрнутовано дійшов висновку, що іпотечний будинок було придбано за рахунок кредитних коштів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Статтею 38 ЗУ «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 40 даного Закону - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Порядок виселення визначено ст. 109 ЖК України, згідно з частиною 1 якої виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Відповідно до ч. 2 даної статті, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Таким чином, у разі винесення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, всі мешканці будинку підлягають виселенню із займаного житлового приміщення в добровільному чи в судовому порядку. Закон пов?язує виселення мешканців з іпотечного майна саме із зверненням стягнення на предмет іпотеки, а не з пред?явленням виконавчого листа про звернення стягнення до виконання, як на це посилається представник відповідача у своєму запереченні.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», за наявності підстав, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
У пункті 44 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року №5 роз?яснено, що при винесенні рішень суди повинні враховувати положення ст. 32 ЦКУ, ст. 177 СКУ та ст. 17 ЗУ «Про охорону дитинства», при цьому виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
Судом встановлено, що неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мали права користування предметом іпотеки на момент укладення договору і вселилися в такий будинок, без відома банку, уже після укладення договору.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов правомірного висновку про можливість виселення відповідачів з житлового будинку, що є предметом іпотеки на який звернуто стягнення, право користування яким вони не мали на момент укладення договору.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду та не підтверджують їх неправомірність належними доказами, оскільки питання щодо виселення пожильців з метою звернення стягнення на предмет іпотеки не пов?язано зі строками звернення рішення до примусового виконання.
Проте, ухвалюючи рішення щодо виселення відповідачів місцевий суд не взв до уваги дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»
Згідно з пунктом 1 Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” (далі - Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України “Про заставу” та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України “Про іпотеку”, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.
Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню.
На підставі вищевикладеного, не дивлячись на те, що у даному спорі не є предметом розгляду питання на звернення стягнення на іпотеку, але виселення відповідачів стосується саме виконання даної норми закону, виконання рішення суду слід відстрочити на час дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Поряд з цим, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат позивача, місцевий суд необґрунтовано стягнув їх частину з малолітніх осіб, за зобов?язаннями матеріального характеру яких несуть цивільну відповідальність їх представники, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_5.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про зміну рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2016 року в частині визначеного судом порядку компенсації судового збору.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 04 квітня 2016 року - змінити в частині судового збору.
Стягнути з Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» понесений позивачем судовий збір у розмірі по 121 грн. 80 коп. з кожної.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Відстрочити виконання рішення на час дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1
Судді: /підпис/ ОСОБА_12 /підпис/ ОСОБА_13
З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду
Полтавської області _______ ОСОБА_1