Провадження № 2/537/686/2016
Справа № 537/2701/16-ц
19.05.2016 року суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Суддя вивчивши матеріали позову дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими ст. 110 ЦПК.
Згідно з ч. 2 ст. 110 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.
Відповідно до п.п. 5,6 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити в собі виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
В супереч вимогам чинного законодавства, позивачем в обґрунтування свої позовних вимог не здійснено повного виклад обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, з посиланням на засоби їх доказування.
Відповідно до ст.. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.. ст.. 119-120 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного суддя приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк на усунення виявлених недоліків.
Керуючись ст.. 119, 120, 121 ЦПК України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява може бути визнана неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: В.І. Хіневич