"16" травня 2016 р. Справа № 922/103/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Фоміна В.О.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 01.02.2013р. №619,
відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 19.11.2015р. №34/810,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м.Харків (вх. №984 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі № 922/103/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м.Харків,
до відповідача ОСОБА_3 підприємства "Харківводоканал", м.Харків,
про зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі № 922/103/16 (суддя Калантай М.В.) в позові Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позовні вимоги про визнання заборгованості безнадійною не відповідають встановленим законом чи договором способам захисту порушеного або оспорюваного права, вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення заборгованості зі складу дебіторської заборгованості є похідною від попередньої вимоги, а тому також не підлягає задоволенню.
Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі № 922/103/16 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів, зазначених у ст. 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним, і відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 4823 від 12.05.2016р.), в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. по справі №922/103/16 без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.05.2016р. у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Бородіної Л.І., судді Фоміної В.О.
У судовому засіданні 16.05.2016р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
У січні 2016 року ПАТ «Харківгаз» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до КП «Харківводоканал», в якій просить визнати заборгованість ПАТ «Харківгаз» в розмірі 7195,06 грн. перед КП «Харківводоканал» безнадійною та зобов'язати КП «Харківводоканал» здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 19.01.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір №ІІ-3922/03-АПК-2 на приймання стічних вод, відповідно до якого відповідач зобов'язався приймати стічні води абонента, а позивач зобов'язався сплачувати вартість послуг згідно з цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ПАТ «Харківгаз» надійшло повідомлення від КП «Харківводоканал», в якому просить погасити заборгованість у розмірі 7195,06 грн., яка виникла на підставі платіжних вимог-доручень № 637855 від 14.12.2011р. на суму 3339,63 грн., №776778 від 20.04.2011р. на суму 1096,59 грн., №776779 від 20.04.2011р. на суму 1327,32 грн., №776780 від 20.04.2011р. на суму 1431,52 грн. (а.с. 36).
Однак, позивач зазначає, що по вищезазначеній заборгованості минув строк позовної давності (оскільки загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки), отже, ця заборгованість є безнадійною у відповідності до положень Податкового кодексу України.
А також, позивач посилається на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999р., відповідно до якого дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, повинна бути списана з балансу (на витрати підприємства або за рахунок резерву сумнівних боргів).
У зв'язку з вищевикладеним, ПАТ «Харківгаз» вважає, що заборгованість у розмірі 7195,06 грн. є безнадійною, оскільки за нею минув строк позовної давності та звернулось з відповідним позовом про визнання заборгованості ПАТ «Харківгаз» в розмірі 7195,06 грн. перед КП «Харківводоканал» безнадійною та зобов'язати КП «Харківводоканал» здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості.
14.03.2016р. господарським судом Харківської області прийнято рішення, яким у позові відмовлено з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори в порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України. Підставою позову, у свою чергу, є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (абзац 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Дана норма кореспондується з ст. 20 Господарського кодексу України, якою, зокрема встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Під способом захисту цивільних прав розуміється - припинення дії, яка порушує право (п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України) пов'язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Так, зокрема, цей позов може подаватися у випадках, коли іншою особою чиняться перешкоди у здійснення власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном (негаторний позов - ст. 391 ЦК); у разі неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. ст. 424, 432 ЦК) тощо.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм суб'єктивним правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Як зазначено вище, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У той же час, предметом позову не можуть бути докази, які свідчать про фактичні обставини, які могли б існувати у іншій справі, зокрема, встановлення факту безнадійної заборгованості.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Таким чином, заявлена ПАТ «Харківгаз» вимога не призводить до поновлення його порушеного права та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008р. у справі № 42/388, в якій зазначено, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про визнання заборгованості ПАТ «Харківгаз» в розмірі 7195,06 грн. перед КП «Харківводоканал» безнадійною та зобов'язати КП «Харківводоканал» здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Водночас рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто, ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом свого права.
Заявлена позивачем вимога про визнання заборгованості безнадійною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Вимога про визнання заборгованості безнадійною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, що заявлена позовна вимога про визнання заборгованості безнадійною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості спрямована на встановлення судом факту, що має юридичне значення та не може бути самостійним предметом позову і обраний спосіб захисту не ефективний, оскільки не призведе до поновлення порушеного права позивача. А також даний факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне та оцінка може бути надана у сукупності з іншими доказами під час розгляду справи в іншому позовному провадженні, наприклад, за позовом КП «Харківводоканал» до ПАТ «Харківгаз» про стягнення заборгованості, однак ПАТ «Харківводоканал» з відповідним позовом не зверталось.
Таким чином, у даному випадку, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 15.10.2013р. у справі №5011-27-6245-2012, в якій зазначено, що вимога про зобов'язання списати заборгованість відповідає положення ст. 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України не може бути прийнята до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з позовної заяви позивач просить здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості, однак у вищезазначеній постанові вказано про списання заборгованості, а також в даній постанові зазначено, що списання заборгованості можлива лише на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію».
З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду про відмову у задоволенні позовної заяви про визнання заборгованості ПАТ «Харківгаз» в розмірі 7195,06 грн. перед КП «Харківводоканал» безнадійною та зобов'язати КП «Харківводоканал» здійснити перерахунок заборгованості шляхом виключення даної заборгованості зі складу дебіторської заборгованості.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність порушеного права, яке встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі № 922/103/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 99, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м.Харків, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2016р. у справі № 922/103/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складений 18.05.2016р.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.О. Фоміна